Постанова № 13685812, 27.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.01.2011 р. справа №2а-14802/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Біленського О.О.

при секретарі судового засідання Лишняк І.В.

за участю:

представника позивача Дудка Я.А.,

представника відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України

на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського

центру зайнятості

до ОСОБА_2

провідшкодування матеріальних збитків, - В С Т А Н О В И В :

Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення 2541 грн. 81 коп. (дві тисячі п'ятсот сорок одна грн. вісімдесят одна коп.) вартості матеріального забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за час перебування на обліку у Харківському міському центрі зайнятості відповідач з 13.11.2006 року по 12.03.2007 року отримував допомогу по безробіттю у розмірі 2541,81 грн., відповідно до Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року №803-XII з наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України №803-XII), Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 року №1533-IIIз наступними змінами та доповненнями (надалі Закон України N1533-III) та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності»затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за №915/5136 з наступними змінами та доповненнями (надалі Порядок №307). При складанні заяви про надання статусу безробітного відповідач зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, в зв'язку з чим останньому було розпочато виплату допомоги по безробіттю, проте позивачем було встановлено що ОСОБА_2 з 19.01.1999 року по теперішній час зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та відноситься до категорії зайнятого населення, що є порушенням ч.2 та ч.3 ст.36 Закону України №1533-III.

Представник позивача в судовому засіданні дав аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про поштове вручення. До початку судового засіднання заперечень та клопотань не надав. За таких умов, відповідно до ст.128 КАС України, враховуючи повторну неявку представника відповідача в судове засідання без поважних причин та без повідомлення про причини неявки, виходячи з рівності сторін в адміністративному судочинстві, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

Згідно Витягу з наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_2 ПК №200100606110600004, Наказом НТ061113 від 13.11.2006 року ОСОБА_2 було надано статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством. Наказом НТ070315 від 15.03.2007 року відповідачу припинили виплату допомоги по безробіттю у звязку із працевлашутванням (а.с.7).

В порушення ч.3 ст. 36 Закону України №1533-III, перебуваючи на обліку у центрі зайнятості як безробітній з 13.11.2006 року по 12.03.2007 року, відповідач одночасно був зареєстрований, як фізична особа - підприємець з 19.01.1999 року, отримуючи при цьому матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Цей факт був встановлений в результаті проведеного обміну даними між Державним центром зайнятості та Державною податковою адміністрацією та Пенсійним фондом у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №60/62 від 13.02.2009 року. Цей факт зафіксовано в акті розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплат матеріального забезпечення №313 від 08.09.2010 року, складено Харківським міським центром зайнятості (а.с.8).

Судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ОСОБА_2, зареєстрований в якості фізичної осіби-підприємця, про що 17.03.2010 року проведено архівну дію, а саме включено відомості про фізичну особу-підприємця (а.с.15).

Директором Харківського міського центру зайнятості було видано наказ №673 від 08.09.2010 року про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2 в сумі 2541,81 грн., який разом з листом - претензію №12098 від 09.09.2010 року було надіслано відповідачу (а.с.11-12). 15.10.2010 року поштове відправлення повернулося до Харківського міського центру зайнятості з відміткою - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до довідки Харківського міського центру зайнятості ОСОБА_2 має заборгованість за період з 13.11.2006 року по 11.03.2007 року у розмірі 2541,81 грн.(а.с.13).

Відповідно до ст.1 Закону України №803-XII зайнятість - це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі, також п.3 вказаної статті закону передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Статтею 2 цього ж Закону встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У п.1 ст.1 Закону України №1533-IIIзазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з п.2 ст.36 Закону України №1533-III - особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідач перебуваючи на обліку в центрі зайнятості порушив вказані вимоги Закону України №1533-III, а саме при складанні заяви про надання статусу безробітного від 13.11.2006 року (а.с.6) приховав факт реєстрації як субєкта підприємницької діяльності.

Таким чином, на момент реєстрації у центрі зайнятості, відповідач був зайнятою особою, відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України №803-XII та не мав права отримувати допомогу по безробіттю.

Згідно ч.3 ст.36 Закону України №1533-III сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що доказів погашення відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надано, суд встановив, що заборгованість відповідача перед Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості складає 2541,81 грн.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення 2541 грн. 81 коп. вартості матеріального забезпечення задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 61202) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості (61013, м.Харків, вул.Шевченка, 137А, р/р 37177300802007 в ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, ОКПО 36224721) вартість матеріального забезпечення у розмірі 2541.81 грн (дві тисячі п'ятсот сорок одна гривня) 81 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01.02.2011 року.

Суддя Біленський О.О.