Постанова № 13685615, 02.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-6370/09/1770

02 червня 2010 року 14год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Ніколайчук С.М.

відповідача: представник Тарасюк Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д"

доДержавної податкової інспекції у Рівненському районі

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду, залучивши відповідачем у справі державну податкову інспекцію у Рівненському районі з позовом про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2009 року №0000152351/0 (від 07 травня 2009 року №0000152351/1, від 20 липня 2009 року №0000152351/2, від 29 вересня 2009 року №0000152351/3); податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2009 року №0000162351/1 (від 20 липня 2009 року №0000162351/2, від 29 вересня 2009 року №0000162351/3) в сумі 312445,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що в акті позапланової перевірки (арк. 3,6 акту) відповідач робить висновок про порушення позивачем підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону - заниження валового доходу на 227356 грн. в результаті не включення товариством до валового доходу різниці між вартістю відвантаженої на експорт продукції за звичайними цінами (загальною митною вартістю) та фактурною (контрактною) вартістю.

Такий висновок відповідача ґрунтується на неправильному застосуванні ним вимог підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону та статті 274 Митного кодексу України.

Враховуючи зазначені норми законодавства, відповідач стверджує, що звичайною ціною з метою оподаткування є митна вартість і оподаткування такої операції здійснюватиметься виходячи з рівня звичайної ціни (договірної (контрактної) вартості, але не менше митної вартості).

На думку відповідача (арк. 6 акта позапланової перевірки), в порушення пункту 5.9 статті 5 Закону позивачем у 4 кварталі 2007року невірно визначений (занижений) приріст матеріалів та сировини в результаті заниження запасів, використаних не у господарській діяльності на суму 36165 грн., а саме на вартість матеріальних цінностей, отриманих від ДП «Клеванський лісгосп» і використаних на проведення поточних ремонтів.

Позивач з таким висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно пункту 1.1 Договору на виконання робіт №347, укладеного позивачем (Замовником) та ДП «Клеванське лісове господарство» (Виконавцем) 01 жовтня 2007 р., замовник доручає виконавцю виконання робіт, які передбачені договором, зобов'язується прийняти виконані роботи за Актом приймання-передачі і сплатити грошову винагороду на умовах, передбачених договором. Відповідно до пункту 1.2 Договору виконавець зобов'язується виконувати передбачені договором роботи із власних матеріалів та власними трудовими ресурсами на обладнанні замовника та з використанням матеріалів, інструменту і транспортних засобів замовника.

Акти, що складені сторонами, засвідчують загальну вартість робіт, виконаних щомісяця згідно договору №347. Крім того, в цих актах зазначається сума власних матеріалів виконавця, використаних при виконанні ним робіт за договором.

Власні матеріали виконавця мають обліковуватися як запаси лише в його обліку, а не в обліку замовника. Власні матеріали виконавця не є запасами замовника як в бухгалтерському, так і в податковому обліку. Тому, вартість робіт за договором, включаючи суму власних матеріалів виконавця, правомірно віднесено до витрат позивача, а не до запасів.

Крім цього, відповідачем не доведено факт використання позивачем зазначених матеріалів на проведення поточних ремонтів. Отже, відсутні підстави для врахування матеріальних цінностей виконавця як приріст балансової вартості запасів позивача.

Стосовно висновку відповідача про не включення до складу валового доходу позивача сум отриманих дотацій (арк. 6-7 акта позапланової перевірки).

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'яз кового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Позивач отримав від Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття дотації для створення додаткових робочих місць в сумі 10591 грн. (в 2 кварталі 2008 р.) та 28139 грн. (в 3 кварталі 2008 р.), які не включив до валового доходу. Це призвело до заниження валового доходу за 3 квартали 2008 року на 38730 грн., але не вплинуло на заниження податку на прибуток позивача.

Дотації використано позивачем за цільовим призначенням - на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порушення відбулося внаслідок бухгалтерської помилки. Замість включення сум отриманих дотацій до валового доходу (рядок 1.6 декларації) бухгалтерія зняла, тобто не включила до валових витрат позивача (рядки 04.3, 04.4 декларації) суми заробітної плати та страхових внесків, сплачених за рахунок отриманих дотацій.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Відтак, на думку позивача, податковий орган повинен під час перевірки встановлювати не лише дії, пов'язані з заниженням об'єкта оподаткування, а й випадки його завищення з боку платника податків.

Бухгалтерська помилка не призвела до заниження податку на прибуток, адже сума заниження в декларації витрат з оплати праці та страхових внесків значно перевищує розмір дотацій, отриманих позивачем - на 157633 грн. Тому, відсутні підстави для донарахування податку на прибуток на суми невключених до валового доходу дотацій.

На думку відповідача (арк. 8 акта позапланової перевірки) на порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону позивачем віднесено до складу валових витрат витрати, не пов'язані з господарською діяльністю: витрати на оплату відрахувань на соціальні заходи на суму 367946 грн. (за 4 квартал 2007 року).

При цьому, відповідач посилається на договори на виконання робіт, укладених позивачем з двома підприємствами, та пов'язані з ними первинні документи (акти, накладні).

Позивач з таким висновком відповідача не погоджується.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пункту 1.1 Договору на виконання робіт №347, укладеного позивачем (Замовник) з ДП «Клеванське лісове господарство» (Виконавець) 01 жовтня 2007 р., Замовник доручає Виконавцю виконання робіт, які передбачені договором, зобов'язується прийняти виконані роботи за Актом приймання-передачі і сплатити грошову винагороду на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 4.2 договору №347 оплата виконаних Виконавцем робіт проводиться Замовником згідно щомісячних Актів приймання-передачі виконаних робіт, які підписуються повноважними представниками Сторін та є невід'ємною частиною договору.

Виконання умов договору сторони підтвердили шляхом підписання актів приймання-передачі. Аналогічний договір на виконання робіт укладений позивачем з ДП «Лісове господарство «Клевань» від 31.08.2007 р.

Згідно пункту 1.1 договору Замовник доручає Виконавцю виконання робіт, які передбачені договором, зобов'язується прийняти виконані роботи за актом і оплатити винагороду передбачену договором. Відповідно до пункту 4.2 договору оплата виконаних Виконавцем робіт проводиться Замовником згідно щомісячних актів.

Накладні, на які посилається відповідач в акті позапланової перевірки (арк. 8), не можуть замінити по суті і за змістом актів приймання-передачі, адже лише акт може засвідчити виконання робіт Виконавцем згідно договору. Таким чином спростовується висновок відповідача про те, що договором не обумовлено відшкодування витрат на оплату відрахувань на соціальні заходи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Результати робіт, виконаних за договорами, укладеними з Виконавцями, використано у господарській діяльності позивача.

Позивач збільшив валові витрати на суму витрат, здійснюваних як компенсація вартості робіт, виконаних Виконавцями згідно договорів, в порядку, встановленому пунктом 11.2 статті 11 Закону.

Отже, відповідач неправомірно і безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону та завищення валових витрат позивача за 4 квартал 2007 р. на суму 367 946 грн.

В акті позапланової перевірки (арк. 9-10) відповідач зазначає, що позивач завищив валові витрати на суми витрат на ремонт та придбання основних засобів - 209 866 грн.

На думку відповідача, позивач неправомірно відніс на валові витрати вартість ТМЦ та послуг, використаних на поліпшення (ремонт) основних засобів протягом 2007 року (в сумі 49669 грн.), та за 3 квартали 2008 року (в сумі 102014 грн.) та витрати на придбання основних засобів в сумі 58183 грн. (за 3 квартали 2008 р.). Позивач з таким висновком відповідача не погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Позивач не відносив до складу валових витрат витрати на поліпшення та придбання основних засобів, наведених в переліку (арк. 9-10 акта позапланової перевірки).

Незважаючи на наявність в позивача документів, що підтверджують здійснені, але не задекларовані витрати, відповідач зазначив в акті позапланової перевірки (арк. 10-11), що заниження або завищення задекларованих позивачем показників у рядках 04.3, 04.4 не встановлено.

Враховуючи викладене, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними.

Отже, відповідач безпідставно й необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону та завищення задекларованих позивачем валових витрат за період, що перевіряється на суму 209866 грн.

Відповідач в податковому повідомленні-рішенні від 03.03.2009 р. №0000152351/0 (від 07.05.2009 р. №0000152351/1, від 20.07.2009 р. №0000152351/2, від 29.09.2009 р. №0000152351/3) зазначає про порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон про ПДВ), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 60971,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

В акті позапланової перевірки (арк. 15) відповідач вказує на те, що позивачем завищено податковий кредит на 73590 грн., в тому числі за жовтень 2007 р. на 25477 грн., за листопад 2007 р. на 22884 грн., за грудень 2008 р. на 25229 грн.

Дане порушення відповідач обґрунтовує тим, що позивач не мав права включати до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені при придбанні послуг, не пов'язаних з веденням господарської діяльності.

Позивач не погоджується з таким висновком та вважає податкове повідомлення-рішення від 03.03.2009 р. №0000152351/0 (від 07.05.2009 р. №0000152351/1, від 20.07.09 р. №0000152351/2, від 29.09.2009 р. №0000152351/3) безпідставним і незаконним з наступних підстав.

Правомірність віднесення до валових витрат позивача витрат, що здійснені як компенсація вартості робіт, які придбані для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, на суму 367946 грн. доведена позивачем у пункті 1.4 цієї позовної заяви.

Отже, податок на додану вартість, сплачений у зв'язку з придбанням таких робіт, в сумі 73 590 грн. позивач правильно і на законних підставах включив до складу податкового кредиту в жовтні-грудні 2007 року.

Податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.03.2009 р. №0000152351/0 (від 07.05.2009 р. №0000152351/1, від 20.07.2009 р. №0000152351/2, від 29.09.2009 р. №0000152351/3) встановлює позивачеві штрафну санкцію в сумі 30486 грн.

Враховуючи, що доводи позивача, наведені в цій позовній заяві, спростовують заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 60971 грн., відсутні правові підстави для нарахування позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30486 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.03.2009 р. №0000152351/0 (від 07.05.2009 р. №0000152351/1, від 20.07.2009 р. №0000152351/2, від 29.09.2009 р. №0000152351/3), що визначає податкове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) в сумі 91457,00 грн., слід визнати нечинним як безпідставне та неправомірне.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує з підстав, які ним наведені у запереченні. У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачу у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Суд виходив з такого.

Як вбачається із матеріалів справи податковим органом - державною податковою адміністрацією в Рівненській області - проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.02.07р. по 30.09.08р. та іншого законодавства за період з 20.02.07р. по 30.09.08р.

В ході перевірки встановлено порушення платником податків вимог податкового законодавства, у тому числі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.9 ст.5, ст.7 пп.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено оподатковуваний прибуток за 2007 рік на суму 453780,00 грн., податок на прибуток занижено на 113445,00 грн., оподатковуваний прибуток за 3 квартали 2008 року на суму 450741,00 грн., податок на прибуток занижено на 112685,00 грн. та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість за2007 рік на суму 60971 грн., зменшено залишок від'ємного значення по ПДВ за грудень 2007 року на суму 12619 грн., про що складено акт перевірки від 17.02.09р. (а.с.16-39)

За результатами розгляду акту перевірки відповідачем винесені податкове повідомлення-рішення за №0000162351/0 від 03.03.2009 р. (а.с.41), яким позивачу, як платнику податків, визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 319782,00 грн., у тому числі за основним платежем - 226130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 93652,00 грн.; податкове повідомлення-рішення за № №0000152351/0 від 03.03.2009 р. (а.с.40), яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 91457,00 грн., у тому числі за основним платежем - 60971,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 30486,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення платником податків оскаржувалися в процедурі адміністративного оскарження, відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" шляхом подання первинної та повторної скарг до ДПІ у Рівненському районі (а.с. 42-51), ДПА в Рівненській області (а.с.78-89), ДПА України.

16 березня 2009 року позивач звернувся до відповідача зі скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.03.2009 р. №0000152351/0, №0000162351/0.

03 квітня 2009 року відповідач прийняв рішення №5850/23-120 про продовження строку розгляду скарги до 14 травня 2009 р.

Під час розгляду скарги, з 28.04.2009 року по 30.04.2009 року, відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.02.2007 р. по 30.09.2008 р. та іншого законодавства за період з 20.02.2007 р. по 30.09.2008 р.

За результатами позапланової перевірки відповідач склав акт №299/23-00/34950197 від 30.04.2009 року (а.с.53-70) та прийняв рішення №7663/23-124 від 07.05.2009р. про результати розгляду скарги (а.с.71-75), яким залишив без змін податкове повідомлення-рішення №0000152351/0 від 03.03.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 91457,00 грн., в тому числі 60971,00 грн. основного платежу та 30486,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; податкове повідомлення-рішення №0000162351/0 від 03.03.2009 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток скасував в частині 7337 грн., в тому числі 6114 грн. основного платежу та 1223 грн. фінансової санкції, в іншій частині - залишив без змін. Винесені податкові повідомлення-рішення від 07.05.09р. (а.с.76-77) № 0000152351/1 та №0000162351/1.

Рішеннями ДПА в Рівненській області та ДПА України (а.с.90-96, 99-106) повторні скарги платника податків залишені без задоволення, а рішення ДПІ у Рівненському районі - без змін. Винесені податкові повідомлення-рішення від 20.07.09р. (а.с.97-98) та від 29.09.09р. (а.с.107-108).

Досліджуючи обставини прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у тому числі з урахуванням рішення ДПІ у Рівненському районі №7663/23-124 від 07.05.2009р., суд приходить до висновку, що вони податковим органом винесені правомірно.

1. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000162351/0 від 03.03.2009р. (а.с.41), яким позивачу, як платнику податків, визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 319782,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення рішення ДПІ у Рівненському районі №7663/23-124 від 07.05.2009р. скасоване в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток скасував в частині 7337 грн., в тому числі 6114 грн. основного платежу та 1223 грн. фінансової санкції, в іншій частині - залишив без змін. Позивачем воно не оспорюється.

2. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000162351/1 від 07.05.2009р. (а.с.77), яким позивачу, як платнику податків, визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на прибуток в розмірі 312445грн.

2.1. Проведеною плановою та позаплановою перевірками встановлено, що позивачем не включено до валового доходу різницю між фактурною (контрактною) вартістю продукції, відвантаженої на експорт неплатникам податку (нерезидентам України) та вартістю цієї продукції, визначеною за звичайними цінами. Звичайна ціна визначена перевіркою на рівні загальної митної вартості (розрахунок розбіжності між фактурною і митною вартістю експортованих товарів. Відповідно до вимог п.п. 1.20.5 п.1.20 ст.1 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств, у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Підпунктами 7.4.1 та 7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Положення п.п.7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого ст.10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно до ст.274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України. При цьому, відповідно до вищевказаної статті, митна вартість включає, крім вартості товару ще й інші витрати, понесені сторонами договору (по навантаженню, розвантаженню, транспортуванню, страхуванню, комісійні та брокерські винагороди, платежі за ліцензії) до пункту перетинання митного контролю.

Звичайною ціною, з метою оподаткування, вважатиметься митна вартість і оподаткування такої операції здійснюватиметься виходячи з рівня звичайної ціни (договірної (контрактної) вартості, але не менше митної вартості.

Згідно із Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. за №443/2247 у графі 45 зазначається у валюті України митна вартість товару. Визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України, здійснюється відповідно до вимог глави 48 Митного кодексу України. У графі 46 зазначається митна вартість товару в тисячах гривень, що округлюється за правилами округлення.

Сума розбіжності між даними підприємства та даними перевірки, що виникла за рахунок різниці між фактурною та митною вартістю експортованих товарів склала 227356 грн.

В порушення п.п.7.4.3, п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем занижено валові доходи за період з 20.02.2007р. по 30.09.2008р. на 227 456 грн., в тому числі за 1 квартал 2008р. - 93468 грн., за 2 квартал 2008р. - 62788 грн., за 3 квартал 2008р. - 71100 грн.

22. Під час проведення перевірки працівниками податкового органу встановлено, що в порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 4 кварталі 2007р. невірно визначений (занижений) приріст матеріалів та сировини в результаті заниження запасів, використаних не в господарській діяльності, на суму 36165 грн., яку складає вартість матеріальних цінностей, отриманих ТОВ «Іква плюс Д» від ДП «Клеванський лісгосп» (договір №347 від 01.10.2007р. - а.с.109), згідно акта від 31.10.2007р. (а.с.110) на суму матеріальних цінностей 11 514,65 грн. та згідно акта від 29.12.2007р. (а.с.111) на суму матеріальних цінностей 24650 грн., використаних на проведення поточних ремонтів та віднесених на валові витрати у складі витрат на придбання товарів, робіт (послуг) в рядку 04.01. Декларації про прибуток за 2007 рік. Крім того, в порушення п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем невірно вирахувано (занижено) залишок запасів на кінець 1 кварталу 2008 року на суму 58761 грн. (помилка виправлена підприємством самостійно в 1 півріччі 2008 року) та невірно відображено (завищено) в декларації за 1 квартал 2008 року залишок на початок звітного періоду на суму 12716 грн. (помилка виправлена підприємством самостійно в декларації за 3 квартали 2008 року).

2.3. Проведеною перевіркою збільшено валові доходи позивачу на вартість отриманих дотацій в сумі 38730 грн. Позивач отримує дотації для створення додаткових робочих місць від Фонду загальнообов'язкового державного страхування України, як передбачено п.2 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття». Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі дотації, отримані роботодавцями за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування. Підприємство позивача не включило до складу валового доходу отримані дотації за 2 квартал 2008 р. в сумі 10591 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 28139 грн.

2.4. В порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підприємством віднесено до складу валових витрат витрати, не пов'язані з господарською діяльністю, а саме : до складу валових витрат віднесено витрати на оплату відрахувань на соціальні заходи (Дт911 - Кт631) по наступних первинних документах: акт ДП «Клеванський лісгосп» від 31.10.2007р. на загальну суму 131423,32 грн., в тому числі вартість відрахувань на соціальні заходи - 22561,22 грн.; накладна від ДП «Лісгосп «Клевань» від 31.10.2007р. на 420527,71 грн., в тому числі вартість відрахувань на соціальні заходи - 104821,64 грн.; накладна від ДП «Лісгосп «Клевань» від 30.11.2007р. на 464373,58 грн., в тому числі вартість відрахувань на соціальні заходи - 114418,46 грн.; накладна від ДП «Лісгосп «Клевань» від 29.12.2007р. на 403181 грн., в тому числі вартість відрахувань на соціальні заходи - 103040,45 грн.; акт ДП «Клеванський лісгосп» від 29.12.2007р. на загальну суму 131833,2 грн., в тому числі вартість відрахувань на соціальні заходи - 23105 грн.

Відповідно до п.4.1 договорів на виконання робіт від 31.08.2007 року та №347 від 01.10.2007р. (про виконання робіт трудовими ресурсами), укладених з ДП «Лісгосп «Клевань» та ДП «Клеванський лісгосп» встановлено, що вартість та витрати по виконанню робіт, визначаються щомісячно за період з 1 числа по останній день місяця, згідно з розрахунково-обліковим листом, нарядами та іншими документами, які підтверджують виконання робіт та діючими у виконавця розцінками, тарифами, ставками та посадовими окладами, у відповідності до дод.2 до даного договору.

Відтак укладеними договорами не обумовлено відшкодування витрат на оплату відрахувань на соціальні заходи. Договорами обумовлена оплата виконаних робіт, а не заробітної плати працівників.

Крім того, відповідно до ст.96 КЗпП тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Згідно ст.94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. В даному випадку цивільно-правовий договір регулює відносини між замовником та виконавцем, згідно якого замовник здійснює оплату виконаних робіт, а не виплату заробітної плати.

В порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем завищено валові витрати за 4 квартал 2007 року на 367946грн.

1.5. При проведенні поліпшення основних засобів відповідно до пп..8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку має право відносити до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного року. Тобто, при віднесенні до складу валових витрат запасів, витрачених на поліпшення основних фондів, їх вартість повинна відноситись до складу валових витрат відповідно до пп..5.2.10 п.5.2 ст.5 Закону та відображатися у рядку 04.10 Декларації (позивач рядок 04.10 декларації не заповнював, витрати на поліпшення відображені у складі витрат на придбання).

Балансова вартість товаро-матеріальних цінностей (ТМЦ), використаних на проведення ремонтів (поліпшень) основних засобів приймала участь у розрахунку приросту/убутку запасів підприємства відповідно до п.5.9 Закону та не була відкоригована у відповідних звітних періодах в таблицях 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" додатків К1/1 до Декларацій про прибуток підприємства у складі запасів, використаних не в господарській діяльності підприємства (рядок А, графа 4), залишки по рахунках бухгалтерського обліку відповідають даним декларацій.

За даними перевірки вартість ТМЦ та послуг, використаних на поліпшення (ремонти) орендованих основних засобів протягом 2007 року становить 49669 грн. (бухгалтерське проведення Дт23, 91, 92 - Кт207, 209, 22, 63), в тому числі за 3 квартал -13600,00 грн., за 4 квартал - 36069,00 грн. . У 2007 році на балансі підприємства основні засоби були відсутні.

Згідно даних перевірки вартість ТМЦ та послуг, використаних на поліпшення (ремонти) орендованих та власних основних засобів протягом 2008 року становить 123712 грн. (бухгалтерське проведення Дт 23, 91, 92 - Кт 207, 209, 22), залишкова вартість основних фондів на станом на 01.07.2008 року - 216979,00 грн., 10% від даної суми -21698 грн.(216979,00 х 10%). З урахуванням ліміту витрат на поліпшення 03 за З квартали 2008 року завищення валових витрат за вказаний період становить 102014 грн., в тому числі за 1 квартал - 52887-грн., за 2 квартал - 43221 грн., за 3 квартал (з урахуванням ліміту витрат на поліпшення 03) - 5906 грн.

1.6. Окрім того, позивач протягом періоду, що перевірявся, відніс на валові витрати в Дт 22 рахунку витрати на придбання основних засобів (вартість МЦ більше 1000,00 грн., термін використання більше 1 року) в сумі 58183 грн.

Вказані витрати списані підприємством на 23 рахунок «Виробництво» та приймали участь у формуванні собівартості виробленої продукції.

Враховуючи вищевикладене, підприємство на порушення пп.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями зависило валові витрати за період, що перевіряється на суму 209866 грн.

Також під час проведення позапланової перевірки підтверджено факт продажу ДП «Остківське лісове господарство» попередньо придбаних у ТОВ «Лісовик» бензопил (6 шт.) на суму 24457,80грн., таким чином підтверджено правомірність включення до складу валових витрат в липні 2008 року витрат на придбання в сумі 24458 грн.

З огляду на вищевикладене податкове повідомлення-рішення №0000162351/1 від 07.05.2009р. (з урахуванням рішення ДПІ у Рівненському районі №7663/23-124 від 07.05.2009р.) винесено правомірне, з урахуванням тих порушень вимог податкового законодавства, які були працівниками податкового органу встановлені під час проведень планової та позапланової перевірок.

3. Щодо податкового повідомлення-рішення №0000152351/0 від 03.03.2009 р. (а.с.40), яким позивачу визначено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в розмірі 91457,00 грн.

Під час проведення планової перевірки працівниками податкового органу встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачене у вартості послуг, що не відносяться до складу валових витрат.

За змістом п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту,

Перевіркою встановлено, що суми коштів, витрачені ТОВ "Іква плюс Д" на оплату відрахувань на соціальні заходи, не пов'язані з веденням господарської діяльності та безпідставно віднесені підприємством до складу валових витрат, тому суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні вказаних послуг, до складу податкового кредиту по ПДВ не включаються.

Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.З Закону «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування виплати у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Відтак ТОВ «Іква плюс Д» за рахунок вищезазначеного порушення, завищило податковий кредит на 73590 грн., в тому числі за жовтень 2007 року на 25477 грн., за листопад 2007 року на 22884 грн., за грудень 2007 року на 25229 грн.

Податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, що заперечує позов, доведено правомірність прийнятих ним рішень відповідно до частини 2 статті 71 КАС України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачу в позові слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відносяться на позивача відповідно до вимог статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Іква плюс Д" - в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Юрчук М.І.