Рішення № 136849004, 26.05.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1644/24

Номер провадження № 2/371/78/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі головуючої судді Геліч Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У листопаді 2024 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача 100122,5 грн. заборгованості за кредитним договором №7206725 від 26.10.2023, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - Кредитор) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи був укладений в електронній формі Договір про надання споживчого кредиту №7206725, за умовами якого відповідачу наданий кредит в розмірі 25000,00 грн. строком на 360 днів до 20.10.2024.

Відповідно до п.п. 1.5.1. Кредитного договору:

- Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

- Знижена процентна ставка 1,393% в день та застосовується відповідно до наступних умов (п.п. 1.5.2. Договору). Якщо Споживач до 25.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало взяті на себе зобов`язання і перерахувало на зазначену відповідачем у заяві платіжну карту № НОМЕР_1 кошти в сумі 25000,00 грн.

У період з 26.10.2023 по 24.07.2024 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 10447.50 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0.00 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 10447.50 грн.

Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024) в межах строку договору відповідно до наступного:

25000 грн * 1,99 % = 497,5 грн*60 календарних днів = 29850 грн.

Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором 25 липня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф (далі - Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС

УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначену при укладенні Кредитного договору.

Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту 25000 грн., сума процентів за користування кредитом - 45272,5 грн., всього 70272,5 грн.

Станом на дату звернення до суду, заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 25000,00 грн. - тіло кредиту та 45272,5 грн. - нараховані проценти, нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 29850,00 грн., всього - 100122,5 грн.

Процесуальні дії у справі. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

Ухвалою від 11.11.2024 відкрито провадження та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пушкарьов Олексій Олексійович просив у позові відмовити. Заперечив факт укладення кредитного договору. Вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості неналежним доказом існування заборгованості, а умови договору про розмір процентів на рівні 1,99 % в день такими, що суперечать статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Представником позивача адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною надано відповідь на відзив у якому вона зазначає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. А тому не має жодних сумнівів в тому, що 26.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір № 7206725 про надання споживчого кредиту. Вважає, що проценти нараховано правомірно у межах погодженого строку надання кредиту відповідно до поденного розрахунку, що наданий до позовної заяви.

На відповідь на відзив представником відповідача було надано заперечення. В запереченні Пушкарьов О.О. зазначає, що факт існування заборгованості Відповідача перед Позивачем жодним чином не підтверджений, позивач не надав належних доказів перерахування коштів відповідачу та підстав переходу до нього права вимоги до відповідача.

22.01.2025 року від позивача надійшла заява про те, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Згідно зі ст. 90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.

При цьому суд враховує, що зміна найменування юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною найменування, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Тобто, зміна найменування юридичної особи не тягне за собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мали б перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та свідчить про юридичну незмінність учасника цивільних відносин.

Судом встановлено, що згідно з рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

При цьому, правонаступництва не відбулося. Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації.

Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з`явилися. Від представників надійшли письмові клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

26.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, в електронній формі укладений договір про надання споживчого кредиту №7206725 (а.с.16-21).

Відповідачем ОСОБА_1 кредитний договір підписаний 26.10.2023 о 16:45 електронним підписом відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора С5724 в особистому кабінеті на тексті узгодженого сторонами договору, що відповідає вимогам п.9.6 кредитного договору.

За умовами договору:

- кредит надається на споживчі (особисті) потреби ( п.1.6)

- сума кредиту 25000 грн (п.1.3),

- кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .( п.2.1).

- строк кредиту 360 днів ( п.1.4).

- процентна ставка Стандартна становить 1,99% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,393% в день застосовується, якщо споживач до 25.11.2023 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. У випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування стандартної процентної ставки без знижки не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється сама на умовах стандартної процентної ставки, а можливість отримання індивідуальної знижки забезпечена для споживача лише, як для учасника програми лояльності та лише за умови виконання вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Якщо споживач є учасником програми лояльності розмір зниженої процентної ставки зазначений в Договорі має значення, що є меншим за розмір стандартної процентної ставки, зазначеної в Договорі. ( п.1.5.1, п.1.5.2).

- нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році, тобто метод «факт/факт» ( п.3.1).

- Додатком №1 до договору є погоджений Графік платежів та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» виконало зобов`язання за договором, перерахувавши 26.10.2023 на карту № НОМЕР_1 кошти у розмірі 25000 грн, що підтверджено довідкою вих.№20240809-2.1 від 09.08.2024 ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (а.с.66-69).

Згідно із наданим розрахунком ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відповідачем 24.11.2023 здійснено часткове погашення заборгованості в сумі 10447 грн. 50 коп. (а.с.26-33). З 26.10.2023 по 24.02.2024 (включно) нараховано відсотки в сумі 10447,50 грн. за зниженою ставкою (за 30 днів - з 26.10.2023 по 24.11.2023) та 45272,50 грн. за стандартною ставкою (за 91 день - з 26.11.2023 по 24.02.2024).

На підставі Договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 право вимоги за кредитним договором перейшло від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до позивача (а.с.70-78), про що відповідача було повідомлено 25.07.2024 шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту ОСОБА_1 , вказану в договорі №7206725 від 26.10.2023 (а.с.24).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 сума заборгованості за кредитним договором №7206725, яку ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передала ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», становить 70272,50 грн. з яких: 25000.00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 45272,5 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.36).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» за договором №7206725, позивачем було донараховано проценти в межах терміну дії договору в сумі 29850,00 грн.(за 60 днів - з 25.07.2024 по 22.09.2024).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до частини першої статті 627ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 641 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом ( стаття 642 ЦК України).

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК).

У постанові Верховного Суду від 07.04.2021у справі № 623/2936/19 зазначено:

«Відповідно до статті 3Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно частин першої та другої статті 6Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правилами надання споживчих кредитів в ТОВ ««АВЕНТУС УКРАЇНА» і умовами Договору передбачено, що особа, ознайомившись на веб-сайті товариства за умовами надання кредитів,може заповнити електронну анкету, пройти реєстрацію і для взаємодії створити Особистий кабінет позичальника.

Доступ до особистого кабінету здійснюється після авторизації, паролем входження є унікальний набір електронних даних, які обирає споживач, та одноразовий ідентифікатор, направлений заявнику.

Укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договір про надання споживчого кредиту №7206725 від 26.10.2023 відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

Відповідач, підписавши кредитний договір, не лише погодила умови договору, але й скористалася кредитом.

Ураховуючи наведене суд відхиляє доводи представника відповідача про не підтвердження факту укладення кредитного договору.

Предметом даного позову є стягнення новим кредитором кредитної заборгованості за договором надання споживчого кредиту.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів в розмірі 25000,00 гривень.

Окрім зазначеного, слід врахувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 р.: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу». Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). В даному випадку часткова оплата Відповідачем процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 1.2 та п. 1.5.2. Договору.

Позивач крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов`язання і природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Україниправо позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, суд не може в повній мірі погодитися з наданим позивачем розрахунком заборгованості, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, Закону України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно зі ст. 18 згаданого Закону, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Закону України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до ст. 1 Закону, що містить визначення термінів, 1-1) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором;

1-2) денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

На момент укладення кредитного договору, положення ст. 8 Закону, не містили умов щодо граничного розміру щоденної процентної ставки.

Однак, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, та яким внесено зміни до ч.5 ст. 8 Закону (п. 5 розділу ІЗакону України "Про споживче кредитування").

Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

При цьому, згідно п. 4, надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3цього розділу (п. 3 - це банки), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 25.12.2023 (наступний день після набрання Законом чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким є позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, перші 120 днів тривають з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року, наступні 120 днів з 23 квітня 2024 по 20 серпня 2024 року.

Таким чином, починаючи з 25.12.2023 року протягом перших 120 днів щоденний розмір відсотків за кредитом не міг бути більшим за 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5%, а у подальшому не міг бути більшим за 1 % за відсутності домовленості сторін про ще менший розмір відсотків.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Однак позивач, незважаючи на те, що договір кредиту від 26.10.2023 продовжив свою дію після 24.12.2023, оскільки він укладений на строк до 20.10.2024, не привів свою діяльність, умови укладених ним договорів відповідно до вимог чинного законодавства в частині щоденної процентної ставки та продовжив після 25.12.2023 нараховувати відсотки за договором відповідачу за щоденною ставкою відповідно до укладеного договору, що перевищувало максимально допустимий розмір щоденної відсоткової ставки визначений законодавством. Вищевказане, безумовно порушувало право відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, положення кредитного договору в частині щоденної відсоткової ставки 1,99 % на день з 23.04.2024 року були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору підлягають зміні з урахуванням положень законодавства.

Відповідно, за період 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) позивач, виходячи з розміру кредиту 25 000,00 грн., має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 375 грн. на день (1,5% в день), а тому, розмір заборгованості по сплаті відсотків, на стягнення якого має позивач складає 10125,00 грн.

За період з 21.08.2024 року позивач, виходячи з розміру кредиту 25 000,00 грн., має право на стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 250 грн. на день (1% в день), а тому, розмір заборгованості по сплаті відсотків, на стягнення якого має позивач складає 8250,00 грн.

Отже, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення відсотків підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 63647,50 грн. (45272,50 + 10125,00 грн. + 8250,00 грн.).

Щодо стягнення судових витрат.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 2422,40 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума майнової вимоги була визначена позивачем в розмірі 100122,50 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 88647,50 грн (88,54%). А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2144,79 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розміру витрат на правничу допомогу, то позивач заявив на відшкодування 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат суду наданий договір №26/08-2024 від 26.08.2024 про надання адвокатом Городніщевою Є.О. позивачу правової допомоги (а.с.40-41), акт №98 від 21.10.2024 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.34-35) та рахунок на оплату №5111-21/10-2024 від 21 жовтня 2024 (а.с.25).

Визначаючи час на надання зазначених в Акті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Крім того, дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі N 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 р.№ 686/5757/23.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 № 686/5757/23).

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема те, що представник позивача не брала участь у судових засіданнях, проте цей вид послуг включила до акту, суд уважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 7 000 грн. З урахуванням відсотку задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 6197,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 19, 76-81, 128, 141, 247, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3,6, 207, 263, 512-514, 526, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №7206725 від 26.10.2023 в розмірі 88647 (вісімдесят вісім тисяч шістсот сорок сім) гривень 50 копійок, з яких: 25000 гривень основного боргу та 63647,50 гривень процентів за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2 144 (дві тисячі сто сорок чотири) гривні 79 копійок судового збору та 6197 (шість тисяч сто дев`яносто сім) гривень 80 копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня,15, офіс 118/2.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1

Повне судове рішення складене 26.05.2026.

Суддя Тетяна ГЕЛІЧ