Постанова № 13684526, 01.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 лютого 2011 року Справа № 2а-9650/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Боровській М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000292301/0,

В С Т А Н О В И В:

10.12.2010 року позивач ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого посилається на наступне. Працівниками ДПІ в Станично-Луганському районі було проведено планову перевірку ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД та складено акт перевірки № 31/23-20163224 від 17.11.2010 року. За висновками викладеними в акті перевірки, працівниками ДПІ в Станично-Луганському районі винесене податкове повідомлення рішення від 30.11.2010 року № 0000292301/0, в якому зазначено про порушення ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/94 ВР, у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних санкцій, нарахованих на підставі пп. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2881-III, а саме: 1390220,00 грн. донараховано податок на прибуток; 358031,30 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до складеного акту перевірки встановлені такі порушення: п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до складу валових витрат включено витрати, які не підтвердженні відповідними первинними документами за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним договорам з ТОВ «Пауєр Грідс», внаслідок чого донараховано податок на прибуток на суму 377625,00 грн., оскільки пояснення ОСОБА_1 директора ТОВ «Пауєр Грідс» свідчать про відсутність здійснення будь якої фінансово господарської діяльності та нараховано штрафну санкцію у розмірі 113287,50 грн.; п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД до складу валових витрат включено витрати, які не підтвердженні відповідними первинними документами за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним договорам з ТОВ «Транс-Термінал-5», внаслідок чого донараховано податок на прибуток на суму 858500,00 грн., оскільки пояснення ОСОБА_2 директора ТОВ «Транс-Термінал-5» свідчать про відсутність здійснення будь-якої фінансово-господарської діяльності та нараховано штрафну санкцію у розмірі 171700,00 грн. Всього донараховано податку на прибуток по двох угодах (разом зі штрафними санкціями) 1521112,5 грн.

Правове обґрунтування висновків відповідача, що зазначені в акті перевірки, засновані на тому, що контрагентами ТОВ «Пауєр Грідс» та ТОВ «Транс-Термінал-5» були порушені їхні податкові зобовязання, приписи Господарського кодексу України (ст. 207), Цивільного Кодексу України ( ч. 1,3,4,5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228), Бюджетного Кодексу України (п. 19 ст. 2, ст. 9), пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», угоди, укладені з ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД на надання маркетингових послуг та продаж товару на адресу позивача мають протиправний характер. Внаслідок чого ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару та наданих послуг, та по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним. Позивач вважає такі висновки безпідставними та вважає, що прийняте за такими висновками податкове повідомлення рішення суперечить вимогам чинного законодавства.

Позивач також зазначає, що відповідачем у акті перевірки не зазначено, яким саме чином вищевказані договори поставки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Крім цього, відповідач не звертався до суду з позовом щодо визнання вищевказаних угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, що також свідчать про недоведеність підстав нікчемності договорів поставки.

На підставі вищевикладеного просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Станично-Луганському районі від 30.11.2010 № 0000292301/0.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, в своїх запереченнях послався на наступне. В ході проведеної перевірки ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД з питань оприбуткування та транспортування товарно-маркетингових цінностей по господарським операціям з ТОВ «Транс-Термінал-5» не були надані товарно-транспортні накладні та журнал реєстрації заїзду та виїзду автомобілів, які згідно з «Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» затвердженими наказам Міністерства транспорту України від 14.10.97 р. за № 363 є обовязковими. Ця первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

В ході перевірки ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не були надані подорожні листи виписані для перевезення товарів, отриманих безпосередньо від ТОВ «Транс Термінал 5». Наявні в бухгалтерському обліку ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД подорожні листи неможливо ідентифікувати з ТОВ «Транс-Термінал-5» виписувались на водія на цілий тиждень, в них відсутні відмітки щоденного виїзду, заїзду, відомості про те, звідки та куди необхідно доставити вантаж. Отже, дорожні листи, надані підприємством до перевірки, які нібито складені по взаємовідносинам з ТОВ «Транс-Термінал-5» не відповідають вимогам п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, та відповідно не є первинними документами у розумінні вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-ХIV.

Таким чином ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не виконані вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 року на суму 3434000 грн.

До перевірки не були надані журнал реєстрації товарно-транспортних накладних, товарно-транспортні накладні, журнал реєстрації заїзду та виїзду автомобілів. 27.10.2010 року перевіряючими був наданий запит від 27.10.2010 № б/н, вх. № 170 від 27.10.2010 року, з проханням надати письмові пояснення з таких питань: на який склад, якою матеріально-відповідальною особою отримувався товар, яким чином здійснювалася доставка, хто здійснював перевезення, яким транспортом, чи є товарно-транспортні накладні на перевезення товарів. 02.11.2010 року була отримана відповідь, в якій підприємство зазначило, що враховуючи великий обсяг закупівлі/постачання товарів товарно-транспортні накладні на підприємстві не зберігаються. 03.11.2010 року перевіряючими був наданий ще один запит № б/н, з проханням надати журнал реєстрації товарно-транспортних накладних, на який 09.11.2010 року підприємство відповіло, що враховуючи великий обсяг закупівлі/постачання товарів товарно-транспортні документи не зберігаються та не реєструються в журналі. Журнал реєстрації заїзду та виїзду автомобілів не ведеться.

Згідно пояснень громадянина ОСОБА_2 від 09.09.2010 року, він до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Транс-Термінал-5» ніякого відношення не має, документів та печатки ТОВ «Транс-Термінал-5» в нього ніколи не зберігалися, їх місцезнаходження йому невідомо, діяльність від імені ТОВ «Транс-Термінал-5» ніколи не вів, ніяких договорів з підприємствами не укладав, нікому не доручав, ніяких податкових декларацій не підписував. Таким чином, товари на виконання договорів від 03.05.2010 № б/н фактично не поставлялися, та відповідно придбання таких товарів не відбувалося.

Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром м. Харцизька було проведене почеркознавче дослідження договорів купівлі-продажу б/н від 03.05.2010 року, видаткових та податкових накладних. Згідно висновку експерта в зазначених документах підпис виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з підробкою його підпису.

В наданих до перевірки актах, виписаних ТОВ «Пауер Грідс», відсутні фактичні адреси проведення маркетингових досліджень, анкети опитуваних можливих споживачів, факти залучення спеціалістів, які мають достатній кваліфікаційний рівень для проведення досліджень, конкретний перелік витрат, з яких складалася загальна сума послуг, розрахунок конкретної вартості послуг. ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД під час перевірки не надано ніяких документів, які б підтверджували намір підприємства відкрити філіали у м. Києві, а саме прогнозний план розвитку підприємства, рішення акціонерів, чи таке інше.

Таким чином ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не виконані вимоги п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат у декларації з податку на прибуток за 2010 рік на суму 1510500,00 грн.

Згідно пояснень громадянина ОСОБА_1 від 20.08.2010 року, він до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пауер Грідс» ніякого відношення не має, ніяких документів не складав та не підписував. Всі документи виписані від імені ТОВ «Пауер Грідс» бачив вперше, податкову звітність ТОВ «Пауер Грідс» в державну податкову інспекцію не надавав.

Таким чином, маркетингові послуги на виконання договорів від 03.05.2010 № б/н та від 21.12.2010 № 97 фактично не надавалися, та відповідно отримування таких послуг не відбувалося. Розрахунки за перевіряємий період між ТОВ «Пауер Грідс» та ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД не здійснювалися.

У результаті порушення контрагентами ТОВ «Пауер Грідс» та ТОВ «Транс-Термінал-5» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, угоди від 21.12.2010 № 97 та від 03.05.2010 № б/н, укладені з ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД про надання маркетингових послуг на адресу останнього, мають протиправний характер. А такий правочин, в наслідок яких неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у ціні товару, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного Кодексу України є нікчемним.

На підставі вищевикладеного відповідач просить суд у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано,

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії),

- безсторонньо ( неупереджено),

- добросовісно,

- розсудливо,

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації,

- пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія),

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення,

- своєчасно, тобто протягом розумного строку

Судом встановлено, що на підставі направлень від 29.09.2010 № 31, від 06.10.2010 № 33 та від 20.10.2010 № 36 працівниками ДПІ в Станично-Луганському районі була проведена планова виїзна перевірка ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства. За результатами вказаної перевірки складено акт від 17.11.2010 за № 31/23-20163224 (а.с.27-176, т.1).

Перевіркою встановлені порушення, у тому числі порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9, п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1390220 грн., у тому числі: півріччя 2009 року занижено на 78788 грн., три квартали 2009 року занижено на 80562 грн., 2009 рік занижено на 131449 грн., 1 квартал 2010 року занижено на 377625 грн., півріччя 2010 року занижено на 1258771 грн.

На підставі акта перевірки від 17.11.2010 за № 31/23-20163224 ДПІ в Станично-Луганському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000292301/0 на загальну суму 1748251,3 грн. за основним платежем 1390220 грн. та 358031,3 грн. за штрафними санкціями (а.с.177, т.1).

Згідно діючого законодавства в України вищу силу має Конституція України та Закони України, які більш детально регулюють визначені Конституцією України правовідносини і мають юридичну силу в регулюванні питання, для якого їх прийнято.

Конституцією України передбачено обовязок як фізичних, так і юридичних осіб сплачувати встановлені законами України податки та інші обовязкові збори.

Згідно Закону України «Про державну податкову службу України» контроль за справлянням податків покладено на органи державної податкової служби.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У відповідності до п.1.2 ст.1 зазначеного Закону податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.1.3 ст.1 цього Закону податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, визнається податковим боргом.

Ст. 17 підпункт 17.1.7 пункту 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетом та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу,

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Як зазначено у ст. 17 п. 17.3 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону, не включаються до складу валових витрат витрати на: виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД та ТОВ «Пауєр Грідс» був укладений договір від 21.12.2009 № 97 про надання маркетингових послуг (а.с.178, т.1). Виконання умов договору та факт надання маркетингових послуг на загальну суму 2945416,65 грн. та ПДВ 589083,33 грн. підтверджується актами приймання виконаних робіт та податковими накладними, а саме: акти виконаних робіт б/н від 26.02.2010 року наданих послуг з маркетингових досліджень характеристики місця з точки зору розміщення харчового павільйону в м. Київі, підписані директором ТОВ «Пауєр Грідс» та директором ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД та завірені печатками підприємств (а.с.189-197, т.1); податкова накладна № 206 від 26.02.2010 (а.с.198, т.1); податкова накладна № 209 від 27.02.2010 (а.с.199, т.1).

Також, ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД між ТОВ «Транс-Термінал 5» був укладений договір купівлі-продажу від 03.05.2010 № б/н (а.с.200-201, т.1). Виконання умов договору купівлі-продажу з ТОВ «Транс-Термінал 5» були реалізовані ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД продукти харчування, що підтверджується податковими накладними на суму 4120799,96 грн., у т.ч. ПДВ 686800,01 грн., а саме: від 03.05.2010 № 19, від 05.05.2010 № 35, від 07.05.2010 № 75, від 10.05.2010 № 105, від 12.05.10 № 135, від 14.05.2010 № 145, від 18.05.2010 № 185, від 20.05.2010 № 215, від 22.05.2010 № 225, від 24.05.2010 № 245, від 26.05.2010 № 265, від 28.05.2010 № 291, від 31.05.2010 № 315, від 01.06.2010 № 602, від 03.06.2010 № 606, від 07.06.2010 № 608, від 10.06.2010 № 101, від 15.06.2010 № 147, від 21.06.2010 № 622, від 23.06.2010 № 624, від 25.06.2010 № 625, від 28.06.2010 № 628, від 29.06.2010 № 629, від 30.06.2010 № 631 (а.с.226-249, т.1).

З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_2 від 09.09.2010 року (а.с.12-13, т.2), він до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Транс-Термінал-5» ніякого відношення не має, документів та печатки ТОВ «Транс-Термінал-5» в нього ніколи не зберігалися, їх місцезнаходження йому невідомо, діяльність від імені ТОВ «Транс-Термінал-5» ніколи не вів, ніяких договорів з підприємствами не укладав, нікому не доручав, ніяких податкових декларацій не підписував. Таким чином, товари на виконання договорів від 03.05.2010 № б/н фактично не поставлялися, та відповідно придбання таких товарів не відбувалося.

Крім того, науково-дослідним експертно-криміналістичним центром м. Харцизька було проведене почеркознавче дослідження договорів купівлі-продажу б/н від 03.05.2010 року, видаткових та податкових накладних. Згідно висновку експерта від 13.10.2010 (а.с.29-36, т.2) в зазначених документах підпис виконано не ОСОБА_2, а іншою особою з підробкою його підпису.

Згідно протоколу допиту ОСОБА_1 від 20.08.2010 року (а.с.19-28, т.2), він до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Пауер Грідс» ніякого відношення не має, ніяких документів не складав та не підписував. Всі документи виписані від імені ТОВ «Пауер Грідс» бачив вперше, податкову звітність ТОВ «Пауер Грідс» в державну податкову інспекцію не надавав.

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень на виконання підпису на податкових накладних, виписаних від імені ТОВ «Транс-Термінал-5» на ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД, не директором ТОВ «Транс-Термінал-5» ОСОБА_2, а іншою особою з підробкою підпису, та підпису на всіх документах від імені ТОВ «Пауер Грідс», не директором ТОВ «Пауер Грідс» ОСОБА_1, а іншою особою з підробкою підпису суд оцінює критично з наступних підстав.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів містяться і в Положенні про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

Цим же Положенням заборонено приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативним та законодавчим актам.

У відповідності з Порядком складання податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені в судовому засіданні податкові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Зокрема, згідно п.18 Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Надані відповідачем протоколи допиту ОСОБА_2 та ОСОБА_1, висновок експерта суд не приймає до уваги, оскільки факт підроблення підписів на податкових накладних, підписаних та виданих від імені ТОВ «Транс-Термінал-5» та документів від імені ТОВ «Пауер Грідс», може бути встановлений лише вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, а не матеріалами досудового слідства.

На виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладенння угод ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД між ТОВ «Транс-Термінал-5» та ТОВ «Пауер Грідс».

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - субєкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень субєкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розвязання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення субєкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000292301/0.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000292301/0.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, у звязку із задоволенням позову, судові витрати необхідно стягнути на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.02.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.02.2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2010 року № 0000292301/0 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області від 30.11.2010 року № 0000292301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її роголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 07 лютого 2011 року.

СуддяО.П. Островська