Постанова № 13684531, 02.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2011 року Справа № 2а-9858/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Островської О.П.,

при секретарі Боровській М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луганську справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2010 року позивач Відкрите акціонерне товариство "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод" звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області, в якому послався, що в період з 17.11.2010 року по 19.11.2010 року згідно із п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" спеціалістом ДПІ в м. Первомайську було проведено документальну невиїзну перевірку позивача ВАТ "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод" (ВАТ "МДЕЗ") з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Луганьтопсервіс" за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 року. За результатами перевірки було складено акт від 19.11.2010 року за номером №740/23/05766095.

Згідно вищезазначеного акту перевірки перевіркою було встановлено порушення: п.п.7.2.1, пп.7.2.4, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого нібито ПП "Луганьтопсервіс" завищило податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 163219 грн., у тому числі у червні 2009 року - 37368 грн., у липні 2009 року - 12020 грн., у серпні 2009 року - 19841 грн., у вересні 2009 року - 91990 грн.

2 грудня 2010 року ДПІ в м. Первомайську на підставі вищезазначеного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 про донарахування податку на додану вартість на суму 163219 грн. та штрафних (фінансових санкцій) на суму 81610 грн., а загалом на загальну суму 244829 грн. Зазначене податкове повідомлення рішення ВАТ "МДЕЗ" отримало 7 грудня 2010 року.

Позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки №740/23/05766095 від 19.11.2010 року, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 від 2.12.2010 року, є необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує права та законні інтереси ВАТ "МДЕЗ", тому, на його думку, це податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 про донарахування від 2 грудня 2010 року має бути визнане нечинним.

Висновки ДПІ в м. Первомайську про те, що ВАТ "МДЕЗ" незаконно сформувало податковий кредит з ПДВ на загальну суму 163219,14 грн. по операціям з придбання товарів від ПП "Луганьтопсервіс", яке має ознаки "фіктивності", виписані ПП "Луганьтопсервіс" податкові накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження заявленого податкового кредиту ВАТ "МДЕЗ", оскільки такі накладні не мають статусу юридично значимих, на думку позивача, є хибними, необгрунтованими, та такими, що не відповідають законодавству України з огляду на наступне.

ВАТ "МДЕЗ" не порушувало пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7,5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" та не завищувало показники податку на додану вартість на суму 163219 грн., і правомірно віднесло на податковий кредит по податку на додану вартість суму 163219 грн.

Придбання металопрокату та труб в період з червня по вересень 2009 року у ПП "Луганьтопсервіс" здійснювалося за договорами №41/3 купівлі-продажу від 15 червня 2009 року, №49 від 4 вересня 2009 року та №50 від 8 вересня 2009 року, укладеними між ВАТ "МДЕЗ" та ПП "Луганьтопсервіс" як між юридичними особами - суб'єктами господарської діяльності, і реальність їх здійснення підтверджується відповідними документами: рахунками-фактурами на оплату за період з 01.06.09 по 30.09.09, видатковими накладними за період з 01.06.09 по 30.09.09, податковими накладними за період з 01.06.09 по 30.09.09 (№2406 від 24.06.09, №2506 від 25.06.09, №3006 від 30.06.09, №2707 від 27.07.09, №2207 від 22.07.09, №2108 від 21.08.09, №1708 від 17.08.09, №1609 від 16.09.09, №1409 від 14.09.09, №1009 від 10.09.09, №2909 від 29.09.09, №2409 від 24.09.09, №2309 від 23.09.09, №809 від 08.09.09, № 17.09 від 17.09.09, № 2109 від 21.09.09), відповідними платіжними дорученнями (пл.дор. 2818 від 24.06.09, пл.дор. 2822 від 25.06.09, пл.дор 2829 від 30.06.09, гоі.дор.2921 від 22.07.09, пл.дор. 2935 від 27.07.09, пл.дор.ЗООО від 17.08.09, пл.дор.3047 від 08.09.09, пл.дор.3084 від 17.09.09, гш.дор. 3088 від 21.09.09, пл. дор. 3097 від 23.09.09, пл.дор.3104 від 24.09.09, пл.дор.3115 від 29.09.09, пл. дор. 3119 від 06.10.09, пл. дор.3199 від 21.10.09, пл.дор.3314 від 18.11.09) на оплату товару, відповідно до яких видно що до вартості товару входило ПДВ, яке було сплачено позивачем ВАТ "МДЕЗ" продавцеві ПП "Луганьтопсервіс" у вартості товару. Реальність здійснення договорів купівлі-продажу підтверджується також відповідними банківськими виписками з поточного рахунку за період з червня по листопад 2009 року про здійснення перерахунку коштів, а також даними складського обліку ВАТ "МДЕЗ". На кожну поставку позивач ВАТ "МДЕЗ" виписувало довіреності, що підтверджується відповідними записами у відповідному Реєстрі документів за 01.06.09 - 31.12.09.

Однак акт перевірки було складено без врахування документів складського обліку, реєстру документів та інших документів.

Також є необгрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству України висновки ДПІ про те, що укладені з ПП "Луганьтопсервіс" угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок.

Вищезазначені угоди укладалися позивачем з ПП «Луганьтопсервіс» з метою отримання конкретного товару. При цьому ВАТ "МДЕЗ" мало одну мету - досягнення економічного результату в господарській діяльності , а саме: отримання прибутку.

Таким чином, укладені позивачем ВАТ "МДЕЗ" з ПП "Луганьтопсервіс" вказані договори купівлі-продажу були укладені у відповідності до положень діючого законодавства України і не порушують публічний порядок.

Також неправильними є висновки ДПІ щодо нікчемності вищезазначених договорів купівлі-продажу.

Вищезазначені договори, укладені ВАТ "МДЕЗ" з ПП «Луганьтопсервіс» не визнані у встановленому порядку недійними.

На період здійснення правочинів з купівлі-продажу товару ПП «Луганьтопсервіс» було зареєстроване як юридична особа і знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і також було зареєстроване органами ДПІ як платник ПДВ, про що свідчить наявність свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи та свідоцтва платника ПДВ. Наявність реєстрації як платника ПДВ ПП "Луганьтопсервіс" та його надійність як платника податків перевірялась ВАТ "МДЕЗ" на офіційному сайті Державної податкової адміністрації України, ПП "Луганьтопсервіс" і на даний час на офіційному сайті ДПА значиться як надійний платник податків, свідоцтво платника ПДВ не анульовано. Також від ПП "Луганьтопсервіс" було отримано копії статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, свідоцтва платника ПДВ та довідки органу статистики.

Таким чином у ВАТ "МДЕЗ" не було підстав не довіряти наданим при укладанні договорів із ПП "Луганьтопсервіс" реєстраційним документам, а також податковим накладним, що були виписані при купівлі товару.

Твердження податкового органу в акті про те, що податкові накладні від імені ПП "Луганьтопсервіс" виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що в свою чергу не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначених податкових накладних, не відповідає дійсності, оскільки відповідно до наявних податкових накладних вони підписані директором ОСОБА_2, про що свідчать відповідні записи у податкових накладних разом із відповідним підписом. Підпис ОСОБА_2 засвідчено печаткою ПП «Луганьтопсервіс», що дає ВАТ "МДЕЗ" стверджувати, що виписані ПП "Луганьтопсервіс" податкові накладні були оформлені у відповідності із вимогами нормативних документів щодо їх оформлення.

ВАТ "МДЕЗ" вчинило правочини з придбання металопрокату (листів, труб) у ПП "Луганьтопсервіс" у період з червня по вересень 2009 року на загальну суму 979314,85 грн., у тому числі ПДВ 163219,14 грн. (відповідно до податкових накладних), що спричинило реальне настання правових наслідків та є відповідною підставою для віднесення сум сплаченого при цьому ПДВ на віднесення зазначеної суми до податкового кредиту.

Таким чином ВАТ "МДЕЗ" правомірно віднесло до податкового кредиту 163219,14 грн., і як наслідок не занижувало повноту його нарахування за перевірений період як зазначено у п. 3.1.3 акту перевірки №740/23/05766095.

Посилання ДПІ в м. Первомайську в обгрунтування своїх висновків у акті перевірки та відповіді на заперечення до акту на протокол допиту директора та засновника ПП "Луганьтопсервіс" ОСОБА_2, що вона не приймала участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності ПП "Луганьтопсервіс", не підписувала ніяких договорів та інше, та на те, що зазначене підприємство здійснювало свою діяльність у порушення ст.ст. 24, 65 Господарського кодексу України та ст.ст. 92, 93 Цивільного кодексу України, є також безпідставними і не є підставою вважати укладені позивачем ВАТ "МДЕЗ" з ПП "Луганьтопсервіс" договори купівлі-продажу нікчемними, як такі що порушують публічний порядок, та для донарахування податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій до ВАТ "МДЕЗ" як контрагента ПП "Луганьтопсервіс". До того ж факт фіктивності діяльності директора ОСОБА_2 та ПП "Луганьтопсервіс" не доведено у суді. Відсутні будь-які судові рішення щодо цього.

На думку позивача, не можна ставити в вину добросовісному платнику податків, яким є ВАТ "МДЕЗ" його відношення із юридичними особами, які мають атрибути законно діючої юридичної особи (одним із яких є реєстрація у якості платника ПДВ).

Тим більше, що за результатами дослідчої перевірки позивача ВАТ "МДЕЗ" (в тому числі по взаємовідносинам з ПП "Луганьтопсервіс") Стаханівською об'єднаною державною податковою інспекцією не було встановлено порушень законодавства з боку ВАТ "МДЕЗ". В результаті чого було прийнято постанову №162 від 26.06.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 КК України.

Таким чином, дії ДПІ в м. Первомайську щодо донарахування ВАТ "МДЕЗ" податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій на думку позивача є протиправними.

Тому позивач просить:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області щодо донарахування ВАТ "МДЕЗ" податку на додану вартість у сумі 163219 грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 81610 грн.;

визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Первомайську Луганської області №0000402301/0 від 02.12.2010 року на суму 244829 грн. про донарахування податку на додану вартість на суму 163219 грн. та штрафних (фінансових санкцій) на суму 81610 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, при цьому послався, що 2 листопада 2010 року ДПІ в м. Первомайську отримало від ВПМ Стахановької ОДПІ лист № 5157/7/26-153 (вх. 02.11.10 № 8858/7), яким були надані документи ВАТ «МДЕЗ» та матеріали справи про нікчемний правочин ПП «Луганьтопсервіс», для формування доказової бази з питань безпідставного включення до складу податкового кредиту ПДВ сум ПДВ ВАТ «МДЕЗ» по взаємовідносинам з ПП «Луганьтопсервіс», яке має ознаки фіктивності, згідно яких засновником і одночасно директором та головним бухгалтером ПП «Луганьтопсервіс», контрагента позивача по господарській діяльності, значиться ОСОБА_2. Старшим слідчим СВ ПМ ЛМДПІ у м. Луганську Постановою від 6.02.2010р. порушено кримінальну справу у відношенні директора ПП «Луганьтопсервіс» ОСОБА_2 за ознаками составу злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 212 ч. З, ст. 205 ч. 5 КК України. Відповідно протоколу допиту ОСОБА_2 зазначено, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Луганьтопсервіс» вона не мала, ніяких договорів від імені ПП «Луганьтопсервіс» не заключала, довіреностей на право використання банківських рахунків підприємства нікому не надавала, за адресою: м. Луганськ, вул. Комінтерна, буд. 10, вказаною в реєстраційних документах, ПП «Луганьтопсервіс» ніколи не знаходилось, ця адреса є місцем мешкання ОСОБА_2 та її сім'ї, податкові декларації з ПДВ ПП «Луганьтопсервіс» з розшифровками за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009р., які були надані до податкової інспекції, та податкові накладні з відносин з позивачем, ОСОБА_2 особисто не підписувала, хто підписував вищевказані декларації від її імені вона не знає, тобто директор ПП «Луганьтопсервіс» - ОСОБА_2 значилась фіктивним директором цього підприємства.

На підставі п. 1 ст. 11 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509- XII «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами і доповненнями була проведена невиїзна документальна перевірка ВАТ «МДЕЗ», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганьтопсервіс», за період з 01.06.09 по 30.09.09.

За результатами невиїзної документальної перевірки ВАТ «МДЕЗ», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Луганьтопсервіс», за період з 01.06.09 по 30.09.09 було складено акт перевірки від 19 листопада 2010 року №740/23/05766095 та встановлено порушення, п.п.7.2.1, п.п.7.2.4, п.п.7.2.6, п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 163219 грн.

Відповідно до п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 (із змінами та доповненнями), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством. Необхідність підтвердження гос подарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні)» від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

За п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Враховуючи вищевикладене, документи з продажу товарів (робіт, послуг) надані на адресу ВАТ «МДЕЗ» від імені ОСОБА_2 - директора ПП «Луганьтопсервіс» не встановленими особами не мають юридичної сили та не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки нею, як директором не підписувалися, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. З Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, угоди укладені між ПП «Луганьтопсервіс» та його покупцями не спричинили реального настання правових наслідків.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) ї сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.650 ЦК України). За ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або акті цивільного законодавства. Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодек су, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

Директор ПП «Луганьтопсервіс» ОСОБА_2 фактично фінансово-госпдарською діяльністю не займалася, операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг) не здійснювала.

Враховуючи вищевикладене ВАТ «МДЕЗ», вчинено правочин з придбання металопрокату (листів, труб) у ПП «Луганьтопсервіс» у періоді з червня по вересень 2009 року на загальну суму 979314,85грн., у т.ч. ПДВ 163219,14 грн., що не спричинило реального настання правових наслідків та відповідно до вимог ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України є нікчемними.

Зазначені податкові накладні з придбання металопрокату (листів, труб) від імені ПП «Луганьтопсервіс» виписані та підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, що в свою чергу не дає можливості встановити факт наявності у цієї особи відповідних повноважень щодо підпису зазначеної податкової накладної.

Таким чином податкові накладні складені у порушення вимог чинного законодавства і тому не можуть слугувати документом, який підтверджує право ВАТ «МДЕЗ» на включення до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки ВАТ «МДЕЗ», незаконно сформувало податковий кредит з ПДВ на загальну суму 163219,14 грн. по операціям з придбання товарів від ПП «Луганьтопсервіс», яке має ознаки «фіктивності». Виписані ПП «Луганьтопсервіс» податкові накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження заявленого податкового кредиту ВАТ «МДЕЗ», оскільки такі накладні не мають статусу юридично значимих.

Тому за результатами невизної документальної перевірки, на підставі акту перевірки від 19 листопада 2010 року №740/23/05766095, було прийняте податкове повідомлення-рішення від 02 грудня 2010 року №0000402301/0 на суму 244 829 грн. про донарахування податку на додану вартість на суму 163 219 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 81610грн. Відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Частина друга статті 19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо обґрунтованості заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість.

Правовідносини, що є предметом судового дослідження, врегульовані ЗУ «Про податок на додану вартість», ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Судом встановлено, що в період з 17.11.2010 року по 19.11.2010 року згідно із п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" спеціалістом ДПІ в м. Первомайську було проведено документальну невиїзну перевірку позивача ВАТ "Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод" (ВАТ "МДЕЗ") з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Луганьтопсервіс" за період з 01.06.2009 по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки було складено акт від 19.11.2010 року за номером №740/23/05766095.

Згідно вищезазначеного акту перевірки було встановлено порушення пп.7.2.1, пп.7.2.4, пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 163219 грн., у тому числі у червні 2009 року - 37368 грн., у липні 2009 року - 12020 грн., у серпні 2009 року - 19841 грн., у вересні 2009 року - 91990 грн., внаслідок того, що позивач ВАТ "МДЕЗ" незаконно сформувало податковий кредит з ПДВ на вказану суму по операціям з придбання товарів від ПП "Луганьтопсервіс", яке має ознаки "фіктивності", виписані ПП "Луганьтопсервіс" податкові накладні не можуть розглядатися в якості належного підтвердження заявленого податкового кредиту ВАТ "МДЕЗ", оскільки такі накладні не мають статусу юридично значимих.

2 грудня 2010 року ДПІ в м. Первомайську на підставі вищезазначеного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 про донарахування податку на додану вартість на суму 163219 грн. та штрафних (фінансових санкцій) на суму 81610 грн., а загалом на загальну суму 244829 грн. Зазначене податкове повідомлення рішення ВАТ "МДЕЗ" отримало 7 грудня 2010 року.

Вказані обставини підтверджуються актом про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків від 19.11.2010 року №740/23/05766095; запереченнями ВАТ "МДЕЗ" до акту від 24 11.2010 року №347; листом ДПІ в м. Первомайську про результати розгляду заперечень ВАТ "МДЕЗ" до акту перевірки; податковим повідомленням-рішенням ДПІ в м. Первомайську Луганської області №0000402301/0 від 02.12.2010 року на суму 244829 грн. про донарахування податку на додану вартість на суму 163219 грн. та штрафних (фінансових санкцій) на суму 81610 грн.

Суд вважає, що у відповідача були підстави для прийняття вказаного податкового повідомлення рішення.

Приписами п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вимог п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобовязань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що повязані з легітимними рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування відємного значення між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Судом встановлено, що позивачем з ПП «Луганьтопсервіс», засновником і одночасно директором та головним бухгалтером ПП «Луганьтопсервіс» якого значиться ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, були укладені:

договір №43/1 купівлі-продажу від 15.06.2009 року між ВАТ "МДЕЗ" та ПП "Луганьтопсервіс"; договір №49 купівлі-продажу від 04.09.2009 року між ВАТ "МДЕЗ" та ПП "Луганьтопсервіс"; договір №50 купівлі-продажу від 08.09.2009 року між ВАТ "МДЕЗ" та ПП "Луганьтопсервіс", на підставі яких позивачем було придбано металопрокату (листів, труб), при розрахунку за який позивачем було сплачено ПП «Луганьтопсервіс», податок на додану вартість, та було отримано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит.

Вказані обставини підтверджуються вказаними договорами, рахунками-фактури за період з 01.06.09 по 30.09.09; прибутковими накладними за період з 01.06.09 по 30.09.09; податковими накладними за період з 01.06.09 по 30.09.09; виписками з розрахункового рахунку та платіжні доручення за період з червня по листопад 2009 року; реєстром документів за 01.06.09 - 31-12.09 (щодо видання довіреностей на отримання матеріальних цінностей); деклараціями з податку на додану вартість за період з 01.06.09 по 30.09.09.)

Судом також встановлено, що старшим слідчим СВ ПМ ЛМДПІ у м. Луганську постановою від 6.02.2010р. порушено кримінальну справу у відношенні директора ПП «Луганьтопсервіс» ОСОБА_2 за ознаками составу злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, ст. 212 ч. З, ст. 205 ч. 5 КК України.

Відповідно протоколу допиту ОСОБА_2 слідчими органами зазначено, що ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ПП «Луганьтопсервіс» вона не мала, ніяких договорів від імені ПП «Луганьтопсервіс» не укладала, довіреностей на право використання банківських рахунків підприємства нікому не надавала. За адресою: м. Луганськ, вул. Комінтерна, буд. 10, вказаною в реєстраційних документах, ПП «Луганьтопсервіс» ніколи не знаходилось, ця адреса є місцем мешкання ОСОБА_2 та її сім'ї. Податкові декларації з ПДВ ПП «Луганьтопсервіс» з розшифровками за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2009р., які були надані до податкової інспекції позивачем ОСОБА_2 особисто не підписувала, хто підписував вищевказані декларації від її імені вона не знає.

За змістом частини першої статті 228 ЦК УКраїни правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як встановлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, відповідач дійшов правильного висновку, що надані позивачем вказані податкові накладні є неналежно оформлені, оскільки підписані не директором ПП «Луганьтопсервіс» ОСОБА_2, а невідомою особою, якій право підпису цих податкових накладних не надано, документи з продажу товарів (робіт, послуг) надані на адресу ВАТ «МДЕЗ» та також підписані від імені ОСОБА_2 - директора ПП «Луганьтопсервіс» невстановленими особами не мають юридичної сили, є нікчемними, та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Посилання позивача на виконання договорів, не змінює юридичного статусу договорів для вирішення питання стосовно формування податкового кредиту.

Отже правомірним є закріплений в акті перевірки висновок податкового органу що податковий кредит, сформований позивачем по взаєморозрахунках з ПП «Луганьтопсервіс», не підтверджується належним чином оформленими документами, накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту в зазначений у акті перевірки період підписані неповноважними особами, господарські операції з цим контрагентом не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а тому зменшення позивачеві податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правомірним.

Доводи позивача, про те, що він діяв добросовісно, в даному конкретному випадку не мають правового значення, оскільки господарські операції, що були предметом судового дослідження, від імені ПП «Луганьтопсервіс» оформлялись та підписувалися особами, які не мали відношення до законної господарської діяльності субєкта господарювання, а тому не можуть взагалі вважатися вчиненими від імені ПП «Луганьтопсервіс», а отже у позивача не має права на формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, в тому числі на підставі спірних податкових накладних, виданих та підписаних неуповноваженою на це особою, оскільки відповідно до ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказані документи не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Бюджетне відшкодування податкового кредиту державою здійснюється тільки за належно оформленими документами підтвердженими у встановленому порядку, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, платник податку також несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену первинними документами.

За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог позивача не вбачається.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 02.02.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 07.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Мирнодолинський дослідно-експериментальний завод» до Державної податкової інспекції в місті Первомайську Луганської області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними та визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 02.12.2010 року - відмовити за необґрунтованістю в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 07 лютого 2011 року.

Суддя О.П. Островська