Рішення № 136837388, 25.05.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/759/26

Провадження №2/306/815/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Жиганської Н.М.

за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стянення аліментів.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник-адвокат Касинець Василина Володимирівна звернулася до суду з позовною заявоюдо ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, укладеного 27.10.2015 року та стягнення аліментів, посилаючись на те, що спільне життя сторін не склалося, сторони втратили почуття взаєморозуміння та довіри, виникають постійні конфлікти та непорозуміння. В обгрунтування доводів зазначає, що від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вимоги мотивує тим, що подружжя не має спільних інтересів, планів на майбутнє та емоційного зв`язку. Просить шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвати. Після розіравання шлюбу залишити прізвище, яке носила у шлюбі " ОСОБА_5 ". Стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткоовго мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дітьми повноліття. Також просить стягнути з відповідача судовий збір, сплачений за подання позову до суду та судові витрати на професійну правничу допомогу.

Суд своєю ухвалою від 07.05.2026 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження та призначив судовий розгляд справи з повідомленням сторін. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв`язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо розгляду справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.

Позивач позовні вимоги про розірвання шлюбу підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача-адвокат Касинець В.В. подала до суду клопотання про долучення доказів (вх.№4294). Просить долучити до матеріалів позову витрати на оплату правничої допомоги.

Відповідач подав до суду зяву (вх.№4295) про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги визнає в повному обсязі, не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд проводить розгляд справи за наявними доказами у справі та доходить такого висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

ОБСТАВИНИ УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ.

В частині вимоги позивача про розірвання шлюбу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст. 1 СК України - регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним Кодексом України з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; ч.1 ст.110 СК України - позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя; ч.3, ч. 4 ст. 56 СК України - кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 27 жовтня 2015 року, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Ганьковицької сільської ради Свалявського району Закарпатської області, відповідний актовий запис №3 від 27.10.2015 року.

Від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №4 від 02.11.2017 року) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідний актовий запис №83 від 29.04.2021 року).

Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання; ч.3 ст. 105 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України. Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України. Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання. Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обовязки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (роз`яснення Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" - шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, який ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу").

Відповідно до ст. 112 СК України - суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Суд встановив, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, вільна згода на спільне проживання між подружжям відсутня, подружні відносини сторони припинили, а тому суд вважає, що такі факти мають істотне значення. З огляду на вищенаведені правові норми, подані та досліджені у судовому засіданні докази, враховуючи, що між подружжям відсутні взаємодопомога та підтримка, що є правовою основою шлюбу, відсутня побудова сімейних відносин на почуттях взаємної любові та поваги, що від відповідача заперечень не надійшло, суд доходить висновку,що шлюб між позивачем та відповідачем необхідно розірвати.

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

В частині вимоги позивача про вибір прізвища після розірвання шлюбу, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 113 СК України - особа має право на вибір прізвища після розірвання шлюбу. Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд зважає на те, що позивач бажає після розірвання шлюбу залишити прізвище, яке носила у шлюбі, а тому доходить висновку, що вимогу необхідно задовольнити.

В частині вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дітей, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України; ч.3 ст. 11 розділу III Закону України "Про охорону дитинства"- предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини; ст. 152 Сімейного кодексу України - право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Обов`язок батьків утримувати свою неповнолітню дитину належить до конституційних обов`язків і передбачений ч.2 ст. 51 Конституції України, ст. 141 Сімейного кодексу України - батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Отримання аліментів на дитину не залежить від того перебувають батьки у шлюбі чи ні, живуть вони разом чи окремо один від одного.

Судом встановлено, що від шлюбу мають дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис №4 від 02.11.2017 року) та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідний актовий запис №83 від 29.04.2021 року) в яких у графі "батько" записано ОСОБА_2 (відповідач), в графі мати записано ОСОБА_1 (позивач).

Відповідно до ст. 180 СК України передбачено обов`язок утримання батьками неповнолітніх дітей, які не досягли 18 років. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності; ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; ч.3 ст.181 СК України - за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина (при визначенні розміру витрат на утримання дітей, суд визначає не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір (правова позиція в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.09.2016 року, справа №755/14148/18). Також, при визначенні величини аліментного платежу суд враховує величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого Законодавством України (ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік").

Сімейний кодекс України виходить із принципів рівності прав та обов`язків батьків; ст. 179 СК України - аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини;ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Враховуючи, що аліменти є власністю дітей, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, що обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків, що відповідач не заперечує щодо позовних вимог, суд вважаєпозовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини обгрунтованими та доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити. Розмір аліментів стягуваних з відповідача визначити у розмірі по 5000 гривень на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, який відповідатиме чинному Законодавству, не порушуючи інтересів і становища, як відповідача так і позивача.

Стягнення проводити на користь ОСОБА_1 (позивача) з 23.04.2026 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України - суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 2 ст.184 СК України - розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Обов`язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме положеннями ст.184 СК України, що зобов`язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення.

Суд роз`яснює сторонам положення ст. 192 СК України, яка передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, суд роз`яснює сторонам, що відповідно до ч.1 ст. 196 СК України - у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат; п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно квитанції ID: 7229-0380-2509-3377 від 22.04.2026 року.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України - у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача, а тому суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, понесені ОСОБА_1 , які складаються з судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Поскільки вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів підлягають задоволенню, а позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позовної заяви до суду на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" (від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів), суд доходить висновку, що судовий збір необхідно стягнути з відповідача в користь держави (у відповідності до ч.6 ст.141 ЦПК України) за ставками, встановленими ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року у розмірі 1331,20 грн. на день постановлення рішення.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 137 ЦПК України - за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права).Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; ч.4 ст. 137 ЦПК України - розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції).

Вартість наданих послуг адвокатом визначена у розмірі 10000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу суду додано договір про надання правової допомоги №292 від 15.04.2026 року укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Касинець Василиною Володимирівно; детальний опис наданої правничої допомоги, вартість 10000 грн; рахунок на оплату за надання правничої допомоги за платіжною інструкцією №63742424SB від 15.04.2026 року у розмірі 5000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України - при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у ст.137, 141 ЦПК України критерії (правова позиція Верховного Суду у постанові від 20.10.2021 року, справа №757/29103/20-ц: "у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено"; у постанові ВП ВС від 16.11.2022 року, справа №922/1964/21: "учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат"; у постанові Верховного Суду від 08.04.2019 року, справа №922/619/18: "суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи"). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи їх фактичне понесення та необхідність.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу є компенсацією стороні, понесених нею витрат, а тому суд доходить висновку, що в цій частині позовну вимогу необхідно задовольнити.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані суду докази в їх сукупності, на які позивач послалася як на підставу своїх вимог, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, обставини справи, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.т 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v.UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 13, 81, 89, 95,133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280, 282, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110, 112, 113, 114, 150, 152, 180, 182 Сімейного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини -задовольнити.

Шлюб, укладений 27 жовтня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , зареєстрований виконавчим комітетом Ганьковицькоїсільської ради Мукачівського району Закарпатської області, відповідний актовий запис №3 - РОЗІРВАТИ.

За вибором позивача після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_1 прізвище, яке носила у шлюбі " ОСОБА_10 ".

Рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу. Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, направити до Свалявського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для проставлення відмітки в актовому записі про шлюб № 3 складеному виконавчим комітетом Ганьковицької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканки АДРЕСА_2 , НОМЕР_5 аліменти на утримання дитиниОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн. (п`ять тисяч гривень 00 коп.) на кожну дитину, починаючи з 23 квітня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 сплачені судові витрати у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 в користь держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106; код отримувача: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) - судовий збір у розмірі1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканки АДРЕСА_2 , НОМЕР_5 витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 25.05.2026 року в день розгляду справи і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.

Ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мешканка АДРЕСА_2 , НОМЕР_5

Представник-адвокат Касинець Василина Володимирівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , ордер на надання правничої допомоги серії АО №1229930 від 22.04.2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/3155 від 18.05.2023 року, адреса.: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_9

Ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА