Рішення № 136836803, 25.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/9986/25

Провадження № 2/750/173/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,секретарЮрченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/9986/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

22.07.2025 ТОВ «Бізнес Позика» через систему «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором № 455793-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 16.11.2024 у розмірі 132 900,15 грн, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 24.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду по суті на 02.10.2025, а також витребував у АТ «Універсал Банк»: копію відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуску банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім`я ОСОБА_1 ; виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 16.11.2024 до 03.05.2025.

02.10.2025 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Супруна О.П. у відпустці.

10.12.2025 розгляд справи відкладений до 13.01.2026, за клопотанням відповідача.

13.01.2026 розгляд справи відкладений до 04.03.2026, у зв`язку з клопотанням відповідача.

03.03.2026 представник відповідача, адвокат Полянська К.В., подала відзив, у якому просила частково задовольнити позов. Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 455793-КС-006 відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 55 000,00 грн, про що позивач указує в позовній заяві та додає відповідні підтвердження у вигляді розрахунку заборгованості. Тобто, із наданих грошових коштів в розмірі 75 000,00 грн відповідач повернула 55 000,00 грн, а отже сума для погашення тіла кредиту становить не 34 340,20 грн, а 20 000 грн. Також, пунктом 2.5 кредитного договору передбачена сплата комісії «за видачу кредиту», однак у договорі не вказаний перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за що передбачена комісія, а тому стягнення з відповідача комісії за видачу кредиту є неправомірним. Крім цього, посилаючись на пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» уважає нарахування процентів (56 480,80 грн) та заборгованості по штрафам (31 199,15 грн) неправомірним. Із огляду на викладене, сума, яка підлягає стягненню, на думку представника відповідача, становить 20 000,00 грн (за тілом кредиту).

04.03.2026 позивач подав відповідь на відзив, де зазначив, що відповідач не надала доказів перебування її чоловіка на військовій службі протягом дії кредитного договору. Уважає, що всі нарахування здійснені відповідно до вимог кредитного договору та чинного законодавства України.

04.03.2026 розгляд справи відкладений до 07.04.2026, для надання можливості подати заперечення на відповідь на відзив.

12.03.2026 представник відповідача подала заперечення на відповідь на відзив.

07.04.2026 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Супруна О.П. у відпустці.

У судове засідання 25.05.2026 сторони не з`явилися, про час і місце розгляду справи оповіщені належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Представник позивача в позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності.

За правилом частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд установив, що 16.11.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_2 укладено Договір № 455793-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), відповідно до умов якого остання отримала від кредитодавця грошові кошти в розмірі 75 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 24 тижні зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1 % щодня, зниженої фіксованої процентної ставки у розмірі 1 %, з орієнтованою реальною річною процентною ставкою 6 665,85 %, та сплатою комісії за надання кредиту в загальній сумі 15 000,00 грн. Для укладення цього договору відповідач здійснила перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Бізнес Позика» за посиланням в мережі Інтернет https://tpozyka.com.ua/. Цей договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 19-28).

Підписанням цього договору позичальник підтвердила, що до укладення договору уважно ознайомилася з текстом цього договору та правилами, а також отримала від кредитодавця інформації, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема, частиною другою та п`ятою статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (пункт 11.3.1 договору). Позичальник ознайомлена з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх та, відповідно, уклала договір з вільним волевиявленням (пункт 11.4.4 договору).

У договорі міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

У повідомленні, сформованому ТОВ «Бізнес Позика», наведено детальний опис дій, вчинених сторонами 16.11.2024 при укладанні кредитного договору (а.с. 41-42).

Так, маючи намір укласти 16.11.2024 з ТОВ «Бізнес Позика» кредитний договір, відповідач, використовуючи номер телефона, здійснила перехід до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства та зайшла до особистого кабінету, надавши в подальшому всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту. Товариством надано клієнту в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання, для чого направлено на номер телефона відповідача повідомлення з одноразовим ідентифікатором UA-2835 для підписання паспорта споживчого кредиту. Після підписання паспорта споживчого кредиту клієнтом товариство направило клієнту індивідуальну оферту з відправленням в смс-повідомленні на номер телефона одноразового ідентифікатора UA-3190. Після підписання клієнтом умов оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором товариство направило клієнту в ІТС підтвердження вчиненого електронного правочину у формі електронного документа.

У паспорті споживчого кредиту наведено наступні умови кредитування: тип та мета кредиту; сума кредиту 75 000,00 грн; строк кредитування 24 тижні (169 днів); спосіб надання кредиту безготівковим шляхом; процентна ставка фіксована; розмір комісії за надання кредиту 15 000,00 грн (а.с. 16-18).

Перед підписанням оферти ОСОБА_1 у відповідні поля завантажила фотографію свого паспорта (із зазначенням РНОКПП) та Довідки про реєстрацію місця проживання (а.с. 76, 77).

Умовами Договору № 455793-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 16.11.2024, укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем, засвідчено, що позичальник отримує від кредитодавця грошові кошти в сумі 75 000,00 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на банківську картку терміном на 24 тижня зі сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 1 % щодня, зниженої фіксованої процентної ставки у розмірі 1 %, з орієнтованою реальною річною ставкою 6 665,85 %, та сплатою комісії за надання кредиту в загальній сумі 15 000,00 грн. Наведений договір скріплено ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3190.

Фінансова установа зобов`язання за Договором від 16.11.2024 виконала та перерахувала на банківську картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 75 000,00 грн, про що свідчить підтвердження щодо переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» від 16.11.2024 номер платіжної інструкції 0cd1f93b-a3ec-11ef-b90a-000c29d57ed2_1 (а.с. 54 зворот), відповіддю АТ «Універсал Банк» від 14.08.2025 № БТ/Е-10883 на запит суду (а.с. 84-94), а також визнається відповідачем.

Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується наданими АТ «Універсал Банк» виписками за періоди із 16.11.2024 по 01.01.2025 та з 01.01.2025 по 03.05.2025 (а.с. 86-94, 96-105).

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, станом на 01.07.2025 за Договором № 455793-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 16.11.2024 утворилася заборгованість у розмірі 132 900,15 грн, із яких: залишок заборгованості за кредитом 34 340,20 грн; залишок заборгованості по відсотках 56 480,80 грн, залишок заборгованості по комісії 10 880,00 грн, заборгованість по штрафам 31 199,15 грн (а.с .13-14).

Звернувшись з позовом про стягнення заборгованості, ТОВ «Бізнес Позика» посилалося на невиконання позичальником умов кредитного договору щодо повернення у встановлений строк грошових коштів та сплати відсотків.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з положеннями частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» (далі Закон) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до статті 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За правилами частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються підприємцем, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим підприємець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статті 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Приписами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Приписами статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Проаналізувавши наведені норми та обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшла реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефона, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрала бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської картки та підтвердила, що ознайомлена з Правилами надання грошових коштів у позику.

Після прийняття позичальником умов кредитного договору 16.11.2024 ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останньою відповідно до вимог частин шостої, восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер відповідача.

Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20, від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, від 12.06.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Оскільки відповідач уважається ознайомленою з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, суд уважає, що відповідач повністю ознайомлена з його порядком укладення та підписання, про що свідчать виконані останньою фактичні дії в ІТС, а також використання нею електронного підпису одноразового ідентифікатору.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги той факт, що відповідач користувалася наданими кредитором коштами, не виконуючи зобов`язань за Договором № 455793-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 16.11.2024 щодо своєчасного повернення позивачеві наданих грошових коштів суд уважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції від 25.08.2024) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних, серед іншого, з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Подібні за змістом висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 04.09.2024 року у справі № 426/4264/19.

Відповідач є дружиною ОСОБА_3 (копія свідоцтва про шлюб від 08.08.2020 серії НОМЕР_3 на а.с. 145), який є військовослужбовцем із 28.11.2024, що підтверджується копіями витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_4 від 28.11.2024 та довідки даної військової частини від 27.02.2025 № 1/101/6-1314 (а.с. 152, 153).

Таким чином, ОСОБА_1 із 28.11.2024 набула право на гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для дружин військовослужбовців, зокрема, заборону нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитом у гривні, 11.01.2025 позивач, із порушенням Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", неправомірно зарахував 1 970,20 грн, сплачені відповідачем на погашення кредиту, у якості відсотків за користування кредитом, а тому їх належить зарахувати до тіла кредиту.

Із огляду на викладене, з відповідача на користь позивача належить стягнути 32 370,00 грн (34 340,20 грн - 1 970,20 грн) за тілом кредиту та 673,70 грн за відсотками.

Умовами п. 2.5 Договору № 455793-КС-006 від 16.11.2024 передбачено комісію за надання кредиту у сумі 15 000 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі зазначених вище норм Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту.

Аналізуючи умови Договору № 455793-КС-006 від 16.11.2024 та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», суд доходить висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування комісії у сумі 10 880,00 грн, оскільки укладеним між сторонами кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.

Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за штрафом суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано штраф за невиконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором у сумі 31 199,15 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні підстави для його стягнення з ОСОБА_1 .

За таких обставин, загальна сума заборгованості за кредитним договором № № 455793-КС-006 від 16.11.2024 становить 43 923,70 грн (32 370,00 грн за тілом кредиту + 673,70 грн за відсотками + 10 880,00 грн за комісією), а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог (33%) у сумі 799,39 грн.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором № 455793-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 16.11.2024 у розмірі 43 923,70 грн (сорок три тисячі дев`ятсот двадцять три гривні 70 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 799,39 грн (сімсот дев`яносто дев`ять гривень 39 копійок) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, м. Київ, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Суддя