Ухвала суду № 13682639, 26.01.2011, Апеляційний суд Хмельницької області

Справа № 22ц-807

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2011 року м. Хмельницький

Колегія суддів

судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

у складі:

Варвус Ю.Д. (головуюча)

Пастощука М.М., Ніколової Б.Ю.

при секретарі Басюр А.М., Пещанюк Л.Ю.

з участю: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Хмельницької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Державної судової адміністрації України на рішення Полонського районного суду від 9 вересня 2010 року цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до Державної судової адміністрації України, відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», третя особа Державне казначейство України, про виплату страхової суми.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Полонського районного суду від 9 вересня 2010 року позов задоволений. Постановлено стягнути з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_7 страхову суму по виплаті витрат на лікування в сумі 19819 грн. 32 коп.; одноразову допомогу в звязку з ушкодженням здоровя в розмірі пятирічного заробітку у сумі 491777 грн. 40 коп.

Зобовязано Державну судову адміністрації України перерахувати ВАТ НАСК «Оранта»страховий платіж в розмірі 6% від суми страхової виплати, що становить 29506 грн. 64 коп.

В апеляційній скарзі Хмельницька обласна дирекція ВАТ НАСК «Оранта»в інтересах ВАТ НАСК «Оранта»просить скасувати вказане рішення суду в частині стягнення з ВАТ НАСК «Оранта»на користь ОСОБА_7 витрат на лікування та одноразової допомоги у звязку з ушкодженням здоровя.

В обґрунтування незаконності рішення суду зазначається, що в рішенні суду вказано, що ВАТ НАСК «Оранта»укладались із ДСА України договори державного обовязкового страхування життя і здоровя суддів, дія яких поширюється на позивача, проте зазначені обставини не відповідають дійсності. Починаючи з 2007 року жодних договорів обовязкового державного страхування ДСА з НАСК «Оранта»не укладали і в матеріалах справи відсутні такі договори та докази того, що ДСА України внесла страхові платежі до НАСК «Оранта». ВАТ НАСК «Оранта»проводило страхування, нарахування і виплату страхових сум по обовязковому державному особистому страхуванню на підставі ліцензії Міністерства фінансів України від 18.03.1997 р. № 239268, строк дії якої тривав з 18.03.1997 р. по 17.03.2007 р. Нової ліцензії на проведення такого виду страхування ВАТ НАСК «Оранта»не отримувало, тому починаючи з січня 2007 р. товариство позбавлене права страхувати та приймати документи на виплату страхових сум по державному обовязковому страхуванню життя. Вибір страховика ДСА України здійснюється шляхом проведення тендеру серед страхових компаній, які мають ліцензію на даний вид страхування та визначення його переможця. Під час розгляду справи позивач не надав суду належних та достатніх доказів наявності правових підстав вимагати у ВАТ НАСК «Оранта»виплати страхового відшкодування.

Державна судова адміністрація України в поданій нею скарзі також просить скасувати рішення Полонського районного суду від 9 вересня 2010 року та постановити нове рішення, яким ОСОБА_7 у задоволенні позову відмовити.

Зазначається про неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення ст. 13 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», неповне зясування обставин справи. При постановленні рішення суд не врахував, що постановою Кабінету міністрів України від 12.04.2006 р. № 506 ВАТ НАСК «Оранта»була виключена із страховиків за державним обовязковим страхуванням життя і здоровя суддів і на виконання цієї постанови був розірваний договір між ВАТ НАСК «Оранта»та ДСА України про проведення державного обовязкового страхування життя і здоровя суддів місцевих та апеляційних судів. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації та страхових виплат є Акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами, однак дане розслідування не проводилося і акт в матеріалах справи відсутній. На даний час не визначений страховик, який повинен у разі настання страхового випадку, визначати, що подія, яка сталася із суддею, є страховим випадком. В листках непрацездатності позивача зазначено, що причина непрацездатності ОСОБА_7 є загальне захворювання, яке ніяким чином не може бути страховим випадком. Крім того, чинним законодавством не передбачено відшкодування вартості лікування суддів.

ВАТ НАСК «Оранта»у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду від 09.09.2010 року та постановити нове рішення, яким ОСОБА_7 у позові до НАСК «Оранта»відмовити. При цьому вказується про порушення судом ст. 45 Закону України «Про статус суддів», п. 5 «Порядку та умов державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів»затверджених постановою Кабінету міністрів України від 14.02.1994, № 89. Відповідно до наданої довідки МСЕК причина інвалідності позивача «загальне захворювання»і суду не надані документи МСЕК про причинно-наслідковий зв'язок між інвалідністю ОСОБА_7 та виконання ним службових обовязків судді. Таким чином, висновок суду про право позивача на отримання страхових сум у розмірі 491777 грн. 40 коп. відповідно до ст. 45 Закону України «Про статус суддів»та постанови від 14.02.1994 р. № 89 є хибним. Також помилковим є висновок суду про те, що між НАСК «Оранта»та ДСА України укладалися договори державного обовязкового страхування життя і здоровя суддів, дія яких поширюється на позивача. Договорів страхування, які б діяли у 2009 р. між НАСК «Оранта»та ДСА не укладалися, а договори які укладалися та діяли в 2005 2006 роках не можуть поширювати свою дію на страхові випадки, що настали у 2009 році. Суд безпідставно посилається у рішенні на постанову Кабінету міністрів України від 14.02.1994 р. № 89 в редакції від 12.01.2001 р., оскільки на час, коли захворів позивач діяла постанова у редакції від 12.04.2006 р.; на Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якого страховиком є Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а не НАСК „Оранта”. НАСК «Оранта»у 2009 році не була страховиком уповноваженим на здійснення такого виду страхування, так як у 2009 р. не мала ліцензії на здійснення страхування суддів.

В засіданні апеляційного суду представники ВАТ НАСК «Оранта»подані ним апеляційні скарги підтримали з викладених у них мотивів.

Представник ДСА України свою апеляційну скаргу підтримав, просить її задоволити.

Представник Державного казначейства України в судове засідання не зявився, про день, час і місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Позивач ОСОБА_7 в судове засідання не зявився, про день, час і місце слухання справи повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів.

Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 9 вересня 2010 року ( № 19-рп/2010, справа № 1-40/2010 ) вирішив:

1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI, а саме:

- пункту 2 розділу I: "Пункт 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 35 - 37, ст. 446) виключити";

- пункту 2 розділу II: "Після набрання чинності цим Законом адміністративні суди завершують розгляд справ, провадження в яких було відкрито за пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України. Адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги чи подання, подані до набрання чинності цим Законом до відповідних адміністративних судів в адміністративних справах, передбачених пунктом 3 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, і за якими провадження не відкрито, передаються цими судами до відповідних судів, які здійснюватимуть їх розгляд у порядку цивільного судочинства".

2. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI.

3. Положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року N 1691-VI та Цивільного процесуального кодексу України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 9.09.2010 р. справа щодо спору з приводу соціальних виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, а провадження в цивільній справі закрити на підставі п.1 ст.205 ЦПК України.

Судові витрати по справі підлягають поверненню у відповідності до ст. 83 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 310, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», Хмельницької обласної дирекції відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія «Оранта», Державної судової адміністрації України задоволити частково.

Рішення Полонського районного суду від 9 вересня 2010 року скасувати, а провадження в цивільній справі закрити.

Розяснити ОСОБА_7, що він вправі звернутися за вирішенням спору в порядку адміністративного судочинства.

Повернути Державній судовій адміністрації України 850,00 грн. судового збору, сплаченого 22 вересня 2010 року за платіжним дорученням №2573 за подачу апеляційної скарги, одержувач УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, банк одержувача ГУДКУ в Хмельницькій області, код банку 815013.

Повернути ВАТ НАСК „Оранта” 2458 грн. 89 коп. судового збору, сплаченого 29 вересня 2010 р. за платіжним дорученням №17537 за подачу апеляційної скарги, отримувач УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, банк отримувача ГУДКУ у Хмельницькій області, код банку 815013; а також 120 грн. витрат на ІТЗ за розгляд апеляційної скарги, сплачені 29 вересня 2010 року за платіжним дорученням №17538, отримувач УДК у м. Хмельницькому, код 23565225, банк отримувача ГУДКУ у Хмельницькій області, код банку 815013.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: /підпис/ Судді: підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного судуЮ.Д. Варвус

=====

Головуючий у І інстанції Горгулько Н.А. Справа № 22ц-807

Доповідач - Пастощук М.М. Категорія № 25