Рішення № 13292968, 06.10.2010, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Апеляційний суд Хмельницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

?6” жовтня 2010 р. м. Хмельницький

судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого судді Харчука В.М.

суддів: Кізюн О.Ю.

Переверзєвої Н.І.

при секретарі Вінярській А.А.

з участю: представника банку

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-3966 за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” на рішення Ізяславського районного суду від 26 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку „Надра”, Хмельницького регіонального управління філії ВАТ КБ „Надра”, відділення № 4 філії ВАТ КБ „Надра” про стягнення банківського вкладу, моральної шкоди та судових витрат, заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 05 березня 2007 року уклав із ВАТ КБ „Надра” в особі відділення № 4 Хмельницького регіонального управління філії ВАТ КБ „Надра” договір про відкриття карткового рахунку з видачею платіжної картки, за умовами якого банк відкрив йому рахунок в банку у ЄВРО з видачею дебетної картки „Віза Електрон Інтернешинал” терміном на п”ять років.

Договором між сторонами передбачено, що право на розірвання договору мають обидві сторони за умови повернення банку усіх карток і погашення всієї суми заборгованості, але не раніше 30 календарних днів з моменту подання письмової заяви однієї із сторін про розірвання договору або по закінченню дії карток. Усі суми, що підлягають сплаті, відшкодовуються іншій стороні в повному обсязі.

Він подав заяву про розірвання договору карткового рахунку 26 травня 2009 року, однак банком йому безпідставно відмовлено у задоволенні заяви та у видачі належних йому на рахунку коштів в сумі 6867,09 ЄВРО, чим порушено його права споживача банківських послуг на володіння та користування власними коштами, розпорядження ними.

_____________Головуючий у першій інстанції Антонюк В.В. Справа № 22-ц-3966 Доповідач Харчук В.М. Категорія № 27

Неправомірними діями банку йому заподіяно моральну шкоду на суму 10000 гривень.

Тому позивач просив стягнути з банку 5684,67 ЄВРО належних йому коштів, 10000 гривень моральної шкоди, понесені судові витрати на суму 3123,27 гривень.

В ході судового розгляду позивач отримав частину коштів з банківського рахунку, тому уточнив позовні вимоги і просив стягнути з банку на його користь належні йому кошти в сумі 5125,56 ЄВРО. В частині стягнення моральної шкоди та судових витрат свої вимоги підтримав.

Представник ВАТ КБ „Надра” в судові засідання не явився, подав заперечення проти позову, вважаючи дії банку законними.

Рішенням Ізяславського районного суду від 22 квітня 2010 року позовні вимоги позивача задоволені частково, стягнуто із Хмельницького регіонального управління філії ВАТ КБ „Надра” відділення № 4 філії ВАТ КБ „Надра” на користь ОСОБА_3 5125,56 ЄВРО, які знаходяться на банківському рахунку позивача № НОМЕР_1, а також 3123,27 гривень понесених судових витрат та 500 гривень моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на рішення суду від 22 квітня 2010 року ВАТ КБ „Надра” посилається на його незаконність в частині стягнення 500 гривень моральної шкоди та 2250 гривень судових витрат на правову допомогу під час розгляду справи з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права ст.ст.23, 1167, 611, 71-72 ЦК України, ст. ст. 60, 84 ЦПК України, положень постанови КМ України № 590 від 27.04.2006 року.

Зокрема, апелянт посилається на те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди та її розміру, що відшкодування моральної шкоди при зобов”язальних правовідносинах Законом чи договором між сторонами не передбачено.

Позивачем також не доведено понесення у визначеному законами чи підзаконними нормативними актами судових витрат у справі в сумі 2250 гривень на надання юридичної допомоги.

Судом порушені нормативи граничного розміру компенсації на надання такої допомоги, визначені постановою КМ України № 590 від 27.04.2006 року, а позивачем не надано розрахунку вартості такої допомоги з підтвердженням відповідними документами: актом виконаних робіт із зазначенням чітких розцінок на кожну юридичну операцію.

Тому апелянт в цій частині просить скасувати рішення Ізяславського районного суду від 22 квітня 2010 року.

В решті ухвалене рішення апелянт не оскаржував.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення Ізяславського районного суду від 22 квітня 2010 року в оскаржуваній частині скасуванню з ухваленням нового рішення з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 10, 11, 60, 213, 309 ЦПК України суд вирішує спір на засадах змагальності та диспозитивності, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами на підтвердження своїх вимог чи заперечень доказів.

Кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу апелянта, скасовує судове рішення в оскаржуваній частині, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1 та 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ст.ст.317, 319, ч.ч.1 та 7, 321, ч.ч.1 та 2, 509, 525- 526, 1058, 1060, ч.1, 1061, 1074-1075 ЦК України власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд.

Діяльність власника може бути обмежена лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зобов”язання за договором банківського вкладу повинні виконуватись обома сторонами, одностороння відмова від їх виконання не допускається.

За договором банківського вкладу банк зобов”язується виплатити вкладнику суму його вкладу та проценти на неї відповідно до умов договору або перерахувати ці кошти на його рахунки за його вказівкою та виплатити належні вкладнику кошти на першу його вимогу або за закінченням строку дії договору.

Обмеження прав вкладника по розпорядженню грошовими коштами на його рахунку не допускається, крім випадків обмеження такого права за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Договір банківського рахунку розривається за заявою вкладника в будь-який час.

Кошти видаються клієнтові в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Відповідно до ст.611, ч.1, п.4) ЦК України у випадку порушення зобов”язань однією із сторін договору наступають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормами матеріального права, які регулюють зобов”язання за договорами банківського вкладу (ст.ст.1058-1065, 1066-1076 ЦК України), не передбачено відшкодування моральної шкоди у випадку невиконання зобов”язань за договором сторонами чи однією із сторін.

Не передбачено таке право на відшкодування моральної шкоди і договором між ВАТ КБ „Надра” та ОСОБА_3

Статтями 23 та 1167 ЦК України встановлені загальні підстави для відшкодування моральної шкоди та підстави для відшкодування моральної шкоди, заподіяної при позадоговірних (деліктних) правовідносинах. Ці норми без спеціальної норми, яка регулює відшкодування шкоди при договірних правовідносинах, та при відсутності у самому договорі умов та підстав до відшкодування моральної шкоди при договірних правовідносинах застосовуватись до спірних правовідносин у даній справі не можуть.

Із позовної заяви позивача (а.с.2-5) вбачається, що як на правову підставу до відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 посилається на положення Закону України „Про захист прав споживачів”.

Але даний Закон, зокрема ст. 4, ч. 1, п.5) та ст. 22 надає право споживачу послуг (продукції) на відшкодування моральної шкоди, завданої лише небезпечною для життя та здоров”я продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.79, ч. 3, п.2); ст. 84, ч.ч. 1 та 2; ст. 88, ч. 1 ЦПК України до судових витрат, пов”язаних із розглядом справи, належать витрати на правову допомогу адвоката чи фахівця в галузі права.

Стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до постанови КМ України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних із розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” визначено граничний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи адвоката чи фахівця в галузі права.

Для вирішення питання відшкодування зазначених судових витрат сторона повинна документально підтвердити суду участь у справі адвоката чи іншого фахівця в галузі права (письмовий договір із зазначенням обсягу та видів наданих послуг), правовий статус цього учасника процесу, кількість затраченого на надання правової допомоги робочого часу, розрахунок вартості наданих послуг, інші докази щодо виконання роботи по наданню таких послуг.

З матеріалів справи вбачається, що участь у справі на стороні позивача ОСОБА_3 приймали фізичні особи представники за довіреністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.16-18).

В матеріалах справи наявна квитанція про сплату ОСОБА_3 адвокату ОСОБА_6 2250 гривень за наданні юридичних послуг (а.с.20).

Однак, в матеріалах справи відсутній договір про надання юридичної допомоги адвокатом ОСОБА_6 позивачу ОСОБА_3, копія ордеру адвокатського об”єднання чи адвокатського свідоцтва приватного адвоката ОСОБА_6, відсутній розрахунок затраченого часу на надання юридичної допомоги позивачу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 виступала в судовому процесі представником позивача за довіреністю, а не в якості фахівця в галузі права чи адвоката.

Процесуальний Закон не передбачає стягнення судових витрат із відповідача на користь позивача у зв”язку з участю в процесі представника останнього.

При таких обставинах у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення моральної шкоди в сумі 500 гривень та судових витрат на надання правової допомоги в сумі 2250 гривень з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що 05 березня 2007 року між ВАТ комерційний банк „Надра” в особі начальника відділення № 4 Хмельницького регіонального управління філії КБ „Надра” та ОСОБА_3 укладено договір банківського карткового рахунку № НОМЕР_1 у ЄВРО з видачею дебетної картки „Віза Електрон Інтернешинал” строком на п”ять років.

ОСОБА_3 перераховано кошти на зазначений рахунок в сумі 6867,09 ЄВРО по квитанції № 6687 від 09.04.2009 року.

Відповідно до ст.1075 ЦК України та п.9 діючих в банку Правил і умов користування дебетною карткою договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і право на розірвання договору в любий час мають обидві сторони за умови повернення всіх дебетних карток банку і погашення заборгованості по рахунку, але не раніше 30 календарних днів з моменту письмової заяви однієї із сторін.

26 травня 2009 року ОСОБА_3 подав письмову заяву до банку про розірвання договору карткового рахунку і повернення йому належних коштів, повернув видану йому картку.

Однак, банк безпідставно відмовив ОСОБА_3 у розірванні договору та поверненні коштів в сумі 5684,67 ЄВРО.

Наведені обставини повністю підтверджуються дослідженими доказами: листом банку „Надра”, квитанцією про внесення коштів на рахунок, випискою-повідомленням, договором про відкриття банківського рахунку, банківськими Правилами і умовами користування дебетною карткою, звітом банку про залишок коштів, іншими доказами (а.с.6-16, 19).

Судом першої інстанції правильно встановлені ці обставини і ухвалене рішення про стягнення належних ОСОБА_3 коштів в сумі 5125,56 ЄВРО із Хмельницького регіонального управління ВАТ Комерційний банк „Надра”, відділення № 4 філії ВАТ КБ „Надра”.

ВАТ КБ „Надра” погодився з рішенням суду в цій частині і в цій частині його не оскаржує.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що судові витрати слід стягнути із юридичної особи ВАТ КБ „Надра”, а не з регіонального управління чи відділення філії його структурних підрозділів, які не є юридичними особами.

Судове рішення про стягнення моральної шкоди та судових витрат на надання юридичної допомоги ухвалене судом першої інстанції з порушенням зазначених норм матеріального та процесуального права, в цій частині не є законним та обгрунтованим і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у позові в цій частині.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А :

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” задовольнити, рішення Ізяславського районного суду від 22 квітня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди в сумі 500 гривень та стягнення судових витрат в сумі 3132 гривень скасувати.

Стягнути із Відкритого акціонерного товариства комерційний банк „Надра” м. Київ, вул. Артема,15, МФО 321024, код ЄДРПОУ 20025456, кор\р. № 32002180102 в Головному управлінні НБУ по місту Києву і Київській області на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 882 (вісімсот вісімдесят дві) гривні.

У стягненні моральної шкоди та витрат на надання юридичної допомоги в сумі 2250 гривень ОСОБА_3 відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис) Судді:(підписи)

З оригіналом згідно : Суддя В.М. Харчук