Рішення № 136821869, 21.05.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 21.05.2026Справа № 554/9989/25 Провадження № 2-о/554/28/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави

у складі: головуючого судді Чуванової А.М.,

присяжних: Денисенка А.О., Медвінської О.В.,

за участю секретаря судового засідання Єсліковської О.А.,

за участю учасників справи:

представник заявника: адвокат Ясниська О.О.,

представник заінтересованої особи Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради: Мищенко Р.І.,

представник особи, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною: адвокат Пустяк А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою адвоката Ясниської Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна; заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради; особа, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною: ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Ясниська О.О. в інтересах ОСОБА_1 у липні 2025 року звернулася до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна; заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради; особа, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною: ОСОБА_2 , в якій заявник просить суд: визнати громадянку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку і призначити її сина ОСОБА_1 її опікуном; призначити у справі судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_2 , і її здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та проживає разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Мати ОСОБА_1 ОСОБА_2 страждає на тяжке психічне захворювання. Крім того, ОСОБА_2 має психічний розлад, не усвідомлює значення своїх дій, не може керувати ними, вона потребує стороннього догляду. Таким чином, мати заявника має психічне захворювання, потребує постійного стороннього догляду, утримання, забезпечення елементарними життєво необхідними речами, турботи та супроводу. Для матері заявник є самою близькою людиною.

Наразі ОСОБА_2 не може про себе самостійно подбати, у неї стаються часті втрати пам`яті, у зв`язку з чим її неможливо залишати на значний час саму. Вона не в змозі працювати та поратися по хазяйству, не усвідомлює наслідків своєї поведінки, не може орієнтуватися в простих життєвих ситуаціях та взагалі в просторі і часі. Потребує постійного нагляду та турботи. Стан її здоров`я погіршується з кожним місяцем/роком.

Внаслідок хронічного психічного розладу ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і у зв`язку з цим може бути визнана недієздатною. Крім того, внаслідок душевної хвороби ОСОБА_2 потребує догляду та встановлення над нею опіки.

Ухвалою суду від 03.07.2025 року відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу, провадження якої доручено експертам Комунального підприємства «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня імені О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради».

Ухвалою суду від 29.12.2025 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.01.2026 року призначено у справі судово-психіатричну експертизу, провадження якої доручено експертам Полтавської філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України».

Ухвалою суду від 26.03.2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року клопотання представника заявника ОСОБА_1 -адвоката Ясниської О.О. про прийняття заяви про зміну заявлених вимог залишено без задоволення.

У судовому засіданні представник заявника - адвокат Ясниська О.О. підтримала заявлені вимоги, просила суд задовольнити їх. Зазначила, що оскільки мати заявника, відповідно до висновку експерта, виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розладу особистості органічного походження, ступінь вираженості наявного психічного розладу у ОСОБА_2 є таким, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому їй необхідна опіка сина.

Представник заінтересованої особи Департаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради - Мищенко Р.І. у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_1 не звертався до органу опіки і піклування з приводу надання подання, не надавав документи, що підтверджують його можливість бути опікуном.

Представник особи, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною - адвокат Пустяк А.В. у судовому засіданні заперечувала проти визнання особи недієздатною, оскільки згідно з висновком експертизи не підтверджується, що особа не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Крім того, відсутнє подання органу опіки та піклування про призначення сина опікуном.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Статтею 30 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (частини перша-третя статті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Тлумачення зазначених норм права дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Частиною третьою статті 297 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно із ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).

За даними висновку експерта №151 за результатами судово-психіатричної експертизи від 17.03.2026 року, складеного Полтавською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у теперішній час виявляє ознаки психічного розладу у вигляді розладу особистості органічного походження; ступінь вираженості наявного психічного розладу у ОСОБА_2 є таким, що істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.112-115).

Відповідне поданняДепартаменту соціального захисту населення Полтавської міської ради щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у матеріалах справи відсутнє.

Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (стаття 58 ЦК України).

Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (стаття 59 ЦК України).

Таким чином, цивільним законодавством диференційовані як суб`єкти так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.

Визнання особи недієздатною та обмежено дієздатною відрізняється як за вимогами, про які просить заявник, так і за правовими наслідками: за підставами. Разом із тим їх одночасна зміна не допускається. Тому особа не може бути визнана обмежено дієздатною, якщо наявна лише частина обставин, які є підставою для визнання її недієздатною.

Крім того, чинний ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про визнання особи недієздатною.

Звертаючись до суду із цією заявою ОСОБА_1 в порядку статті 60 ЦК України просив суд визнати недієздатною ОСОБА_2 та призначити себе її опікуном.

Згідно зі ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

За змістом ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно із ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, заявником не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, що також спростовується висновком експерта №151 за результатами судово-психіатричної експертизи від 17.03.2026 року, складеного Полтавською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України», відповідно до якого за своїми психічним станом у теперішній час ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує не опіки, а піклування.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 про визнання його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, що в свою чергу, з урахуванням положень ст.ст. 58, 60 Цивільного кодексу України, виключає можливість призначення заявника опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.04.2021 року (справа № 755/12409/15-ц; провадження № 61-22566св19).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви адвоката Ясниської Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна; заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради; особа, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною: ОСОБА_2 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,81,259,263-265,268,293 ЦПК України, ст.ст. 39,58,60 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву адвоката Ясниської Олени Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною та призначення опікуна; заінтересована особа: Департамент соціального захисту населення Полтавської міської ради; особа, щодо якої вирішується питання про визнання недієздатною: ОСОБА_2 ,- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2026 року.

Суддя: А.М.Чуванова

присяжні: А.О.Денисенко

О.В.Медвінська