Рішення № 136819037, 22.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 588/1768/25

2/950/171/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

з участю секретаря - Гладкової С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1738587 про надання споживчого кредиту від 01 вересня 2024 року.

Позивач зазначив, що 01 вересня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1738587 в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання одноразовим ідентифікатором P596. У матеріалах позову зазначено, що одноразовий ідентифікатор був направлений 01.09.2024 о 17:57:38 та введений відповідачем 01.09.2024 о 17:58:00, після чого договір вважається укладеним 01.09.2024 о 17:59:09 .

За умовами договору сума кредиту становила 13 400,00 грн, строк кредиту - 348 днів, стандартна процентна ставка - 1 % на день, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 29 днів . Кошти були перераховані на платіжну картку відповідача з маскою № НОМЕР_1 , що підтверджується документом ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішне перерахування 01.09.2024 о 17:59:09 суми 13 400,00 грн .

Позивач послався на те, що відповідач належним чином зобов`язання не виконав, допустив прострочення платежів, здійснював часткові оплати, остання з яких, за твердженням позивача, відбулася 28.11.2024 о 07:15:55 у сумі 250,00 грн .

24 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-04/25, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1738587. З витягу з реєстру боржників вбачається, що за відповідачем обліковується заборгованість: тіло кредиту - 13 400,00 грн, проценти - 20 484,00 грн, штрафні санкції - 6 700,00 грн, загальна сума - 40 584,00 грн .

Позивач просив стягнути з відповідача 40 584,00 грн, з яких: 13 400,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 20 484,00 грн. - заборгованість за процентами, 6 700,00 грн. - пеня, а також судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Сплата судового збору підтверджується платіжною інструкцією № 1070, виконаною 29.09.2025 .

Ухвалою суду від 30.10.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо розміру заявлених вимог не надав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, якщо відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.

Судове рішення відповідно до статті 263 ЦПК України повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного й всебічного з`ясування обставин справи, підтверджених належними й допустимими доказами.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Частина третя статті 12 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Аналогічне правило закріплене у статті 81 ЦПК України.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, отримані у порядку, встановленому законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що входять до предмета доказування.

Судом встановлено, що між первісним кредитором ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1738587 від 01.09.2024. Договір містить істотні умови: суму кредиту, строк користування, процентну ставку, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

За статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа - кредитодавець - зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

За статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису за письмовою згодою сторін.

Судом встановлено, що кредитний договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором P596. У матеріалах справи містяться відомості про направлення відповідачу одноразового ідентифікатора та його введення відповідачем, що свідчить про акцепт пропозиції укласти договір .

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, відповідно до яких електронний договір, укладений шляхом застосування одноразового ідентифікатора, є належною письмовою формою правочину, якщо встановлено факт ідентифікації особи та підтверджено акцепт умов договору.

Суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору, оскільки наявні в матеріалах справи докази підтверджують: реєстрацію відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, направлення йому оферти, використання одноразового ідентифікатора, а також перерахування коштів.

Документ ТОВ «ПЕЙТЕК» підтверджує, що 01.09.2024 о 17:59:09 від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було успішно перераховано 13 400,00 грн на платіжну картку клієнта з маскою НОМЕР_1 . У документі зазначені номер транзакції, код авторизації та призначення платежу. Цей доказ суд визнає належним та допустимим, оскільки він безпосередньо підтверджує виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредиту.

Відповідач доказів неотримання коштів не подав. Тому суд приходить до висновку, що відповідач отримав кредит у сумі 13 400,00 грн.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. За статтею 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив виконання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав. Розрахунок заборгованості станом на 24.02.2025 свідчить, що первісно було нараховано 13 400,00 грн тіла кредиту, 23 584,00 грн процентів, 6 700,00 грн штрафних санкцій, при цьому відповідачем сплачено 3 100,00 грн процентів, унаслідок чого до сплати залишено 13 400,00 грн тіла кредиту та 20 484,00 грн процентів .

Суд визнає розрахунок заборгованості в частині тіла кредиту та процентів належним доказом, оскільки він відповідає умовам договору щодо суми кредиту та процентної ставки, а також узгоджується з витягом із реєстру боржників до договору факторингу.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона - фактор - передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони - клієнта - за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріали справи містять договір факторингу № 01.02-04/25 від 24.02.2025, платіжний документ про оплату фінансування за цим договором, а також витяг із реєстру боржників, де зазначено кредитний договір № 1738587, боржника ОСОБА_1 , суму кредиту, суму процентів та загальну заборгованість .

Отже, суд приходить до висновку, що ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 1738587 у частині основного боргу та процентів.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, відповідно до якої право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів пов`язане зі строком кредитування та умовами договору, а після спливу строку кредитування права кредитора захищаються, зокрема, способами, передбаченими статтею 625 ЦК України. У цій справі проценти заявлені у межах розрахунку, що стосується періоду дії кредитного договору до відступлення права вимоги, тому підстав для відмови у стягненні процентів у сумі 20 484,00 грн суд не встановив.

Також суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, відповідно до якого кредитор має довести, що саме ті умови договору, на які він посилається, були погоджені позичальником, а умови про проценти, штрафи чи пеню не можуть вважатися доведеними лише через загальне посилання на правила або тарифи, якщо не підтверджено їх прийняття боржником. Цей висновок суд застосовує при оцінці вимоги про стягнення пені.

За статтею 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Тобто штраф і пеня є різними видами неустойки, мають різний порядок обчислення та різні юридичні підстави застосування.

Позивач у позовній заяві просить стягнути саме пеню в сумі 6 700,00 грн. Водночас витяг із реєстру боржників містить не пеню, а «штрафні санкції» у сумі 6 700,00 грн . Розрахунок заборгованості також оперує категорією «штрафні санкції» та «неустойка (штраф)», а не пеня . Умови договору, на які посилається позивач, передбачають формулу саме штрафу, а не пені: «Штраф = розмір штрафу, встановлений за 4 дні порушення + розмір штрафу, що встановлений з 5-го дня, помножений на кількість днів порушення» .

З огляду на статтю 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Суд не вправі замінювати заявлену позивачем вимогу про стягнення пені вимогою про стягнення штрафу, оскільки це фактично означало б вихід за межі предмета позову.

Крім того, позивач не надав належного й достатнього розрахунку саме пені як виду неустойки: не зазначив розмір процентної ставки пені, конкретну базу її нарахування, період нарахування пені за кожним простроченим платежем, а також не довів, що відповідач погодив саме пеню у заявленому розмірі. Наявність у витягу з реєстру боржників загальної суми «штрафних санкцій» не є достатньою підставою для стягнення пені.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення 6 700,00 грн пені є недоведеною, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо можливих заперечень відповідача суд зазначає, що відповідач відзиву не подав та доказів на спростування позову не надав. Разом з тим суд самостійно перевірив доведеність кожної складової вимог. Можливі доводи про неукладення договору спростовуються доказами підписання договору одноразовим ідентифікатором. Можливі доводи про неотримання кредиту спростовуються документом ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування 13 400,00 грн на картку відповідача. Можливі доводи про відсутність права вимоги у позивача спростовуються договором факторингу та витягом із реєстру боржників. Водночас саме через неповну доведеність вимоги про пеню суд відмовляє у цій частині позову.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача слід стягнути 13 400,00 грн основного боргу та 20 484,00 грн процентів, разом 33 884,00 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 40 584,00 грн. Суд задовольняє вимоги на суму 33 884,00 грн, тобто частково. Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Пропорційно задоволеним вимогам з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 022,49 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 141, 178, 247, 258, 259, 263265, 274, 279 ЦПК України, статтями 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 626, 627, 638, 1048-1050, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за договором № 1738587 про надання споживчого кредиту від 01 вересня 2024 року у сумі 33 884,00 грн, з яких: 13 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 20 484,00 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 6 700,00 грн - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 2 022,49 грн.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Лебединський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Роман БАКЛАНОВ