Ухвала суду № 13680910, 01.02.2011, Апеляційний суд Тернопільської області

Справа № 22-ц-213/11Головуючий у 1-й інстанції Очеретяний Є.В.

Категорія - 57Доповідач - Храпак Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Храпак Н.М.

Суддів - Парандюк Т.С., Ткач З.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Тернополі справу за апеляційною скаргою у правління Пенсійного фонду України в місті Тернополі на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про перерахунок та стягнення основної та додаткової пенсії, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

в серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про стягнення із відповідача на її користь недоплачену основну (державну) пенсію та додаткову пенсію з 1 січня 2008 року, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та інваліду 2-гої групи по захворюванням пов'язаних з Чорнобильською катастрофою згідно ст. ст. 54, 50, 67 ч. 3 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі провести перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду завдану здоровю ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по день ухвалення судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в користь УДК в м. Тернополі (22050001 р/р 31214259700002, код 23588119, МФО 838012) 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-техніне забезпечення розгляду справи в суді.

Витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався тим, що відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачка має право на одержання пенсії, не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок і виплату пенсії.

З такими висновками суду слід погодитись, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства і ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачка є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, що підтверджено вкладкою № НОМЕР_1 від 22 липня 2003 року до посвідчення серії НОМЕР_2, виданих Тернопільською облдержадміністрацією та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та інвалідом 2 групи захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи довічно на підставі довідки МСЕК серії ТЕР № 059258 від 25 червня 2003 року.

Згідно довідки, виданої відповідачем 22 червня 2010 року, позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Тернополі і отримувала пенсію по інвалідності із січня 2008 року по червень 2010 року, як інвалід 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі і додаткову.

Згідно зі ст. 54 Закону № 796 - ХІІ в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796 ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії призначених цим Законом, оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 даної статті.

З урахуванням того, що законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати, посилання відповідача на необхідність застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” для основної пенсії та Постанови № 530 від 28 травня 2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, судова колегія не приймає до уваги, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених Законом.

Враховуючи норми цивільно-процесуального законодавства, діючі на момент ухвалення рішення, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що з 22 травня 2008 року під час обчислення державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до вимог ст. ст. 2,8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому документу суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський Суд у рішенні від 8.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п 23).

Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв до уваги аргументів уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як причину невиконання своїх зобов'язань.

Виходячи із наведених вимог законодавства, доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань для реалізації Закону є безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст. ст. 197, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.М. Храпак