Рішення № 136805422, 25.05.2026, Пулинський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Червоноармійський районний суд Житомирської області)

ПУЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 292/258/26

Провадження № 2/292/280/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року с-ще Пулини

Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість за кредитним договором №2042567 в розмірі 33019,96 грн.; за кредитним договором №955573281 в розмірі 10615,05 грн.; за кредитним договором №8206392 в розмірі 31440 грн.; за кредитним договором №71532346 в розмірі 26062,08 грн., а всього просить стягнути заборгованість за договорами у загальному розмірі 101137,09 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 26.03.2026 позовні вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами роз`єднано. Виділено в самостійні провадження позовні вимоги ТОВ "ФК "ЄАПБ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №71532346 в розмірі 26062,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що 20.03.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів у кредит №71532346, згідно умов якого останньому надано грошові кошти шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок.

27.03.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого компанія набула права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі.

Підписавши 24.09.2025 реєстр боржників №16 до договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 26062,08 грн., з яких: 7404 грн. - заборгованість за основною сумою; 2665,44 грн. - за відсотками; 15992,64 грн. - за пенею.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача за вказаними договорами, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, нарахування жодних штрафних санкцій не здійснювалось.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року позовна заява залишена без руху.

15 квітня 2026 року судом відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на адресу місця його реєстрації, яку він отримав особисто 23.04.2026, що підтверджується відстеженням рекомендованого листа "Укрпошта".

Своїм правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався.

Від учасників справи будь-яких заяв та клопотань, в тому числі про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, до суду не надходило.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.03.2025 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_2 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71532346.

Згідно умов договору та паспорта споживчого кредиту, відповідач 20.03.2025 отримав кредит у розмірі 2000 грн. строком на 30 днів, процентна ставка/день - 0,200 % (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 300 грн.), дата повернення кредиту - 18.04.2025, денна процентна ставка/день - 0,700%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) - 4,00%, пеня - 4,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1001,42%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 2420 грн.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту - 20.03.2025, дата платежу - 18.04.2025, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 2000 грн., 2420 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 2000 грн., проценти за користування кредитом - 120 грн., комісія за надання кредиту - 300 грн., реальна річна процентна ставка - 1001,42%, загальна вартість кредиту - 2420 грн.

Згідно довідок ТОВ "ФК "Фінекспрес" №№ КД-000109934, КД-000110084 від 19.01.2026, на підставі договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного ТОВ "ФК "Фінекспрес" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", 20.03.2025 та 26.03.2025 ОСОБА_3 на карту № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 2000 грн. та 6000 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", ОСОБА_2 за договором №71532346 від 20.03.2025 станом на 24.09.2025 має заборгованість в сумі 26062,08 грн., яка складається із: тіла кредиту 7404 грн.; відсотків - 6101,24 грн., пені 15992,64 грн. Сплачено 26.03.2025 - 1000 грн., з яких: 596 грн. сплачено в рахунок погашення тіла кредиту, 104 грн. в рахунок відсотків та 300 грн. - комісії; 01.05.2025 - 2221,20 грн., які зараховані в рахунок погашення відсотків; 31.05.2025 - 1110,50 грн., які зараховані в рахунок погашення відсотків. Всього разом сплачено 4331,80 грн.

27.03.2025 між ТОВ "ФК "ЄАПБ" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" укладено договір факторингу №27/03/25, у відповідності до умов якого клієнт зобов"язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов"язується прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Згідно додаткової угоди № 9 та акту прийому-передачі реєстру боржників № 16 від 24.09.2025 до договору факторингу №27/03/25, укладеного між ТОВ "ФК"ЄАПБ" та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників № 16 кількістю 5674, після чого, з урахуванням п.1.2. договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 58400007,64 грн.

З витягу з реєстру боржників №16 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, вбачається, що ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило ТОВ "ФК"ЄАПБ" право вимоги заборгованостей до боржників, в тому числі і до ОСОБА_2 , номер договору 71532346 від 20.03.2025, в сумі 26062,08 грн., з якої сума заборгованості за основною сумою боргу - 7404 грн., за відсотками - 2665,44 грн., за пенею - 15992,64 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №23276 від 30.09.2025, ТОВ "ФК "ЄАПБ" сплатило ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" за відступлення права вимоги згідно додаткової угоди №9 від 24.09.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, кошти в сумі 5367488,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Визначення поняття зобов"язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, згідно якої - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

З положень частини першої та другої ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається зі ст.1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора надісланий відповідачці.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення 20.03.2025 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" договору про надання коштів в кредит №71532346 з відповідачем в електронному вигляді, що відповідає положенням ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію".

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Поданими до позовної заяви доказами, позивачем доведено те, що ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" свої зобов"язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме відповідачу надано позику в сумі 2000 грн.

З наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що загальна сума заборгованість відповідача складає 26062,08 грн., з них: за основним боргом - 7404 грн., за відсотками - 2662,44 грн., за пенею - 15992,64 грн.

Перевіривши відповідність проведеного розрахунку вимогам договору, поданим доказам та законодавству, суд вважає, що у задоволені позовної заяви необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст.252 ЦПК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або роками. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У ст.631 ЦК України зазначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити ваші права та виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору

Відтак, закінчення строку договору, який був належним чином виконаний стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з пункту 2.2.2 договору, ОСОБА_1 надано кредит в сумі 2000 грн. на 30 днів, тобто з 20.03.2025 по 18.04.2025 включно. Відповідно до вказаного строку відповідач мав повернути позивачу кредит та сплатити проценти.

У той же час, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 нараховані відсотки за користування кредитом по 15 червня 2025 року, тобто поза межами строку кредитування, який не має перевищувати 30 днів. Останнім днем строку кредиту та відповідно нарахування відсотків є 18 квітня 2025 року.

Однак, зважаючи на те, що строк позики сплив 18 квітня 2025 року, суд вважає, що відповідачу необґрунтовано нараховані проценти після 18 квітня 2025 року.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики.

Після закінчення строку позики і невиконання боржником своїх зобов`язань щодо повернення позики та сплати відсотків за його користування, у статті 625 ЦК України, передбачені наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання та відповідальність боржника за неправомірне використання кредитних коштів.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постановах від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, згідно яких право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою згідно вказаного договору та зміну дати повернення всіх сум позики матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку позики.

Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачем на виконання умов договору сплачено 26.03.2025 - 1000 грн., з яких 596 грн. сплачено в рахунок погашення тіла кредиту, 104 грн. в рахунок відсотків та 300 грн. - комісії; 01.05.2025 сплачено 2221,20 грн., які зараховані в рахунок погашення відсотків; 31.05.2025 сплачено 1110,50 грн., які зараховані в рахунок погашення відсотків. Всього разом сплачено 4331,80 грн.

Додану до позовної заяви довідку ТОВ "ФК "Фінекспрес" №КД-000110084 від 19.01.2026, про перерахування 26.03.2025 ОСОБА_3 на карту № НОМЕР_1 коштів в сумі 6000 грн., суд до уваги не приймає, оскільки не відомо згідно якого кредитного договору були надані вказані кошти та відображені у ній дані іншими доказами не підтверджені.

До позовної заяви позивачем не надано доказів про те, що зазначені у довідці кошти надані відповідачу згідно кредитного договору №71532346 від 20.03.2025, а саме - не надано додаткову угоду чи інші документи погоджені між сторонами.

Ненадання підтверджуючих документів про перерахування відповідачу кредиту в розмірі 6000 грн., унеможливлює перевірку правильності дотримання умов кредиту та проведеного розрахунку заборгованості, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачу було надано кредит в загальному розмірі 8000 грн.

Про неможливість подання таких документів, позивач не заявляв та клопотання про їх витребування судом, не подавав.

Саме на позивача покладено обов`язок довести обставини, які мають значення для справи: доводять перерахування відповідачці виданих коштів та наявність заборгованості. За невчинення належних процесуальних дій, позивач і несе ризик настання відповідних наслідків пов`язаних з цим (ст.12 ЦПК України).

При зазначених обставинах, суд бере до уваги лише кредитний договір №71532346 від 20.03.2025 про видачу ОСОБА_2 кредиту в сумі 2000 грн.

Отже, відповідач на користь позивача мав сплатити відсотки в період строку кредиту з 20.03.2025 по 18.04.2025 (30 днів), в загальному розмірі 91,39 грн. (24 грн.+ 67,39 грн.):

з 20.03.2025 по 25.03.2025 в сумі 24 грн., з розрахунку: 2000 грн. х 0,200% х 6 днів;

з 26.03.2025 по 18.04.2025 в сумі 67,39 грн., з розрахунку: 1404 грн. (26.03.2025 зменшилося тіло кредиту) х 0,200% х 24 дні.

У той же час, відповідачем сплачено відсотки в розмірі 3435,80 грн., що перевищує проценти, які мали бути нараховані відповідачу - 91,39 грн. (3435,80 грн. - 91,39 грн. = 3344,41 грн.).

Відповідно, на суму у 3344,41 грн., має бути зменшена заборгованість за тілом кредиту, яка складає лише 1404 грн.

З огляду на викладене, відповідачем за використання кредитних коштів переплачено 1940,41 грн., а тому ОСОБА_2 повністю виконав умови кредитного договору, повернувши кредитні кошти та сплативши відсотки за їх використання згідно умов договору.

Суд також вважає безпідставно заявлену вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 15992,64 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.

Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що пеня за кредитним договором нарахована за період з 16 червня 2025 року, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.

При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 15992,64 грн., задоволенню не підлягає.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", знаходиться за адресою: 07400, Київська область, Броварський район, м.Бровари, вул.Лісова, 2, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя В. Ф. Лотуга