Рішення № 136804961, 12.05.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/18290/25

2/296/2740/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Алексеєнко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2026 року до Корольовського районного суду міста Житомира за підсудністю з Богунського районного суду міста Житомира надійшов позов АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 лютого 2021 року між АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ABH0CT155101612881686491 (далі по тексу рішення - Кредитний договір), на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25 600 гривень строком на 41 місяць, тобто до 08 липня 2024 року, зі сплатою процентів у розмірі 50,00% щорічно. Кредитний договір складається із Заяви відповідачки та Графіку погашення кредиту.

Представник позивача вказує, що А-Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Кредитним договором.

У порушення умов Кредитного договору відповідач належним чином не виконала свої зобов`язання, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками за користування, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором.

В зв`язку з порушенням зобов`язань за Кредитним договором відповідач станом 23 грудня 2025 року має заборгованість у розмірі 31 808 гривень, з яких 20 575,06 гривень - тіло кредиту; 11 232,94 гривень - проценти за користування кредитом.

На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101612881686491 від 09 лютого 2021 року в розмірі 31 808 гривень та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 19 березня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

08 квітня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Мартем`янової Ю. М. надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження укладення між сторонами кредитного договору ABH0CT155101612881686491. Позивачем надано копію заяви клієнта № ABH0CT155101612881686491 від 09 лютого 2019 року, в якій ОСОБА_1 просить позивача надати їй кредит на умовах, зазначених в заяві. У вказаній заяві зазначено, що відповідач просить банк видати їй кредит на суму 25 600 грн строком на 36 місяців, однак у позовній заяві позивач вказує, що кредит відповідачу був наданий строком на 41 місяць, тобто до 08 липня 2024 року. На думку представника відповідача, заява не є доказом укладення між сторонами кредитного договору, бо в ній не зафіксовані всі його істотні умови. Цю заяву не можна вважати офертою, бо немає ні самої оферти, ні акцепту банку; якщо це договір приєднання, то до чого відповідач приєдналася, адже позивачем не надано доказів наявності публічної пропозиції. Натомість, Умови і Правила надання банківських послуг в А-банку можуть постійно змінюватися і залежать від волі позивача. Тож неможливо встановити, які саме Умови і Правила надавав позивач відповідачу для ознайомлення та чи надавав взагалі. Позивачем не надано копії Умов і Правил із підписом відповідача про ознайомлення з їх текстом. Таким чином, вказана заява не є доказом укладення між сторонами кредитного договору. Заяву про надання кредиту не можна вважати укладенням кредитного договору, оскільки вона не містить його істотних умов, передбачених Законом України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент її підписання. Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитом, який не підписаний представником позивача. Також позов не містить належних доказів видачі кредиту. відповідно до наданої позивачем виписки з рахунку ОСОБА_1 дійсно отримала грошові кошти в розмірі 25 600 гривень і повернула банку 22 002,20 гривень. Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження укладення Кредитного договору, в якому сторони погодили плату за користування кредитом, порядок нарахування процентів, черговість зарахування платежів, то позивач не мав законних підстав зараховувати здійснені відповідачем платежі на погашення нарахованих процентів. Крім того, з наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що банк вираховував з платежів відповідача пеню у загальному розмірі 1175,66 гривень, не зважаючи на те, що пеня не передбачена умовами договору. Таким чином, враховуючи неукладення між сторонами кредитного договору і неузгодження сторонами плати за користування кредитом та інших істотних умов, сплачені відповідачем грошові кошти на загальну суму 22 002,20 гривень мають бути зараховані в рахунок погашення тіла кредиту. А отже розмір заборгованості відповідача становить 3 597,80 гривень. На підставі наведеного представник відповідача просить позов задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 3 597,80 гривень заборгованості, а також здійснити розподіл судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу в розмір 7 000 гривень.

Представник позивача АТ «Акцент-Банк» у судове засідання не з`явився, попередньо заявив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та надає згоду на заочний розгляд справи.

Представник відповідача адвокат Мартем`янова Ю. М. заявою від 12 травня 2026 року просить розгляд справи здійснювати за її відсутності.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд установив, що 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Акцент-Банк» із заявою № ABH0CT155101612881686491, в якій просила надати їй кредит за послугою «Швидка готівка» на таких умовах: сума кредиту - 25 600 гривень; строк кредиту - 36 місяців; процентна ставка - фіксована 50 % на рік. Номер платіжної карти, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту - НОМЕР_1 .

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір.

Крім того, в п. 10 Заяви відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Заява на отримання кредиту № ABH0CT155101612881686491 підписана ОСОБА_1 09 лютого 2021 року простим електронним підписом за номером телефону НОМЕР_2 .

Суд установив, що на виконання умов Кредитного договору АТ «Акцент-Банк» надав відповідачу кредит у розмірі 25 600 гривень, що підтверджено меморіальним ордером №TR.16657200.30900.65455 від 09 лютого 2021 року та випискою по кредиту, в якій відображено рух коштів по рахунку відповідача.

Також суд ураховує, що відповідач ОСОБА_1 підтверджує отримання нею 09 лютого 2021 року коштів а АТ «Акцент-Банк» у розмірі 25 600 гривень.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про відсутність доказів укладення між сторонами Кредитного договору та погодження відповідачем всіх істотних умов Кредитного договору, в тому числі, процентну ставку, порядок нарахування процентів та повернення кредиту.

Відповідно до підписаної відповідачем заяви № ABH0CT155101612881686491 від 09 лютого 2021 року Кредитний договір складається із цієї заяви та, зокрема, Паспорту споживчого кредиту.

Суд установив, що ОСОБА_1 09 лютого 2021 року окрім заяви на отримання кредиту також підписала електронним підписом і Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка».

Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» в розділах «2. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «3. Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки на рівні 50% річних. Указаний документ містить дату 09 лютого 2021 року і електронний підпис ОСОБА_1 .

Відповідно 6 Паспорту споживчого кредиту «Інші важливі правові аспекти» відповідач погодилася, що вона отримала та ознайомилась з інформацією про умови кредитування та орієнтовною загальною вартістю кредиту.

Крім того, 09 лютого 2021 року відповідач ОСОБА_1 підписала електронним підписом Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує таке.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У спірних правовідносинах дослідженими доказами підтверджено, що 09 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписала заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101612881686491, в якій підтвердила, що підписана нею Заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту становить Кредитний договір.

Досліджені судом заява № ABH0CT155101612881686491 від 09 лютого 2021 року в сукупності з Паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка» дають підстави для висновку про укладення між сторонами Кредитного договору, адже між ними узгоджено всі істотні умови договору, зокрема, суми кредиту, процентів за користування кредитом, строку кредитування, порядок повернення кредиту та ін.

Кредитний договір між сторонами укладений в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. ОСОБА_1 подала до АТ «Акцент-Банк» заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого АТ «Акцент-Банк» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використала для підтвердження підписання кредитного договору. Укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Суд відхиляє доводи сторони відповідача про те, що Кредитний договір не містить погодженої процентної ставки за кредитом.

Як уже зазначалося вище, у заяві про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101612881686491 від 09 лютого 2021 року, яка підписана відповідачем, зазначено процентну ставку - 50 % річних (п. 6 Заяви). Паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» від 09 лютого 2021 року, який підписаний відповідачем також зазначено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 50 % на рік.

Отже, умови кредитування щодо сплати процентів передбачені безпосередньо в заяві про надання кредиту від 09 лютого 2021 року №ABH0CT155101612881686491 та Паспорті споживчого кредиту «Швидка готівка», що особисто підписані відповідачем за допомогою електронного підпису.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з умовами Кредитного договору щодо розміру процентів за користування кредитом; наявні відомості про те, що ОСОБА_1 погодилася з умовами з приводу процентної ставки за кредитом.

Відповідно до розрахунку позивача заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 31 808 гривень, з яких 20 575,06 гривень - тіло кредиту; 11 232,94 гривень - проценти за користування кредитом.

Згідно з відомостями виписки по кредиту ОСОБА_1 (кредитний договір №ABH0CT155101612881686491) за період з 09 лютого 2021 року по 22 грудня 2025 року сума заборгованості становить 31 808 гривень.

Щодо розміру заборгованості та її складових.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що відповідач на підставі укладеного Кредитного договору отримала кредит в розмірі 25 600 гривень, процентна ставка - 50 % річних, строк кредиту - 36 місяців, тобто до 09 лютого 2024 року.

Суд перевірив представлений позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що такий відповідає умовам Кредитного договору. Нарахування процентів за користування кредитом не перевищує погодженого сторонами строку кредитування.

Розрахунком заборгованості підтверджено, що ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору сплатила в загальному розмірі 22 002,20 гривень.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №127/23910/14-ц від 23.12.2020 зробив висновок про те, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

З наведених мотивів суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2422,40 гривень судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ABH0CT155101612881686491 від 09 лютого 2021 року в розмірі 31 808 (тридцять одна тисяча вісімсот вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; код в ЄДРПОУ 14360080;

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 .

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК