Рішення № 136801879, 25.05.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/2066/2026 Справа № 641/1609/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М,

за участі секретаря судового засідання Масалової М.Є.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №641/1609/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» звернулося до Слобідського районного суду міста Харкова з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 31 029,45 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на те, що 27.07.2021 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 9-082-867-2-21-г, (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та індивідувальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір, строком до 01.08.2022. 03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. В подальшому між ТОВ «ФК «Мустанг» та ТОВ «ФК Єврокредит» був укладений 27.12.2024 року договір №1/12 про відступлення прав вимоги. Заборгованість відповідача становить 31029,45 грн., з яких сума заборгованості за основним боргом 15241,96 грн., відсотками 415,49 грн., комісія 15372,00 грн. На підставі вищевикладеного, просить стягнути вищевказану заборгованість, витрати по сплаті судового збору, витрати на правничу допомогу.

Ухвалою судді від 02.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до судового засідання з викликом сторін.

Відповідач 01.05.2026 до суду надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Послалася на те, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем грошових коштів, її ознайомлення з публічною офертою, до суду не надано доказів, що відповідача було повідомлено про відступлення права вимоги, не надано первинні бухгалтерські документи на підтвердження нарахованої заборгованості. Також вважає, що нарахована заборгованість по комісії є незаконною, оскільки кредитор не має права передбачати в умовах договору щомісячну плату за комісію. Витрати на правову допомогу вважає неспівмірними зі складністю справи, витраченим часом та ціною позову. Крім того, послалася на подання позову до суду з пропущенням строку позовної давності.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала частково, визнала суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Зазначила, що дійсно у липні 2021 року отримала кредит у АТ «МЕГАБАНК», який вчасно виплачувала. Після початку повномаштабного вторгнення РФ до України втратила можливість погашати кредит, оскільки відділення банку закрились. АТ «МЕГАБАНК» не сповіщав відповідача про необхідність та способи такого погашення. На думку відповідача, такі дії позивача спрямовані на нарахування якнайбільшої суми заборгованості.

21.05.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та згідно із ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на строк п`ять днів, тобто до 25.05.2026.

Суд, вислухавши думку відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 липня 2021 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ «Мегабанк» з заявою на отримання кредиту на споживчі цілі у АТ «Мегабанк».

У розділі «Інформація щодо кредиту» вказаної Заяви зазначено: цільове використання кредиту споживчі цілі; сума кредиту 30500 гривень 00 копійок; термін користування 12 місяців; процентна ставка 5,00%; комісія 1,8 % щомісяця.

27 липня 2021 року між АТ «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №9-082-867-2-21-Г (з ануїтетними платежами).

Згідно п. 1.3 вказаного Договору, кредитодавець надає кредитні кошти в сумі та на умовах визначених Договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками.

Згідно п. 1.2 вказаного Договору, цей договір є договором приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до п. 1.4 зазначеного Договору, кредит надається на споживчі цілі, шляхом видачі готівкових коштів з каси банку готівкою.

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору, тип кредиту кредит.

Згідно п.2.2 вказаного Договору, кредит надається на строк - з 27 липня 2021 року до 26 липня 2022 року включно.

Відповідно до п.2.3 зазначеного Договору, загальний розмір кредиту 30500 гривень 00 копійок.

Згідно п.2.4 вказаного Договору, процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована) 5% річних.

Відповідно до п.2.5 зазначеного Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка 51,85%.

Згідно п.2.6 вказаного Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 37952,52 грн.

Відповідно до п.2.8 зазначеного Договору, розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості складає 1,80%.

Згідно п.2.9 вказаного Договору, розмір щомісячного платежу, який включає суму ануїтетного платежу (крім першого та останнього) та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 3162,80 грн.

Відповідно до п.2.11 зазначеного Договору, процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п.2.2 договору 50 % річних.

Відповідно до п.3.1 зазначеного Договору, кредитодавець зобов`язується: для обліку кредиту відкрити поточний рахунок НОМЕР_1 ; для обліку нарахування процентів за кредитом відкрити рахунок НОМЕР_2 .

Згідно п.3.2 вказаного Договору, позичальник зобов`язується, зокрема: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 16 години 00 хвилин 26 липня 2022 року; використати ти кредит на цілі, визначені у п.1.2 договору; своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за договором на передбачених договором умовах.

Відповідно до п.4.1 зазначеного Договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється щомісячними ануїтетними платежами, передбаченими договором (Ануїтетними платежами в розумінні цього пункту є рівні щомісячні платежі, що підлягають до сплати позичальником та направляються на погашення суми кредиту і процентів за користування ним і розраховуються таким чином, що в кінці строку дії договору за умови виконання зобов`язання позичальником заборгованість його повністю погашається).

Згідно п.4.2 вказаного Договору, платіжний період календарний місяць.

Відповідно до п.4.3 зазначеного Договору, нарахування процентів за користування кредитом проводиться з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому, день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»).

Згідно п.5.4 вказаного Договору, сторони погоджують та своїм підписом позичальник підтверджує, що цей договір з усіма додатками та правилами, являють у сукупності для сторін єдиний договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті договору, чи додатках до нього, так і у договорі (додатках до нього).

Відповідно до п.7.1 зазначеного Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 26 липня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Крім того, 27 липня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту «Споживчий кредит готівкою», в якому викладені умови кредитування АТ «Мегабанк» з урахування побажань споживача.

Факт укладення вищевказаного кредитного договору та отримання позичкових коштів у розмірі, що визначений кредитним договором, відповідачем ОСОБА_1 не заперечується.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із виписками по рахунках, які були відкриті в АТ «Мегабанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , за періоди з 27.07.2021 по 02.12.2022, 03.12.2022 о 03.09.2024 відповідач щомісячні платежі, у погоджені кредитним договором №9-082-867-2-21-Г строки належним чином не сплачувала.

Як вбачається з довідки-розрахунку заборгованості, яка складена уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Мегабанк», відповідач ОСОБА_1 станом на 03 вересня 2024 року мав заборгованість за кредитним договором № 9-082-867-2-21-Г у загальній сумі 31029,45 грн., з яких: 15241,96 грн. заборгованість за основним боргом; 415,49 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками;15372,00 грн. заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Як вбачається з Протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, номер лоту - GL1N426240, власник активів (майна) Акціонерне товариство «Мегабанк», статус відбувся, найменування активів (майна)/лота (склад лота) пул активів (майна), а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, дебіторська заборгованість фізичних осіб та майнові права за дебіторською заборгованістю у кількості 20054 одиниць, переможець учасник ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», код ЄДРПОУ 40916672, ціна продажу лота 23 425 777,00 гривень без ПДВ, розмір гарантійного внеску 3 017 560,97 гривень.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» («Банк») та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» («Новий кредитор»), керуючись ст.6, 512, 627 ЦК України та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів №GFD001-UA-2024061801260 від 09 липня 2024 року, укладено Договір про відступлення прав вимоги №GL1N426240.

Відповідно до п.1 зазначеного Договору про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором, погашена в повному обсязі до укладення цього договору, та відповідно права вимоги за такими договорами не відступаються у зв`язку з їх припиненням.

Згідно п.2 вказаного Договору про відступлення прав вимоги, за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо. Розмір прав вимоги до боржників за Основними договорами, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов Основних договорів.

Відповідно до п.4 зазначеного Договору про відступлення прав вимоги, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 21 723 211 гривень 51 копійку. Ціна договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.

Згідно п.14 вказаного Договору про відступлення прав вимоги, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №66895 від 31 липня 2024 року, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» перерахувало на рахунок АТ «Мегабанк» кошти у сумі 23 425 777 гривень 00 копійок як оплату за лот GL1N426240, переможець ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ЄДРПОУ 40916672, протокол №GFD001-UA-2024061801260 від 09 липня 2024 року, ціна продажу 23 425 777 гривень 00 копійок без ПДВ (а.с.70).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, яким є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, боржників/дебіторів за такими договорами, ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 9-082-867-2-21-г у загальній сумі 31029,45 грн., з яких: 15241,96 грн. сума заборгованості за основним боргом; 415,49 грн. сума заборгованості за відсотками; комісії 15372,00 грн.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК Єврокредит» («Новий кредитор») та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» («Первісний кредитор») укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п.1 зазначеного Договору про відступлення прав вимоги, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03 вересня 2024 року №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-2024061801260 від 09 липня 2024 року, переможцем яких став первісний кредитор.

Згідно п.2 вказаного Договору про відступлення прав вимоги, за цим договором новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку №1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо.

Розмір прав вимоги до боржників за Основними договорами, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане кредитору відповідно до умов Основних договорів.

Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами). Вказаний Додаток №1 до цього Договору підписується сторонами одночасно з текстом договору.

Відповідно до п.4 зазначеного Договору про відступлення прав вимоги, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000 гривень 00 копійок. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1). В строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 гривень 00 копійок; 2). В строк до 31 травня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 гривень 00 копійок.

Згідно п.14 вказаного Договору про відступлення прав вимоги, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і скріплення відтисками печаток сторін.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1074 від 27 грудня 2024 року, ТОВ «ФК Єврокредит» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» кошти у сумі 8 030 000 гривень 00 копійок як аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1091 від 31 січня 2025 року, ТОВ «ФК Єврокредит» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» кошти у сумі 9 200 000 гривень 00 копійок як аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №1822 від 22 вересня 2025 року, ТОВ «ФК Єврокредит» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» кошти у сумі 5 500 000 гривень 00 копійок як аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27 грудня 2024 року за права вимоги за договорами на розрахунково-касове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ (а.с.76).

Згідно витягу з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, яким є Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, боржників/дебіторів за такими договорами, ТОВ «ФК Єврокредит» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 9-082-867-2-21-г у загальній сумі 31029,45 грн., з яких: 15241,96 сума заборгованості за основним боргом; 415,49 сума заборгованості за відсотками ; 15372,00 грн. комісія.

Доказів повного погашення відповідачем ОСОБА_1 вищевказаної заборгованості за кредитним договором як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань у строки, передбачені кредитним договором № 9-082-867-2-21-г, який укладений між ним та АТ «Мегабанк» 27 липня 2021 року, належним чином не виконала, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №9-082-867-2-21-г, а саме: суму заборгованості за основною сумою боргу 15241,96 грн.; 415,49 грн. заборгованості за відсотками законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Суд вважає доведеним позивачем перехід прав вимог до відповідача за кредитним договором № 9-082-867-2-21 Г від 27.07.2021 року, що підтверджується, зокрема: договором відступлення права вимоги №GL1N426240 від 03.09.2024; платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №66895 від 31.07.2024; протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-2024061801260 від 09 липня 2024 року; реєстром боржників; договором відступлення права вимоги від 27.12.2024 за №1/12; платіжними інструкціями № 1074 від 27.12.2024, №1091 від31.01.2025; реєстром боржників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суду не надано доказів на спростовування презумпції правомірності договорів відступлення прав вимоги.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постанові від 13.03.2019 у справі №905/635/18 у разі зміни кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається повністю, змінюється лише його суб`єктний склад.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

З огляду на зазначене суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність набуття позивачем права вимоги до неї у спірних правовідносинах. Окрім того, доказів погашення заборгованості первісному кредитору відповідачем не надано.

Щодо стягнення заборгованості за сплати комісії суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини першої ст.1 та частини другої ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15, від 21 квітня 2021року в справі № 677/1535/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15.

Частинами першою та другою ст. 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року в справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої ст.11, частини п`ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що розглядається, що п. 2.8 кредитного договору передбачений розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, у розмірі 1,8 % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня для звітного періоду.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 15372,00 грн є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які послуги надаюся за комісію пов`язану з наданням кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору № 9-082-867-2-21-Г про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 15372,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2" на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався.

З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з 12 березня 2020 року. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року відмінено з 24 год 00 хв 30 червня 2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції, яка діяла до 04.09.2025), у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії, яким доповнено ЦК України в березні 2022 року у зв`язку з російською військовою агресією проти України.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025.

Враховуючи викладене, позовна давність у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає відповідно до пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки протягом всього часу існування спірних правовідносин з лютого 2022 року по 04.09.2025 на всій території України діяв або карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), або воєнний стан. Тобто, строк позовної давності є таким, що спочатку продовжився у зв`язку із карантином, а потім його перебіг зупинився у зв`язку із воєнним станом до 04.09.2025, коли втратив чинність п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, в цій справі відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та покладає судові витрати на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов підлягає задоволенню частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заявлену в позові суму судових витрат в розмірі 1343,44грн. пропорційно задоволеним вимогам ( 15657,45/31029,45*2662,40= 1343,44).

Також, позивач просить розподілити судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11200,00 грн.

01.07.2025 між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС», укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07, відповідно до якого клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняті зазначені послуги і сплатити винагороду. Умовами договору між сторонами узгоджено наступні додатки: Додаток №1 форма «Реєстру Боржників»; Додаток №2 «Вартість послуг (прейскурант)»; Додаток №3 форма «Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги».

Згідно «Реєстру Боржників» від 01.12.2025 ТОВ «ФК Єврокредит» передав, а АО «Альянс ДЛС» отримав в роботу права вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Згідно «акту приймання-передачі послуг з правничої допомоги» від 05.01.2026, АО Альянс ДЛС» надано ТОВ «ФК Єврокредит» правничу допомогу по стягненню заборгованості з боржника ОСОБА_1 , у вигляді: проведення юридичного та фінансового аналізу боржника, складання, підписанні та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості боржника на загальну суму 11200 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Зазначена судова практика є незмінною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, враховуючи той факт що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а отже не відноситься до складних справ та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню на суму 3 000 грн 00 коп.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З урахуванням ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 1513,79 грн. ( 15657,45/31029,45*3000=1513,79).

Керуючись ст. 4, 10 - 13, 76 - 81, 263 - 265, 268, 273, 280 - 283, 293, 294, 315-319 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором у сумі 15657,45 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1343,44 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1513,79 грн, а всього 18 514 (вісімнадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн. 68 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо судового рішення за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ», ЄДРПОУ 40932411, адреса: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя Г.М.Щепелева