Ухвала суду № 1367999, 31.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           К/С  № К-8513/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2007 р.                                                                                               м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Бившевої Л.І.

             Ланченко Л.В.

                                   Рибченка А.О.                       

                                Степашка О.І.               

при секретарі:        Ільченко О.М.

за участю представників

відповідача: Волошиної Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Олічік"

на  постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р.

у справі № 24/402

за позовом  Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Олічік"

до  Токмацької об’єднаної державної податкової інспекції у Запорізькій області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.04.2005 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005р., у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено наявність на дату перевірки касової книги, що свідчить про порушення порядку оприбуткування операцій з готівковими коштами. Також судами при вирішенні спору враховані положення п. 5.1 ст. 5, п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Українсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю "Олічік" подало касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. У касаційній скарзі та змінах до неї позивач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст. ст. 5, 14 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Вважає, що суди безпідставно взяли до уваги факт узгодженості позивачем податкового зобов’язання шляхом укладення договору про розстрочення податкових зобов’язань, як перешкоду для судового оскарження податкового повідомлення-рішення. Суди не мали права застосовувати Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.2005р. № 436/95, як підставу для визнання правомірним стягнення з ТОВ "Олічік" штрафу за відсутність на підприємстві касової книги та невідображення в касовій книзі отриманої в банку готівки в сумі 12000,00грн.  Зазначає про неправомірність застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій за неправильне ведення касової книги на підставі ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу" та п.п.4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". 

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив.

Податкова інспекція у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та її представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача,  дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками проведеної позапланової документальної перевірки ТОВ "Олічік" з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за період 01.04.2003 р. по 30.06.2004 р. складено акт від 20.08.2004 р. № 3026-32064939, яким зафіксовано порушення позивачем вимог розділу 3 "Положення про ведення касових операцій в Національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428. Таке порушення полягало в тому, що ТОВ "Олічік" не була заведена касова книга, що призвело до неоприбуткування в касі підприємства готівки, отриманої з установи банку, на загальну суму 12000 грн.   

          На підставі акту перевірки Васильківською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2004р. № 0000132600/0-9476/26 про застосування до позивача на підставі ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівкового обігу" від 12.06.1995 р. N 436/95 штрафних санкцій в сумі 60000 грн.

Пункт  4.2. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого постановою Правління Національного Банку України №72 від 19.02.2001 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428, яке було чинним на час здійснення перевірки, зобов’язувало підприємства усі надходження і видачу готівки в національній валюті враховувати у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату).

Порядок ведення касової книги передбачено п.п. 4.2 та п. 4.3 цього ж Положення.  

Відповідно до абз. 1, 3 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівкового обігу" від 12.06.1995 р. № 436/95 (абз. 3 статті 1 в редакції Указу Президента України від 07.09.2001 р. № 802/2001) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суди попередніх інстанцій, достовірно встановивши факт відсутності на час здійснення перевірки позивача касової книги - документу бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства ("Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. № 72 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 237/5428), що призвело до неоприбуткування в касі підприємства готівки, отриманої з установи банку, на загальну суму 12000 грн., дійшли правильного висновку про правомірність застосування податковим органом до позивача штрафу у розмірі 60000,00 грн. - п’ятикратний розмір неприбуткової суми.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією позивача, викладеною у касаційній скарзі, щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі Указу Президента за порушення вимог Положення про ведення касових операцій.

Вказане положення було чинним на час здійснення позивачем операцій з грошовими коштами, отриманими у банку, отже позивач зобов’язаний був виконувати його вимоги, а у зворотному випадку – нести відповідальність згідно із вимогами Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/95, який на час застосування штрафної санкції податковим органом та на час розгляду даної справи не визнаний неконституційним, отже, виходячи із приписів п. 31 ст. 106 Конституції України є обов’язковим до виконання на території України.  

Однак, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити про помилковість застосування судами попередніх інстанцій при вирішенні даного спору положень Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ.

Закон №2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування" від25.06.1991 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом.

 За порушення вимог законодавства, яким врегульовано порядок  ведення касових операцій в національній валюті в Україні, не може бути застосована штрафна санкція шляхом прийняття такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення, оскільки останнє може бути прийнято лише щодо визначення податкових зобов’язань зі сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів, перелік яких визначений Законом України "Про систему оподаткування", а також штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.     

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову суду апеляційної інстанції, який помилково повністю залишив рішення суду першої інстанцій без змін.

 Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 225, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу  Українсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю "Олічік" задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 02.08.2005р. змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

"Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.04.2005 р. змінити, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення від 21.08.2004 р. № 0000132600/0 в частині визначення штрафних санкцій у сумі 60000,00 грн. як податкового зобов’язання. В решті рішення залишити без змін."

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя                             Н.Г. Пилипчук

судді                                                   Л.І. Бившева

                   Л.В. Ланченко  

                    А.О. Рибченко

О.І.  Степашко