Ухвала суду № 1367888, 03.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-8192/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

Карася О.В.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Чулой І.С.

відповідача: Вініченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Запоріжжі

на рішення Господарського суду Запорізької області від 23.11.2004 р.

та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.04.2005 р.

у справі № 24/377

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платникам податків у м. Запоріжжі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2004 р., залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.04.2005 р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 13.09.2004 р. № 00000650204/0 про донарахування позивачеві земельного податку на загальну суму 4746 грн. Стягнуто з СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі на користь позивача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судові рішення мотивовані тим, що до спірних орендних правовідносин не можуть бути застосовані норми Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, який є спеціальним законом з питань оподаткування. Податкова інспекція не мала права за результатами перевірки приймати податкове повідомлення-рішення стосовно донарахування орендної плати та застосування штрафних санкцій. Земельна ділянка за своїм правовим статусом належить до земель сільськогосподарського призначення, а не до земель рекреаційного призначення.

СДПІ по роботі з великими платниками податків подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: ст. 2, ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" та ст. 2, ст. 8, ст. 9 Закону України "Про плату за землю". Вважає, що орендна плата є податковим зобовязанням, контроль за справлянням якого покладено на державну податкову інспекцію. Позивач сплачував земельний податок відповідно до ст. 8 Закону України "Про плату за землю" як за землі сільськогосподарського призначення, але ця стаття передбачає розмір податку за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, звязку та іншого призначення.

Представник податкової інспекції в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками проведеної комплексної документальної перевірки дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 р. по 30.09.2003 р. складено акт № 17-32/1-00191230 від 08.09.2004 р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог ст. 9 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535 із змінами та доповненнями. Це порушення полягало в тому, що позивач на 2003 рік застосував ставку земельного податку у відповідності до ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, що зумовило заниження суми податку на 3164 грн.

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000650204/0 про визначення позивачеві податкового зобовязання із земельного податку у розмірі 4746 грн., в тому числі 3164 грн. основного платежу та 1582 грн. фінансових санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначається Законом України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-XII.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-XII (із змінами та доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-XII).

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ч. 4 ст.2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. № 2535-XII).

Таким чином, законодавець розділив дві форми плати за землю: у вигляді земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток та землекористувачами, та у вигляді орендної плати, яка сплачується орендарями.

Земельна ділянка площею 0,71 га, в тому числі сіножаті, ріллі, пасовища, надана позивачеві Новокостянтинівською радою народних депутатів Приазовського району Запорізької області в тимчасове користування на підставі договору від 01.07.1995 р., пунктом 2.1. якого встановлено внесення орендної плати землекористувачем щорічно не нижче ставки плати за землю у встановленому законом розмірі.

Статтею 27 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 р. №2535-XII (у редакції до внесення змін ЗакономУкраїни від 25.03.2005 р. №2505-IV) на державні податкові інспекції було покладено обовязок здійснювати контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Орендна плата за земельні ділянки комунальної власності не входила до переліку податків і зборів (обовязкових платежів), який був визначений у ст.ст.14, 15 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. №1251-XII (у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 25.03.2005р. № 2505-IV).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції про відсутність у податкової інспекції (на час здійснення перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 13.09.2004р. № 0000650204/0) законних підстав здійснювати контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати за землю та визначати позивачеві податкове зобовязання із земельного податку, яким, на думку податкової інспекції, була орендна плата за землю.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не може погодитися з доводами податкової інспекції, викладеними у касаційній скарзі, і вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 23.11.2004р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.04.2005 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко

О.В. Карась