Ухвала суду № 1367884, 17.10.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                        К/С  № К-8140/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                        УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2007 р.                                                                                       м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Конюшка К.В.

             Ланченко Л.В.

                                  Нечитайла О.М.          

                                Степашка О.І.              

при секретарі:       Ільченко О.М.

за участю представника

позивача: Крушинської І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2004 р.

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р.

у справі № 33/360-29/187

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Універсам № 18 "Виноградар"

до  Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

про визнання недійсним рішення, -

                                                ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2004 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005р., позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва № 1025-23-7-02775981/11762 від 18.11.2002 р. Стягнуто на користь позивача з відповідача 203,00 грн. судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що податкова інспекція ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не зазначила на підставі яких первинних документів вона дійшла висновку щодо порушення позивачем вимог Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. №227/95. Придбана у постачальників продукція не є сільськогосподарською, а постачальники – товаровиробниками агропромислового комплексу України. В акті перевірки також не встановлено факту отримання позивачем коштів за отриману та реалізовану продукцію, як і не встановлений факт її реалізації, дата зарахування виручки на рахунок позивача, після якої виникає обов’язок перерахувати кошти товаровиробникам. Не встановлений факт використання коштів позивачем для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу.  

ДПІ у Подільському районі м. Києва подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове про відмову у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального права. Вважає, що застосування державною податковою інспекцією п. 4 Указу "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. №227/95 є законним, при цьому, обмежується лише посиланням на текст вказаної норми Указу.

ДПІ у Подільському районі м. Києва, належним чином повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів касаційної скарги та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

За результатами комплексної позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства ВАТ "Універсам №18 "Виноградар" за період з  01.04.1999р. по 01.04.2002р. складено акт №417/23-704 від 31.08.2002р., яким зафіксовано порушення позивачем вимог п.4 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”. Таке порушення полягало у несвоєчасності розрахунків з товаровиробниками агропромислового комплексу на суму 44 225,04 грн.

        На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва за №1025-23-7-02775981/11762 від 18.11.2002р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 46844,92 грн. 

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.  

Відповідно до п. 4. Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 (із змінами, внесеними згідно зУказами Президента Українивід 03.09.1997 р. № 949/97, від 27.01.1999 р.№ 70/99) установлено, що підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам, а також сплачують пеню у розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір пені не обумовлено угодою сторін, з дальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Таким чином, обов’язок підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перерахувати інкасовану виручку від реалізації продукції та продовольства у строк, визначений вищевказаної нормою, виникає за умови придбання саме сільськогосподарської продукції та продовольства та саме у товаровиробників агропромислового комплексу України. Початок перебігу строку, передбаченого вищевказаної нормою, пов’язаний із днем зарахування виручки на рахунки постачальників. Крім того, необхідною умовою для стягнення державними податковими органами у безспірному порядку до місцевого бюджету штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 4. Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 (із змінами, внесеними згідно зУказами Президента Українивід 03.09.1997 р. № 949/97, від 27.01.1999 р.№ 70/99), є факт використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вищевказаної норми законодавства.  

Як було достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, із врахуванням термінів "сільськогосподарський товаровиробник", "сільське господарство (сільськогосподарське виробництво)" та "продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція)", визначених у ст. 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років"  від 18.01.2001 р. № 2238-III, продукція, отримана позивачем від КП "Київський птахокомбінат", ЗАТ "Київський м'ясопереробний завод", "ГМЗ №3", ВАТ "Запорізький м'ясокомбінат", ДП "Київський хлібокомбінат №6", ДП "Хлібокомбінат №12", "Русанівський м'ясокомбінат "Вімас" (фарш курячий, консерви, сосиски, ковбаса, паштет, ветчина, молочні продукти: молоко, ряжанка,  сливки, кефір, хлібобулочні вироби, торти та ін.) відповідає іншим кодам та іншому розділу Класифікатора, а саме розділу 15 "продукція харчової промисловості та перероблення сільськогосподарських продуктів", а отже не є продукцією сільського господарства.

У судових рішеннях суди зазначили про відсутність в акті перевірки посилання податкового органу на те, що постачальники позивача є товаровиробниками агропромислового комплексу України, та про недоведеність цієї обставини податковим органом.

Не встановлено також фактів отримання позивачем коштів за реалізовану продукцію, як і не встановлений факт її реалізації, дата зарахування виручки на рахунок позивача, від якої залежить початок строку перерахування інкасованої виручки; факту використання коштів позивачем для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу.

Відсутність зазначених обставин виключає висновок про порушення позивачем вимог п. 4. Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95 (із змінами, внесеними згідно зУказами Президента Українивід 03.09.1997 р. № 949/97, від 27.01.1999 р.№ 70/99) та застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених цією ж нормою Указу.

Позицію судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності прийняття податкового повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій,  як податкового зобов’язання, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованою з огляду на те, що Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ є спеціальним законом із питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування"від25.06.1991 р. № 1251-XII, а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом. Таким чином, порушення норм Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 р. № 227/95  не є порушеннями податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням – рішенням штрафні санкції не є податковими зобов’язаннями, які стягуються у порядку, встановленому Законом № 2181.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                 УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу  Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2004 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                           Н.Г. Пилипчук

судді                                                 К.В. Конюшко

                   Л.В. Ланченко  

                    О.М. Нечитайло

О.І.  Степашко