Рішення № 136787878, 25.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/151/17-ц

н\п 2/490/1773/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

за участі секретаря Шведюк Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшов позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на його користь 313 370 дол США 50 центів у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату винесення судом рішення; стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 118 950 грн 10 коп.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором від 26 вересня 2008 року. Сума 313 370 дол. США складається із: суми заборгованості 124 429 дол. США 28 центів; сума заборгованості за відмотками 128 278 дол. США 98 коп.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту 10 478 дол. США 13 центів; розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 50 184 дол. США 11 центів.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 січня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 січня 2017 року справу передано за підсутність до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 лютого 2017 року відкрито провадження у справі.

Від відповідача 03 квітня 2018 року надійшов відзив на позов, у якому він просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову з цих підстав. В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує на те, що він дійсно уклав договір з АБ «Укрсоцбанк» № 640/904-К904 від 26 вересня 2008 року, відповідно до якого отримав 125 224, 00 дол. США. Однак, позивач звертаючись до суду із цим позовом пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Пункт 4.5. договору кредиту змінює дату строк та порядок повернення кредиту (90 днів у разі несплати щомісячних платежів). А після зміни дати виконання зобов`язань не підлягають нарахуванню відсотки за користування кредитом. Відповідач сплатив 10 жовтня 2008 року (в установлений строк) перші платежі з погашення кредиту 696,21 дол. США, та відсотків 194,79 дол. США, однак у зв`язку із стрімким зростанням курсу долара, не сплатив наступні платежу встановлений строк (до 10 листопада 2018 року) і протягом наступних календарних 90 днів не сплачував банку ніяких платежів, що визнається банком у розрахунку позовних вимог, поданому до суду разом із позовною заявою. Отже, 09 лютого 2009 року (91 день з початку прострочення) є днем коли у банку виникає право вимоги всієї суми кредиту у усіма нарахуваннями та припиняється право нараховувати відсотки. Відповідач не визнає суму 98,51 дол. США, сплачену 13 січня 2014 року на погашення кредитного договору, оскільки цей платіж здійснено після спливу строку позовної давності (09 лютого 2009 року).

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2020 року задоволено заяву АТ «Альфа Банк» та залучено його до участі у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2020 року у АТ «Альфа Банк» витребувано оригінали документів. Витребувані оригінали документів надійшли до Центрального районного суду м. Миколаєва.

У період з січня 2017 року до 16 лютого 2021 року справа перебувала у провадженні іншого складу суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 17 лютого 2021 року для розгляду цієї справи визначено суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2021 року справу прийнято до свого провадження суддею Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2021 року у справі призначено проведення почеркознавчої експертизи.

До суду 20 вересня 2021 року надійшов висновок експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 28 серпня 2021 року.

До суду 10 листопада 2021 року надійшли доповнення до відзиву ОСОБА_1 , у якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку давності.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 листопада 2022 року поновлено судовий розгляд.

У судове засідання сторони не зявилися, надавши заяви про розгляд справи без їх участі. Зважаючи на зазначене, суд дійшов всиновку про можливість проведення розгляду справи без участі сторін, які не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи судом становлено таке.

Між АКБ «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) 26 вересня 2008 року укладено кредитний договір № 640/904/-К904, відповідно до якого Кредитор надає Позичальнику кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 125 224 дол. США 00 центів. зі сплатою 14% процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному в Додатку №2 до цього договору, що є невід`ємною частиною, надалі за текстом Кредит на умовах, визначених Договором (пункт 1.1 Договору, далі Кредитний договір).

Пунктом 1.1.1 цього кредитного договору визначено що погашення кредиту буде здійснюватися з жовтня 2008 року по вересень 2023 року щомісячно до 10 числа 696,00 дол. США. У вересні 2023 року 640,00 дол. США з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 25 вересня 2023 року.

Пунктом 4.5 кредитного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених п.п.3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплативши проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеня).

Позивачем надано Договір про внесення змін до Договору кредиту №640/904-К904 від 26 вересня 2008 року, від 28 листопада 2013 року, додаток № 1 до Договору про внесення змін від 28 листопада 2013 року до Договору кредиту від 26 вересня 2008 року № 640/904-К904, Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (поточна дата 28 листопада 2013 року).

Відповідно до висновка експерта Миколаївського науково-дослідного Експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 серпня 2021 року № СЕ-19/115-21/9751-ПЧ ОСОБА_2 не підписував Договір про внесення змін до Договору кредиту №640/904-К904 від 26 вересня 2008 року, від 28 листопада 2013 року, додаток № 1 до Договору про внесення змін від 28 листопада 2013 року до Договору кредиту від 26 вересня 2008 року № 640/904-К904, Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (поточна дата 28 листопада 2013 року).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення року я цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина друга та третя статті 203 ЦК України).

Частина четверта статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

Відповідно до чатсини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина перша статті 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З аналізу наведених норм слідує, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

У частинах першій, другій статті 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 1055 ЦК України визначає, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, правовим наслідком недодержанням письмової форми правочину про забезпечення виконання зобов`язання є його нікчемність.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц.

Під час розгляду справи судом встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 в Договорі від 28 листопада 2013 року про внесення змін до Договору кредиту №640/904-К904 від 26 вересня 2008 року, у Додатку № 1 до Договору про внесення змін від 28 листопада 2013 року до Договору кредиту від 26 вересня 2008 року № 640/904-К904 та на зворотній стороні Детального розпису сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту (поточна дата 28 листопада 2013 року) виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Зазначене підтверджується висновком експерта від 28 серпня 2021 року № СЕ-19/115-21/9751-ПЧ. Будь-яких інших доказів на спростування висновків цього висновка експертизи матеріали справи не містять.

Частина перша статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до частини першої статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Оскільки у перелічених документах підпис від імені ОСОБА_1 проставлено не ним, а іншою особою, відповідно до приписів частини другої статті 207 ЦК України Договір про Договорі від 28 листопада 2013 року про внесення змін до Договору кредиту №640/904-К904 від 26 вересня 2008 року та додатки до нього, є нікчемними.

За такого, Договір від 28 листопада 2013 року про внесення змін до Договору кредиту №640/904-К904 від 26 вересня 2008 року та додатки до нього, вчинено без дотримання письмової форми, тобто є нікчемним. Будь-яких наслідків для сторін цей договір та додатки до нього не створюють.

Тому, суд не приймає до уваги вказаний договір про внесення змін та виходить із умов кредитування, визначених договором кредиту від 26 вересня 2008 року №640/904-К904 та додатків до нього.

Зі змісту Кредитного договору слідує, що ОСОБА_1 отримав на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 125 224 дол. США 00 центів. зі сплатою 14% процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному в Додатку №2 до цього договору, що є невід`ємною частиною, надалі за текстом Кредит на умовах, визначених Договором.

Відповідно до пункту 1.2 Договору Кредит надається Позичальнику на фінансування будівництва відповідно до Договору про участь у Фонді фінансування будівництва № 67-09/08 від 25 вересня 2008 року, що укладений між Позичальником та ТОВ «Фінансовою компанією «Телец-Капітал». В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань за Договором, Кредитору передано в іпотеку відповідні майнові права на незакінчену будівництвом однокімнатну квартиру (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до частини першої статті 1054 УК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Стаття 1046 ЦК України (§ 1 Глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад) визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На виконання Кредитного договору Кредитор (ПАТ «Укрсоцбанк») передав ОСОБА_1 зазначену у цьому договорі суму коштів 125 224 дол. США 00 центів, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Фінансовою компанією «Телец-Капітал», що підтверджується меморіальними валютними ордерами від 26 вересня 2008 року №№ 3, 9, копії яких наявні у матеріалах справи.

З наведеного слідує, що Кредитор виконав умови Кредитного договору та передав Позичальнику відповідну суму коштів. Відтак, цей Кредитний договір є укладеним, що не заперечувалося відповідачем під час розгляду справи.

Пунктом 1.1.1 Кредитного договору визначено, що погашення Кредиту буде здійснюватися з жовтня 2008 року до вересня 2023 року щомісячно у розмірі 696 дол США, у вересні 2023 року 640 дол. США з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 25 вересня 2023 року.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України (§ 1 Глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад) у разі, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 4.5 Кредитного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 (своєчасна сплата процентів та своєчасне в повному обсязі погашення кредиту) цього договору, протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

На виконання Кредитного договору, його сторонами погоджено Детальний опис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту (поточна дата 26 вересня 2008 року), відповідно до якого визначено що сплата суми отриманого відповідачем кредиту здійснюється періодичними платежами у визначений сумах погашення основної суми кредиту та процентів. Підписання такого детального розпису відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.

За правилом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.5 укладеного між сторонами договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.7 (сплачувати кредитору проценти), 3.3.8 (своєчасно та у повному обсязі повертати кредит) цього договору, протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України.

Аналогічні висновки про застосування норм права щодо зміни строку договору у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 756/7362/14-ц (провадження № 61-13620св18); від 20 червня 2019 року у справі № 753/14559/15-ц (провадження № 61-12798св18) та від 24 липня 2019 року у справі № 751/2958/16 (провадження № 61-3697св18) та інших.

Отже, відповідно до пункту 4.5 договору кредиту кінцевий термін повернення кредиту та процентів за його користування був змінений кредитором на 09 лютого 2009 року. Саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок сплатити усю суму кредитної заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою, другою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.

За правилом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.5 укладеного між сторонами договору кредиту, у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.7 (сплачувати кредитору проценти), 3.3.8 (своєчасно та у повному обсязі повертати кредит) цього договору, протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Отже, у такий спосіб сторони договору врегулювали питання щодо дострокового повернення кредитних коштів, тобто зміну строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, що також відповідає вимогам статті 1050 ЦК України.

Аналогічні висновки про застосування норм права щодо зміни строку договору у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 756/7362/14-ц (провадження № 61-13620св18); від 20 червня 2019 року у справі № 753/14559/15-ц (провадження № 61-12798св18) та від 24 липня 2019 року у справі № 751/2958/16 (провадження № 61-3697св18) та інших.

Погашення заборгованості за договором кредиту відповідач сплачував відповідні платежі, а саме: 04 квітня 2011 року у сумі 100,00 та 796,00 дол. США; 06 травня 2011 року у сумі 50,00 дол. США; 05 березня 2012 року у сумі 103, 78 дол. США; 10 квітня 2012 року у сумі 103,78 дол. США; 14 травня 2012 року у сумі 103,76 дол. США; 13 січня 2014 року у сумі 98,51 дол. США.

Враховуючи пункт 4.5 кредитного договору, здійснення відповідачем платежів на погашення заборгованості за договором кредиту, а останній платіж відповідачем здійснено 13 січня 2014 року (про що не заперечує і сам відповідач), відсутні правові підстави застосування позовної давності до вимог позову про стягнення основної заборгованості, оскільки з цим позовом банк звернувся до суду 13 січня 2017 року, тобто в межах позовної давності.

Вчинення таких дій відповідачем свідчить про визнання ним обов`язку щодо сплати заборгованості за кредитом та існування боргу, а отже строк початку перебігу позовної давності відповідно до статті 264 ЦК України з кожним платежем змінювався. За такого враховуючи дату останнього платежу 13 січня 2014 року, загальна позовна давність на час звернення кредитора до суду не сплинула.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність застосування строку позовної давності як необґрунтовані.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по тілу кредиту у сумі 124 429, 28 дол. США, що за курсом НБУ станом на 25 серпня 2016 року становить 3 148 748 грн 88 коп.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, то суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак, починаючи з 10 лютого 2009 року, коли у відповідача виник обов`язок протягом одного дня погасити кредит у повному обсязі, тобто повернути суму тіла кредиту та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції. Саме такі умови визначені сторонами у пункті 4.5 кредитного договору.

Суд погоджується з доводами відповідача, що сума відсотків за користування коштами станом на 09 лютого 2009 року має складати 6 392,43 дол. США (124 527,79х14%:х132=6 392,43). Саме ця сума відсотків і має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Виходячи зі змісту статей 625, 1048, 1050 ЦК України та пункту 4.5. кредитного договору штрафні санкції мають бути сплачені у сумі станом на 09 лютого 2009 року.

Розглядаючи вимоги в частині стягнення 10 487, 13 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, що в еквіваленті становить 265 154, 258 грн та пені за несвоєчасне повернення відсотків у сумі 50 184, 11 дол. США, що в еквіваленті становить 1 269 935, 54 грн, то суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вже встановлено судом, останній платіж щодо повернення суми кредиту був здійснений 13 січня 2014 року. За такого, позовна давність щодо вимоги про стягнення пені у позивача спливла 13 січня 2015 року, тобто до того як позивач звернувся до суду з даним позовом, а саме 13 січня 2017 року.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 60 662,24 дол США (10 478,13 дол. США та 50 184,11 дол. США).

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 124 429, 28 дол. США та 6 392,43 дод. США процентів за користування коштами. Всього, 130 821, 71 дол США. Оскільки сторони обумовили повернення кредитних коштів у іноземній валюті, то в стягненню підлягає сума боргу у доларах США.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (42%), а саме у сумі 49 959, 04 грн.

Керуючись статтям 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273 ЦПК України, суд -

-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за договором кредиту № 640/904-К904 від 26 серпня 2008 року у сумі 130 821, 71 дол США, з яких: 124 429, 28 дол. США тіло кредиту; 6 392,43 дод. США процентів.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» 49 959, 04 грн судового збору, сплаченого за подачу позову до суду.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк», 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Л.М. Шолох