Рішення № 136770773, 04.05.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/929/25

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Воробйова І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Беляєв Ю.Л. - адвокат, діє на підставі ордеру серії АІ №1948576 від 15.07.2025 (приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції);

від відповідача: Слободенюк В.А. - представник за довіреністю №519/10621 від 30.10.2025.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до Житомирського військового інституту ім. С.П. Корольова

про стягнення 729 724,24 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 729 724,24 грн. завданої шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до фактичної вартості відновлювального ремонту автомобіля, який належить відповідачу TOYOTA LAND CRUISER 150 PRATO, д.н. НОМЕР_1 , що підтверджено актом виконаних робіт від 30.10.2023 №2023019386 складеного ТОВ "Автосаміт ЛТД" на суму 729 724,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

23.09.2025 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що постанова Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 у справі № 759/19179/23 не набрала законної сили, оскільки була оскаржена у встановленому законом порядку. Проте. станом на 22.09.2025 відповідачу не надано рішення суду апеляційної інстанції.

За наведених обставин, відповідач вважає, що не доведено ні відсутність вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, ні наявність вини водія ОСОБА_2 .

В ході розгляду справи ухвалами від 25.09.2025, від 21.10.2025 та від 25.11.2026 господарський суд порядку ст. 81 ГПК України витребовував у Київського апеляційного суду (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2А) копію рішення за результатом розгляду справи № 759/19179/23 про вчинення адміністративного правопорушення.

Проте, жодної відповіді від Київського апеляційного суду на адресу Господарського суду Житомирської області не надійшло.

22.01.2026 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому останній зазначив, що не є доцільним подальше витребування судового рішення Київського апеляційного суду у справі № 759/19179/23, а також просив закрити підготовче провадження у даній справі.

03.03.2026 господарський суд відповідною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

01.04.2026 від відповідача надійшли заперечення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечував, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2023 приблизно о 18:10 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ford Ranger д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок зіткнення вказаних автомобілів, транспортним засобам спричинено механічні пошкодження.

Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, д.н. НОМЕР_3 кузов № НОМЕР_4 , 2017 року випуску, застрахований ТДВ "Експрес Страхування" за договором добровільного страхування транспортного засобу № 209.22.2705489 від 07.09.2022 (Договір страхування).

Страхувальником за даним Договором є ОСОБА_1 . Строк дії з 29.10.2022. по 28.11.2023. Страхова сума складала 1 670922,00 грн., франшиза по ДТП 0,0 % тобто 0 грн. (а.с. 21-27).

Відповідно до акту огляду від 22.09.2023 № 00000022325 було зафіксовано перелік пошкоджень автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, д.н. НОМЕР_3 кузов № НОМЕР_4 (а.с. 35-37).

Згідно рахунку-фактури № 2023018075 від 02.10.2023 складеного ТОВ "Автосаміт ЛТД" вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, д.н. НОМЕР_3 кузов № НОМЕР_4 становить 723 630,29 грн. (а.с. 38).

Листа СТО - ТОВ "Автосаміт ЛТД" позивача було повідомлено про некоректну вартість підсилювача правого порогу та надано додатковий рахунок від 30.10.2023 № 2023020185 на суму 6 093,95 грн. (а.с. 39-40).

В подальшому вартість відновлювального ремонту автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, д.н. НОМЕР_3 кузов № НОМЕР_4 згідно акту виконаних робіт від 30.10.2023 № 2023019386 ТОВ "Автосаміт ЛТД" підсумовано в розмірі 729 724,24 грн. (а.с. 41-42).

Позивачем визнано дану подію страховою та відповідно до заяви ОСОБА_1 за договором добровільного страхування транспортного засобу № 209.27.2705489 перераховано на рахунок ТОВ "Автосаміт ЛТД" 729 724,24 грн., що підтверджується:

- страховим актом № 3.23.03973-1 та платіжною інструкцією від 04.10.2023 № 68813307 на суму 723 630,29 грн.

- страховим актом № 3.23.03973-2 та платіжною інструкцією від 06.11.2023 № 68814086 на суму 6 093,95 грн. (а.с. 45-48).

Відповідно до Технічного талону транспортного засобу серія КВ № 103397 автомобіль Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 , кузов № НОМЕР_6 належить ЖВІ (Житомирському військовому інституту імені С. П. Корольова) (а.с. 60).

Згідно наказу від 03.10.2019 № 8-РС начальника Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова по особовому складу прийнято на військову службу за контрактом осіб рядового складу і призначено солдата ОСОБА_2 водієм автомобільного взводу автомобільної роти батальйону забезпечення навчального процесу Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова (ВОС-790037А) (а.с. 61).

Також з наказу від 20.09.2023 № 303 начальника Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова по стройовій частині вбачається, що старшого солдата ОСОБА_2 направлено у відрядження (а.с. 62).

Відповідно до наказу від 11.03.2023 № 111 начальника Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова з основної діяльності про закріплення техніки за особовим складом батальйону забезпечення навчального процесу та лазарету автомобіль Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 закріплено, зокрема, і за ст. солдатом ОСОБА_2 .

Внаслідок згаданої вище дорожньо-транспортної пригоди складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 21.09.2023 приблизно о 18:10 год., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, д.н. НОМЕР_3 , по вул. Українського відродження, 1 розворот Чайки в напрямку Житомира, в м. Києві, в супереч вимог п.2.3б, п. 16.13 ПДР України виконуючи розворот, не надав дорогу автомобілю марки Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2 , що рухався у зустрічному напрямку прямо, в наслідок чого відбулось зіткнення вказаних автомобілів, що в свою чергу призвело до їх механічних пошкоджень.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 провадження у справі № 759/19179/23 відносно водія ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з рішення Святошинського районного суду м. Києва Житомирським військовим інститутом імені С. П. Корольова оскаржено дану постанову.

Як зазначив позивач, Київський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова.

За результатом перегляду постанови Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 у справі № 759/19179/23 в апеляційному порядку, постанову суду першої інстанції, за словами позивача, залишено без змін.

Проте, позивач відзначає, що постанова суду на дату подання позову судом не виготовлена та не можу бути надана позивачем.

Також позивач зазначив, що матеріали судової справи про адміністративне правопорушення № 759/19179/23 містять висновок експерта № 003-24 від 06.02.2024, складеного судовим експертом Любарським К. А на замовлення адвоката, що представляв інтереси ОСОБА_1 .

Вирішуючи поставлені питання експерт Любарський К. А. виснував наступне:

1. В даній дорожній обстановці водія автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був здійснювати маневр ліворуч з дотриманням вимог п. 10.4., а з моменту об`єктивного виявлення небезпеки для руху - а даному випадку автомобіля Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 , який рухався узбіччям, діяти у відповідності до вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху.

2. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 з технічної точки зору при виїзді з узбіччя дати дорогу автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н. НОМЕР_3 , тобто діяти у відповідності з вимогами п. 13.1. Правил дорожнього руху.

3. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO, д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_1 невідповідностей вимогам п.п. 10.4 та 12.3.Правил дорожнього руху, а також вимогам п.п.2.3(б)та п. 16.13 цих же Правил, з технічної точки зору не вбачається, а отже його дії не знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, з підстав, викладених в дослідницькій частині.

4. В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_2 вбачається невідповідності вимогам п. 13.1 Правил дорожнього руху, і вказані невідповідності його дій перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди з причин, викладених в дослідницькій частині (а.с. 65-77).

Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Також ст. 108 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат (ч. 1).

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки (ч. 2).

В даному випадку страховиком здійснено страхову виплату за договором страхування страхувальнику.

Отже, позивач набув право на реалізацію права відшкодування коштів, сплачених за договором майнового страхування внаслідок настання страхового випадку, шляхом їх відшкодування особами, які є відповідальні за спричинені збитки під час експлуатації автомобіля Ford Ranger д.н. НОМЕР_5 у розмірі 729 724.24 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" страхова виплата (страхове відшкодування) це грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.

Приписами частини 1 статті 979 Цивільного кодексу України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Як зазначалося раніше, автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO, д.н. НОМЕР_3 кузов № НОМЕР_4 , 2017 року випуску, застрахований ТДВ "Експрес Страхування" за договором добровільного страхування транспортного засобу № 209.22.2705489 від 07.09.2022 (Договір страхування).

Страхувальником за даним Договором є ОСОБА_1 .

21.09.2023 приблизно о 18:10 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів TOYOTA LAND CRUISER 150 PRADO д.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля Ford Ranger д.н. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок зіткнення вказаних автомобілів, транспортним засобам спричинено механічні пошкодження.

Протокол про адміністративне правопорушення складено відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 провадження у справі про адміністративне правопорушення № 759/19179/23 відносно водія ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згадану постанову оскаржено в апеляційному порядку.

Проте, сторонами судового рішення, ухваленого Київським апеляційним судом у справі №759/19179/23 не надано.

В ході розгляду справи ухвалами від 25.09.2025, від 21.10.2025 та від 25.11.2026 господарський суд порядку ст. 81 ГПК України витребовував у Київського апеляційного суду копію судового рішення, ухваленого за результатом розгляду справи № 759/19179/23 про вчинення адміністративного правопорушення в апеляційному порядку.

Проте, жодної відповіді від Київського апеляційного суду на адресу Господарського суду Житомирської області не надійшло.

Не містить жодних судових рішень, постановлених Київським апеляційним судом у даній справі і Єдиний державний реєстр судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Зазначене викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020р. у справі №925/1196/18).

Отже, стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Суд зауважує, що для стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Приписами частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Проаналізувавши наведе вище, суд дійшов висновку, що за наявності відомостей щодо оскарження постанови Святошинського районного суду м. Києва від 25.12.2023 у справі про адміністративне правопорушення № 759/19179/23, але відсутності відомостей щодо результату розгляду апеляційної скарги та тексту відповідного судового рішення, встановлення вини або відсутність такої в діях будь-якого з учасників дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 21.09.2023, не є доведеною у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, судом не встановлено наявність всіх елементів складу правопорушення, що виключає можливість відшкодування збитків в даному випадку.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 22.05.26

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в Електронний кабінет

2 - відповідачу в Електронний кабінет