Рішення № 136769700, 24.11.2025, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7658/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

24 листопада 2025 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість: за договором позики № 2669992 в розмірі 16 237,50 грн; за кредитним договором № 17076-05/2024 в розмірі 40 125,00 грн; за кредитним договором № 477045411 в розмірі 67977,00 грн; за кредитним договором № 2519124 в розмірі 18608,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.06.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2669992, за яким відповідачу надано кредитні кошти.

14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21.

Відповідно до реєстру боржників № 35 від 28.10.2024 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 16 237, 50 грн, з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості по основному боргу; 1 237,50 грн - сума заборгованості за відсотками; 10 000,00 грн - сума заборгованості за пенею.

Крім того, 12.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17076-05/2024, за яким відповідачу надано кредитні кошти.

21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024.

Відповідно до реєстру боржників від 21.10.2024 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 40 125,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 21 375,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 750,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями.

Крім того, 24.04.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 477045411, за яким відповідачу надано кредитні кошти.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

31.12.2020 додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 67 977,00 грн, з яких: 18 200,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 40 677,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 100,00 грн - неустойка.

Крім того, 31.05.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2519124, за яким відповідачу надано кредитні кошти.

30.10.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30102024.

Відповідно до реєстру боржників від 30.10.2024 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 18 608,80 грн, з яких: 4 900,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7 758,80 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 050,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 900,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Зважаючи на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості по чотирьох кредитних договорах та судові витрати.

Ухвалою суду від 05.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

Відповідач у встановлений судом строк без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглянути справу за його відсутності, не заперечивши при цьому щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.

З огляду на викладене та при відсутності заперечень сторони позивача, суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України, якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

При вирішені питання щодо розгляду справи в заочному порядку суд виходив з того, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Дослідивши письмові матеріали справи відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено наступні обставини справи.

У квітні-травні 2024 року відповідач ОСОБА_1 уклав декілька договорів із різними фінансовими установами, на підставі яких отримав відповідні суми кредитних коштів, а саме:

24.04.2024 - кредитний договір № 477045411 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»;

12.05.2024 - кредитний договір № 17076-05/2024 з ТОВ «Аванс Кредит»;

31.05.2024 - кредитний договір № 2519124 з ТОВ «ФК «Незалежні фінанси»;

05.06.2024 - кредитний договір № 2669992 з «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

В обґрунтування позову позивач стверджує, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за вказаними вище кредитними договорами на підставі відповідних договорів факторингу, укладених ним із позикодавцями.

Вирішуючи обґрунтованість таких доводів позивача, суд зазначає наступне.

Щодо кредитного договору № 477045411, укладеного 24.04.2024 між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

За твердженнями позивача, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є новим кредитором за вказаним договором, що підтверджується наступним.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

31.12.2020 додатковою угодою № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.

27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27/0225-01.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 2 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 67 977,00 грн, з яких: 18 200,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 40 677,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 9 100,00 грн - неустойка.

Однак, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає недоведеними твердження позивача про те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 477045411 від 24.04.2024, оскільки із наявних у справі доказів слідує, що вказаний кредитний договір був укладений пізніше, ніж договір факторингу, за яким до позивача нібито перейшло право вимоги.

Так, дійсно згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правовиком (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Отже, питання про те, чи могло перейти до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором № 477045411 від 24.04.2024 суд вирішує, виходячи зі змісту домовленостей між фінансовими компаніями в контексті того, чи передбачалася можливість передачі майбутніх прав вимоги.

За умовами договір факторингу №28/1118-01, укладеного 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», та № 27/0225-01, укладеного 27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 є невід`ємною частиною договору.

Аналіз положень вказаних договорів факторингу дає підстави виснувати, що вимоги до боржника ОСОБА_1 не могли входити до «Реєстру боржників», адже на момент укладення кожного із вказаних договорів факторингу кредитний договір ще не укладався, а самі договори факторингу не передбачають передачу абстрактних вимог за кредитними договорами, які будуть укладені у майбутньому.

За умовами договорів факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Із доданих до позовної заяви актів прийому-передачі реєстру боржників та витягів з реєстру боржників вбачається, що до них включено боржника ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 477045411 від 24.04.2024.

Отже, до реєстру боржників було включено право вимоги за договором, який було укладено пізніше від самого договору про передачу прав вимог за ним, що суперечить умовам самих договорів факторингу та свідчить про неправомірність вимог позивача до відповідача.

Аналогічні обставини судом встановлено щодо кредитного договору № 2669992, укладеного 05.06.2024 між ОСОБА_1 та «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Так, матеріалами справи підтверджується, що 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21.

Відповідно до реєстру боржників № 35 від 28.10.2024 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 2669992 від 05.06.2024.

Наведене свідчить про те, що до реєстру боржників було включено право вимоги за договором, який було укладено пізніше від самого договору про передачу прав вимог за ним, що суперечить умовам договору факторингу та свідчить про неправомірність вимог позивача до відповідача.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 477045411 від 24.04.2024та за кредитним договором № 2669992 від 05.06.2024 від первісних кредиторів до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки позивач посилається на договори факторингу, які були укладені після відступлення прав вимоги.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги у цій частині не знайшли свого підтвердження, а отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 477045411 від 24.04.2024 та за кредитним договором № 2669992 від 05.06.2024 слід відмовити.

Вирішуючи решту позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, 12.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 17076-05/2024, за яким відповідачу надано кредитні кошти.

Крім того, 31.05.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2519124, за яким відповідачу надано кредитні кошти.

Вказані кредитні договори були підписані електронним цифровим підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, що був надісланий на його номер мобільного телефону.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Отже, суд дійшов висновку про те, що акцептуючи пропозицію ТОВ «Аванс Кредит» у кредитному договорі, відповідач електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором W1390 приєднався до правил надання коштів у позику, визнав та погодився на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що кредитний договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 17076-05/2024 від 12.05.2024 та кредитний договір № 2519124 від 31.05.2024 були підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення вказаних кредитних договорів між відповідачем та первісними кредиторами, а також про те, що позичальник (відповідач) всі умови договорів цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відомостей про те, що вказані кредитні договори у встановленому законом порядку визнавалися недійсними або є нечинними, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що між первісними кредиторами та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Встановлено також, що 21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 21102024.

Відповідно до реєстру боржників від 21.10.2024 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 40 125,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 21 375,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 750,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями.

30.10.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 30102024.

Відповідно до реєстру боржників від 30.10.2024 до вказаного договору факторингу до позивача перейшло право вимоги до позичальника ОСОБА_1 в сумі 18 608,80 грн, з яких: 4 900,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7 758,80 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 050,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 900,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, відповідно до ст. 514 ЦК України.

У статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Крім того, статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Судом достовірно встановлено, що фінансові установи (первісні кредитори) свої зобов`язання за кредитними договорами виконали у повному обсязі, тоді як відповідач, у порушення умов укладених договорів, своїх зобов`язань не виконує.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеними кредитними договорами не виконав, у передбачені договорами строки кредитні кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у вказаних вище розмірах за кожним із укладених договорів.

Жодних доказів на спростування наведених вище обставин відповідач до суду не надав.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, оскільки відповідач умови вказаних кредитних договорів належним чином не виконав, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості:

- за договором про надання фінансового кредиту № 17076-05/2024, укладеним 12.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 - у загальному розмірі 40 125,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 21 375,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 3 750,00 грн - сума заборгованості за штрафними санкціями;

- за договором про споживчий кредит № 2519124, укладеним 31.05.2024 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 - у загальному розмірі 18 608, 80 грн, з яких: 4 900,00 грн - сума заборгованості за основним зобов`язанням; 7 758,80 грн - сума заборгованості за відсотками; 1 050,00 грн - сума заборгованості за комісією; 4 900,00 грн - сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Крім того, ураховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 587,34 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 265, 273, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 17076-05/2024, укладеним 12.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 40 125 (сорок тисяч сто двадцять п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором про споживчий кредит № 2519124, укладеним 31.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , у загальному розмірі 18 608 (вісімнадцять тисяч шістсот вісім) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 587 (п`ятсот вісімдесят сім) гривень 34 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін по справі:

- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 01.12.2025.

Суддя О. О. Ковбасюк