Ухвала суду № 136768643, 22.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11235/26

провадження № 2-з/753/105/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2026 р. Суддя Дарницького суду міста Києва Осіпенко Л.М., розглянувши заяву адвоката Істоміної Вікторії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

ВСТАНОВИВ:

20.05.2026 року адвокат Істоміна В.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

В обґрунтування посилається на те, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20.09.2006 по 04.09.2025 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04.09.2025 у цивільній справі № 753/8268/25.

У період шлюбу подружжям було набуте спільне майно, зокрема грошові кошти, які перебувають на зберіганні в індивідуальному банківському сейфі за № НОМЕР_1 у Печерському відділенні № 7 Київської регіональної дирекції АТ «Райффайзен Банк», який відкритий на ім`я колишнього чоловіка заявниці ОСОБА_2 .

Заявниця має намір звернутися до суду з позовом про поділ майна подружжя, оскільки між колишнім подружжям не було досягнуто згоди про поділ грошових коштів, що є їх спільним сумісним майном.

З метою з`ясування відомостей про наявність та розмір грошових коштів, які зберігаються в індивідуальному банківському сейфі № НОМЕР_1 , представник заявниці спрямувала на адресу банку адвокатський запит, проте отримала відмову у розголошенні таких відомостей з посиланням на банківську таємницю.

Представник заявниці зазначає, що предметом спору у даній справі є поділ майна подружжя, у тому числі грошових коштів, які, за твердженням заявниці, можуть зберігатися у банківському сейфі. На думку представника, до початку розгляду справи по суті відповідач матиме можливість отримати доступ до сейфу та вилучити з нього грошові кошти у розмірі приблизно 150 000-200 000 доларів США. У разі вчинення таких дій, як зазначає представник, суд буде позбавлений можливості встановити фактичний обсяг майна, що підлягає поділу між сторонами, що може істотно ускладнити або зробити неможливим як розгляд справи по суті, так і виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме встановити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам, які наділені відповідними повноваженнями від його імені, заборони доступу та користування індивідуальним банківським сейфом № НОМЕР_1 , що розташований у Печерському відділенні № 7 (м. Київ) Київської регіональної дирекції Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909).

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 року, заяву про забезпечення позову передано судді Осіпенко Л.М.

Дослідивши подану заяву, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що предметом позову, з яким має намір звернутися до суду заявниця ОСОБА_1 , є поділ майна подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Слід зазначити, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №520/5745/18.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявниця та її представник посилаються на договір оренди індивідуального (банківського) сейфу № 1444 від 23.12.2021 року, який укладено між АТ "Райффайзен Банк" та ОСОБА_2 , а також на відповіді АТ "Райффайзен Банк" на адвокатський запит.

Водночас копія договору оренди індивідуального (банківського) сейфа від 23.12.2021 року надана представником у неналежній якості та не містить повного тексту умов договору, що позбавляє суд можливості належним чином дослідити його зміст та встановити істотні для вирішення заявленого клопотання обставини.

Крім того, відповідно до пункту 1.2. зазначеного договору, строк його дії визначено з 23.12.2021 року по 22.12.2022 року. Разом з тим, заявницею та її представником не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що строк дії вказаного договору був продовжений (пролонгований), а сам договір є чинним станом на дату розгляду заяви або зберігав свою чинність у період шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд критично оцінює твердження представника заявниці про те, що у банківському сейфі зберігаються грошові кошти у розмірі приблизно 150 000,00-200 000,00 доларів США, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Зокрема, до заяви не додано акта розкриття індивідуального банківського сейфа, опису його вмісту чи будь-яких інших письмових доказів, які б підтверджували наявність у сейфі зазначених грошових коштів або іншого майна.

Доказів того, що заявниця або її представник звертались до суду із заявою про забезпечення доказів, у порядку ст. 116 ЦПК України, з метою розкриття таких відомостей, суду також не надано.

Також у заяві не доведено очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявниці, як позивачки, які б унеможливили захист її прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Саме лише посилання в заяві на можливість утруднення виконання рішення у випадку задоволення позову судом, чи посилання на можливість розпорядження відповідачем невизначеним майном, яке можливо знаходиться в банківському сейфі та є спільною сумісною власністю сторін, без надання належних та допустимих доказів на підтвердження таких тверджень, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Враховуючи вищевикладене, а також принципи здійснення цивільного судочинства, вимоги співмірності заходів забезпечення позову предмету позову, вимоги адекватності заходів забезпечення позову, суддя приходить до висновку щодо залишення заяви про забезпечення позову без задоволення, з підстав її необґрунтованості та недоведеності зазначених в ній обставин.

Керуючись ст.ст. 149, 150-153, 258-261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви адвоката Істоміної Вікторії Леонідівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.М. Осіпенко