Рішення № 136768562, 22.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19995/25

Провадження № 2/752/2250/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - КасаткіноїА.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 73 200. 00 грн заборгованості за кредитним договором.

Посилається в позові на те, що 04 грудня 2024 року з відповідачем був укладений кредитний договір № 04.12.2024-100000022, за умовами якого йому був наданий кредит у розмірі 24 000, 00 грн строком на 140 днів з датою повернення 22 квітня 2025 року.

Умовами договору встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом.

Крім того, встановлена комісія в розмірі 15% від суми кредиту та дорівнює 3 600, 00 грн.

Сума кредиту відповідно до пункту 4.1 договору була перерахована на рахунок відповідача НОМЕР_1 .

Свої зобов`язання за договором товариство виконало, відповідачу були перераховані грошові кошти на вказані ним реквізити шляхом електронного переказу.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконує, кредит та проценти не погашає, в зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 73 200, 00 грн, яка складається з:

-24 000, 00 грн заборгованості по кредиту;

-33 600, 00 грн заборгованості по відсотках;

-3 600, 00 грн заборгованості по комісії за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

-12 000. 00 грн пені.

З урахуванням цього, невиконання відповідачем умов кредитного договору, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 18 серпня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до інформаціїДержавної міграційної служби України інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача не встановлено.

Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норми статті 128 ЦПК України.

Відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Таке повідомлення було опубліковано на веб-сайті судової влади України 04 листопада 2025 року.

Таким чином, відповідач обізнаний про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для надання відзиву.

Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

З урахуванням цього суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позиву, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов`язується надати грошові кошти/кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1046 цього кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 04 грудня 2024 року між сторонами відповідно до Закону України « Про електронну комерцію» був укладений кредитний договір № 04.12.2024-100000022.

Відповідно до умов договору та Заявки до кредитного договору відповідачу був наданий кредит у розмірі 24 000. 00 грн строком на 140 днів з датою повернення 22 квітня 2025 року.

Пунктом 6 Заявки встановлена фіксована процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом.

Крім того, пунктом 7 встановлена комісія за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту, що становить 3 600, 00 грн.

Пунктом 12 Заяви встановлено Графік платежів до суми до сплати з урахуванням процентів.

Сума кредиту відповідно до пункту 4.1 договору була перерахована на банківську картку відповідача НОМЕР_1 , зазначену ним при укладенні договору.

З паспорта споживчого кредиту вбачається, що загальні витрати за кредитом становлять 27 695. 58 грн, а орієновна загальна вартість кредиту 51 695, 58 грн.

Пунктомм 7.6. кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань кредитодавець має право на стягнення пені в розмірі, який зазначений у Заявці.

Пунктом 15 Завки встановлено розмір пені в сумі 240, 00 грн за кожен день невиконання.

Звертаючись до суду позивач зазначив, що після укладення договору відповідач будь-яких дій, направлених на виконання умов договору, не вчинив, заборгованість після закічення строку дії договору не погасив.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з частиною 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У ст.атті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що умови договору позивачем виконані.

В свою чергу, відповідач умови договору не виконує, кредит та відсотки за умовам договору не погасив.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору,що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

В той же час, що стосується стягнення комісії, суд виходить з наступного.

Пунтом 4 частини 1 статті 1 та частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі №363/1834/17 та від 01 червня 2021 року в справі № 910/12876/19 зазначала, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності.

За змістом абзацу 2 частини 2 статті 8 Закону України « Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 13 липня 2022 року в справі № 496/3134/19 та від 10 січня 2024 року в справі № 727/5461/23 констатувала, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Велика Палата при цьому зауважила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 статті 11, частини 5 статті12 цього Закону.

Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і в іншій чисельній практиці Верховного Суду в кредитних правовідносинах.

Пунктом 7 Заявки тановлено обов`язок позичальника сплатити комісію в розмірі 3 600, 00 грн за надання кредиту.

Будь-яких інших послуг, пов`язаних із обслуговуванням кредиту, договором не передбачено.

З урахуванням цього, даний пункт договору, з точки зору Закону України «Про споживче кредитування», є нікчемним і підстави для стягнення з відповідача комісії за надання кредиту відстуні.

Відповідно до частини1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення вимог позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 303, 27 грн судового збору.

Керуючись статтями 3, 6, 15, 16, 525-526, 610, 611, 626- 629, частиною 1 статті 634, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 69 600, 00 грн заборгованості та 2 303, 27 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: 01032 м.Київ вул. Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.В.Машкевич