Рішення № 13674831, 10.07.2009, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 2-335/09

рішення

іменем України

10 липня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новака А.В. при секретарі Миколайчук Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської філії ТОВ «Невада», третя особа - Директор Київської філії ТОВ «Невада» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з вказаним позовом. Мотивувала свої вимоги тим, що вона, починаючи з 01 квітня 2006 року, працювала у ТОВ «Невада» на посаді оператора-касира. 09 серпня 2008 року нею було подано заяву, у якій вона просила звільнити її за власним бажанням з 22 серпня 2008 року, однак наказом № 42 від 22 серпня 2008 року її було звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним. Крім того, під час її звільнення адміністрацією підприємства було допущено ряд порушень трудового законодавства, а тому вона змушена звернутись до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні позивач підтримала вимоги позовної заяви та просила суд ухвалити рішення, яким поновити її на роботі, стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоди.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову повністю. Зокрема зазначили, що звільнення позивача відбулось згідно вимог чинного законодавства, жодних порушень при звільненні позивача адміністрацією підприємства допущено не було, однак вони погоджуються на зміну формулювання в наказі про звільнення, а зокрема вказати, що позивач звільнилась за власним бажанням. Суму моральної шкоди, предявленої до стягнення, вважали безпідставною та необгрунтованою.

Третя особа в судове засідання не зявилась. Надіслала до суду лист з проханням слухати справу у його відсутність та ухвалити рішення по справі згідно вимог чинного законодавства.

Заслухавши сторони, представників, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю з наступних підстав.

Відповідно до наказу № 2 від 01 квітня 2006 року «Про прийняття на роботу слідуючих осіб з окладом згідно штатного розкладу» ОСОБА_1 було прийнято на посаду оператора-касира з 01.04.2006 року(а.с. 51-53).

В день прийняття на роботу між ОСОБА_1 та КФ ТОВ «Невада» було підписано договір про повну матеріальну відповідальність від 01.04.2006 року, а також відібрано від позивача підписку матеріально відповідальної особи(а.с. 103-104, 105).

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Представники відповідача обгрунтовували свою позицію в запереченнях на позов, вказуючи саме на систематичне невиконання ОСОБА_1 обовязків, покладених на неї. Аргументуючи таку позицію, представники відповідача надали в судове засідання пояснення ОСОБА_1 та наказ № 36-ок «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 11.08.2008 року, згідно якого касиру-оператору - ОСОБА_1 за халатне відношення до службових обовязків було винесено догану(а.с. 56-57).

Даючи оцінку наказу № 36-ок «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 11.08.2008 року, суд вважає, що адміністрацією підприємства КФ ТОВ «Невада» було грубо порушено права позивача, оскільки з даним наказом ОСОБА_1 всупереч вимог правил статті 149 Кодексу законів про працю України не була ознайомлена, що позбавило її права на оскарження останнього, передбаченого правилами статті 150 Кодексу законів про працю України.

Всупереч вимогам статті 149 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 не було оголошено застосованого стягнення в наказі та не повідомлено під розписку.

Крім того, порушення порядку застосування адміністративного стягнення, допущене адміністрацією КФ ТОВ «Невада», позбавило можливості ОСОБА_1 використати право прямого звернення до суду з позовом про визнання недійсним (незаконним) стягнення, застосованого до неї зазначеним наказом, що прямо передбачено статтею 124 Конституції України.

Твердження представників відповідача про те, що позивач відмовилась від підпису в наказі № 36-ок «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 11.08.2008 року, судом не приймається до уваги, оскільки нічим не стверджується і не знайшла свого відображення в ході судового розгляду. Також представниками відповідача в судове засідання не надано засвідченого акту про таку відмову та інших доказів, які допускаються статтею 226 Кодексу законів про працю України та Цивільним процесуальним кодексом України.

Крім того, суд бере до уваги пояснення представників відповідача про те, що вони не заперечують проти зміни формулювання звільнення позивача, зокрема вказавши на свою готовність звільнити ОСОБА_1 на підставі її заяви про звільнення за власним бажанням, яка була останньою подана за три дні до винесення наказу № 36-ок «Про застосування дисциплінарного стягнення» від 11.08.2008 року, а саме 08 серпня 2008 року.

Наведені обставини в їх сукупності разом з матеріалами справи та іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, дають суду підстави дійти висновку про необгрунтованість звільнення ОСОБА_1 на підставі ч. 1 п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України та нелегітимності наказу № 42 «Про звільнення слідуючих осіб з займаної посади» від 22 серпня 2008 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оператора-касира на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України(а.с. 54).

Також судом враховується та обставина, що відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. п. 4.1-4.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мінсоцзахисту, Мінюсту України від 29.07.1993 № 58, при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Сторони не оспорювали той факт, що відповідач не вручав позивачеві копію наказу про його звільнення та на дату розгляду справи не видав трудову книжку. Крім того суд враховує той факт, що в день звільнення ОСОБА_1 з нею не було проведено повного розрахунку, що також не заперечувалось сторонами.

Право на справедливий судовий розгляд, визначене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд покладає в основу рішення наданий нею розрахунок і вважає за необхідне стягнути з відповідача на її користь 20911 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому вирішуючи позов в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки в судовому засіданні факт спричинення моральної шкоди позивачу було встановлено.

Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови № 4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у звязку з ушкодженням здоровя, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у звязку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За таких обставин, на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд на підставі ч. 1 п. п. 2, 4 ст. 367 ЦПК України допускає негайне виконання рішення в частині стягнення на користь працівника виплати заробітної плати в межах одного місяця та поновлення на роботі.

Розподіл судових витрат між сторонами вирішити в за правилами ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 223, 294-296 ЦПК України, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Київської філії ТОВ «Невада», третя особа - Директор Державного комітету телебачення і радіомовлення України, третя особа - Київської філії ТОВ «Невада» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - задовольнити повністю.

Наказ Директора Київської філії ТОВ «Невада» № 42 «Про звільнення слідуючих осіб з займаної посади» від 22 серпня 2008 року визнати незаконним в частині звільнення ОСОБА_1 з посади оператора-касира на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України(дата звільнення 22 серпня 2008 року).

Поновити ОСОБА_1 на посаді оператора - касира Київської філії ТОВ «Невада».

Стягнути з Київської філії ТОВ «Невада» на користь ОСОБА_1 20911 (двадцять тисяч девятсот одинадцять) гривень середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 5000(пять тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 25911 (двадцять пять тисяч девятсот одинадцять) гривень.

Стягнути з Київської філії ТОВ «Невада» на користь держави 259(двісті пятдесят девять) гривень 11 копійок судового збору та 30(тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (01, Голосіївський районний суд міста Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077879, р/р 31211259700002, банк ГУДК у м. Києві).

Рішення суду в частині стягнення виплати заробітної плати в межах одного місяця та поновлення на роботі - підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до

Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.