Ухвала суду № 136737531, 21.05.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця

21.05.2026м. ДніпроСправа № 904/2684/25 (904/1148/25)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Примака С.А.

за участю секретаря судового засідання Скорик Н.О.

та представників:

від позивача (стягувача): не з`явився;

від відповідача (боржника): Шатунов А.О., адвокат;

приватний виконавець: Ванжа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) приватного виконавця

у справі №904/2684/25 (904/1148/25)

за позовом Фізичної особи-підприємця Шпаковського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до відповідача Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1-А; ідентифікаційний код 00191307)

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство №904/2684/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Енергопостачальник" (03150, Україна, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 11; ідентифікаційний код 44662748)

до боржника Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (50029, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Симбірцева, будинок 1-А; ідентифікаційний код 00191307)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Шпаковського Олександра Віталійовича про стягнення з Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" заборгованості за договором поставки №375 від 09.04.2024 у загальному розмірі 875 511,45 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 (суддя Дупляк С.А.) ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 707 810,40 грн - основної заборгованості, 9 371,57 грн - пені, 61 535,05 грн - інфляційних втрат, 12.450,27 грн - 3% річних та 10.506,14 грн - судового збору.

На виконання вказаного рішення господарського суду 26.05.2026 було видано відповідний наказ про його примусове стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зазначеного наказу відкрито виконавче провадження №78339495.

До суду 02.10.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за допомогою системи "Електронний суд" надійшла скарга (вх. суду №43211/25 від 02.10.2025) на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича (49044, місто Дніпро, вулиця Самарського Якова, будинок 6, приміщення 15, офіс 3), відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича щодо не зняття арешту з грошових коштів та рухомого і нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні №78339495, відкритого з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1148/25 виданого 26.05.2025;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича зняти арешт з грошових коштів Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", накладений згідно постанови про арешт коштів від 11.06.2025 у виконавчому провадженні №78339495;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 11.06.2025 у виконавчому провадженні №78339495;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Шпаковського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" грошові кошти в сумі 20 391,91 грн, стягнуті з боржника на користь кредитора в межах виконавчого провадження №78339495.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2025 (суддя Дупляк С.А.) було постановлено передати матеріали справи №904/1148/25 та скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця для розгляду в межах справи Господарського суду Дніпропетровської області №904/2684/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат".

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.10.2025 матеріали справи №904/1148/25 та скаргу на дії (бездіяльність) державного/ приватного виконавця (вх. суду №43211/25 від 02.10.2025) передано на розгляд судді Мартинюку С.В. в межах справи про банкрутство №904/2684/25.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2025 (суддя Мартинюк С.В.) справу №904/1148/25 та скаргу (вх. суду №43211/25 від 02.10.2025) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 08.10.2025 (суддя Мартинюк С.В.) призначено судове засідання з розгляду скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вх. суду №43211/25 від 02.10.2025) на дії (бездіяльність) приватного виконавця на 20.10.2025, запропонувавши приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександру Володимировичу - надати до суду письмові пояснення з приводу доводів скаржника з наданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення (разом з доказами направлення таких пояснень на адресу скаржника та стягувача).

До господарського суду 16.10.2025 від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №45514/25 від 16.10.2025) на дії (бездіяльність) приватного виконавця, відповідно до якого приватний виконавець просив суд у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

До господарського суду 20.10.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №45730/25 від 20.10.2025).

Ухвалою господарського суду від 08.10.2025 (суддя Мартинюк С.В) було залишено без розгляду скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (вх. суду №43211/25 від 02.10.2025) на дії (бездіяльність) приватного виконавця.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 27.10.2025 Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2026 у справі №904/2684/25 (904/1148/25) задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 у справі № 904/2684/25 (904/1148/25) та скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 у справі №904/2684/25 (904/1148/25). Справу №904/2684/25 (904/1148/25) направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

До господарського суду 13.03.2026 в 1-му томі надійшли матеріали справи №904/2684/25 (904/1148/25).

Указом Президента України №933/2025 від 13.12.2025 Мартинюка Сергія Віталійовича призначено на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №4 від 05.01.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №904/2684/25 у зв`язку із відрахуванням судді Мартинюка С.В. зі штату.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 справу №904/2684/25 передано на розгляд судді Примаку С.А. та відповідно згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.03.2026 матеріали справи 904/2684/25 (904/1148/25) в межах справи про банкрутство №904/2684/25 передано судді Примаку С.А., відповідно до частини 3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 18.03.2026 (суддя Примак С.А.) призначено судове засідання з розгляду скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) приватного виконавця на 14.04.2026, запропонувавши приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександру Володимировичу - надати до суду письмові пояснення з приводу доводів скаржника з наданням доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються пояснення (разом з доказами направлення таких пояснень на адресу скаржника та стягувача).

До господарського суду 03.04.2026 від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив (вх. суду №15749/26 від 03.04.2026) на дії (бездіяльність) приватного виконавця, відповідно до якого приватний виконавець просив суд у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

До господарського суду 06.04.2026 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові письмові пояснення (вх. суду №15989/26 від 06.04.2026).

Ухвалою господарського суду від 14.04.2026 (суддя Примак С.А.) відкладено розгляд скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльнсть) приватного виконавця на 14.05.2026.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2026 (суддя Примак С.А.) відкладено розгляд скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльнсть) приватного виконавця на 21.05.2026.

Розглянувши у судовому засіданні 21.05.2025 Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) приватного виконавця, господарський суд зазначає наступне.

Як вказано вище, до господарського суду 02.10.2025 від Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" за допомогою системи "Електронний суд" надійшла скарга на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича щодо не зняття арешту з грошових коштів та рухомого і нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні №78339495, відкритого з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1148/25 виданого 26.05.2025;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича зняти арешт з грошових коштів Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", накладений згідно постанови про арешт коштів від 11.06.2025 у виконавчому провадженні №78339495;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 11.06.2025 у виконавчому провадженні №78339495;

- зобов`язати Фізичну особу-підприємця Шпаковського Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) повернути Акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" грошові кошти в сумі 20 391,91 грн, стягнуті з боржника на користь кредитора в межах виконавчого провадження №78339495.

Вказана скарга обґрунтована тим, що після відкриття ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів приватний виконавець не зняв арешт з грошових коштів та майна боржника, накладений у межах виконавчого провадження №78339495, чим, на думку скаржника, порушив приписи Кодексу України з процедур банкрутства щодо неможливості індивідуального примусового виконання конкурсних вимог поза межами процедури банкрутства.

Скаржник зазначає, що вимоги стягувача є конкурсними, виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, а тому підпадають під дію мораторію та можуть бути задоволені виключно у межах справи про банкрутство відповідно до встановленої Кодексом України з процедур банкрутства черговості.

Також скаржник вказує, що приватний виконавець був належним чином повідомлений про перебування боржника у процедурі банкрутства, а інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство була офіційно оприлюднена на веб-порталі судової влади України та містилась у відкритих державних реєстрах.

Крім того, скаржник вважає, що бездіяльність приватного виконавця щодо незняття арештів має триваючий характер, у зв`язку з чим строк на звернення зі скаргою не пропущений.

У відповідь на вказану скаргу приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою Олександром Володимировичем подано відповідні відзиви на скаргу.

У поданих відзивах приватний виконавець заперечує проти задоволення скарги та зазначає, що виконавче провадження №78339495 було відкрито на підставі наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 у справі №904/1148/25, який є виконавчим документом та підлягає обов`язковому виконанню. Приватний виконавець вказує, що при відкритті виконавчого провадження та накладенні арештів діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Також приватний виконавець посилається на те, що на момент відкриття виконавчого провадження у нього була відсутня інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а тому підстави для невчинення виконавчих дій були відсутні.

Крім того, у відзивах зазначено, що скаржнику було відомо про накладення арештів ще 11.06.2025, у зв`язку з чим, на думку приватного виконавця, строк на оскарження відповідних дій пропущено.

Також приватний виконавець вважає безпідставними вимоги про повернення стягнутих коштів та зняття арештів, оскільки виконавчі дії були вчинені у межах належним чином відкритого виконавчого провадження та на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Фізична особа-підприємця Шпаковський Олександр Віталійович свої письмові пояснення (заперечення) щодо поданої Акціонерним товариством "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича до господарського суду не надав.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, та які викладені у відзиві на скаргу, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті скарги, дійшов висновку про часткове задоволення скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця, з огляду на наступне.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Господарський суд зазначає, що виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб`єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.

Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18рп/2012).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Закон України "Про виконавче провадження" виокремлює порядок виконання рішень немайнового характеру та виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Закон України "Про виконавче провадження" і Кодекс України з процедур банкрутства містять прогалини і колізії в частині унормування дій виконавців у разі, якщо щодо боржника порушується процедура банкрутства. Це досить істотно ускладнює вирішення низки питань у процедурі банкрутства, створює суперечки (у тому числі судові) на практиці.

Так, у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство стосовно особи, яка є боржником у виконавчому провадженні, постає питання співвідношення цих двох процедур задоволення вимог кредиторів, оскільки метою виконавчого провадження є виконання рішення про стягнення з боржника на користь окремого кредитора без урахування зобов`язань чи вимог інших кредиторів (стягувачів), а метою справи про банкрутство - справедливе (згідно із черговістю та пропорційно) задоволення усієї сукупності кредиторів, які звернулися у справі про банкрутство (неплатоспроможність) з вимогами до боржника.

Задля вирішення проблеми такої конкуренції у спеціальному законодавстві передбачено низку запобіжників, зокрема:

- виключну підсудність справ у майнових спорах, стороною яких є боржник, або щодо його майна, інших спорів з вимогами до боржника (пункт 8 частини 1 статті 20, частина 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, частина 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства);

- зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження");

- мораторій на задоволення вимог кредиторів (частина 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства);

- особливий порядок звернення стягнення на майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та застосування обмежень щодо розпорядження таким майном (частина 14 статті 39, частина 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Так, згідно із пунктом 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" за загальним правилом виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

За змістом частин 1, 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Приписами частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац 1 частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

Тож на час здійснення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) примусове виконання певної категорії рішень державним/приватним виконавцем не зупиняється та може здійснюватися, зокрема, шляхом звернення стягнення на кошти/інше майно боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, а отже, відповідні виконавчі дії впливатимуть на обсяг, склад чи ліквідність майнових активів боржника.

У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Водночас, як неодноразово наголошував Верховний Суд, з моменту відкриття стосовно боржника справи про банкрутство (неплатоспроможність) він перебуває в особливому правовому режимі і нормами Кодексу України з процедур банкрутства, які мають пріоритет у правовідносинах за участю боржника, встановлені спеціальні правила звернення стягнення на його майно.

Зокрема, за приписами частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства з моменту відкриття провадження у справі арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина п`ята статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства).

За такого правового регулювання правомірними можна вважати ті дії щодо звернення стягнення на майно боржника, які будуть здійснені в межах провадження у справі про банкрутство (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20), Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №905/1923/15, Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №918/984/21, від 26.01.23 у справі № 910/21981/16).

Отже, у разі оскарження вчинених державним/приватним виконавцем виконавчих дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, постає питання про застосування положень Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства при визначенні суду, уповноваженого на судовий контроль за такими діями стосовно боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2025 постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою Олександром Володимировичем (а.с. 104, том 1) відкрито виконавче провадження №78339495 з примусового виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.05.2025 у даній справі, на підставі наказу про його примусове виконання.

Крім того, приватним виконавцем виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою Олександром Володимировичем 11.06.2025 в рамках даного виконавчого провадження було прийнято постанову про арешт майна боржника (а.с. 103, том 1) та постанову про арешт коштів боржника (а.с. 101, том 1).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частиною 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, у якого перебуває виконавче провадження на виконанні.

Відповідно до частини 3 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника) або перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

- забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

- не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

- зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

- не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Таким чином, вимоги кредитора, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, мають статус конкурсних у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства.

На такі вимоги прямо поширюється дія мораторію, який вводиться ухвалою господарського суду відповідно до частин 1, 2 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства. Запровадження мораторію є підставою для обов`язкового зупинення виконавчих дій, що прямо відповідає пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", який зобов`язує державного (приватного) виконавця зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо на вимоги стягувача поширюється мораторій.

Слід також зазначити, що з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про визнання боржника банкрутом виникають певні правові наслідки, зокрема: задоволення вимог кредиторів до боржника може відбуватися лише в межах провадження у справі про банкрутство та у порядку, передбаченому Кодексом України з процедур банкрутства; арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до наведених положень пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі: відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Згідно із частиною 4 статті 35 Закону України "Про виконавче провадження", арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Зняття арешту з майна перебачено статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, частиною 5 вказаного закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом, в межах виконавчого провадження №78339495 приватним виконавцем виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою Олександром Володимировичем 11.06.2025 в рамках даного виконавчого провадження було прийнято постанову про арешт майна боржника (а.с. 103, том 1) та постанову про арешт коштів боржника (а.с. 101, том 1).

Разом з тим, суд зауважує, що погашення вимог кредиторів має здійснюватися саме згідно із умовами визначними Кодексом України з процедур банкрутства, відповідно до визначених статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства черг задоволення вимог кредиторів, не порушуючи імунітету конкурсної маси.

Господарський суд зазначає, що конкурсний імунітет це фундаментальний принцип банкрутства, згідно з яким кредитор не має права самостійно та поза межами процедури задовольняти свої вимоги за рахунок майна боржника. Він захищає боржника від розтягування активів і забезпечує справедливий розподіл коштів між усіма кредиторами.

У даному випадку накладення та подальше існування арештів у межах індивідуального виконавчого провадження фактично створює окремому кредитору перевагу щодо задоволення його вимог поза межами конкурсної процедури, що суперечить принципу пропорційного та чергового задоволення вимог кредиторів, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства.

Крім того, господарський суд зазначає, що на момент розгляду скарги провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" перебуває на стадії розпорядження майном, ухвалою господарського суду від 19.05.2026 термін розпорядження майном боржника продовжено до 09.07.2026.

Частиною 1 статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розпорядження майном є системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового стану, а також визначення подальшої судової процедури у справі про банкрутство.

Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, за якого задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури банкрутства є недопустимим, оскільки суперечить принципам конкурсного імунітету, рівності кредиторів та пропорційності задоволення їх вимог.

Накладені у межах індивідуального виконавчого провадження арешти на грошові кошти та майно боржника фактично обмежують можливість здійснення процедури розпорядження майном, перешкоджають належному управлінню активами боржника, що не відповідає меті та завданням Кодексу України з процедур банкрутства.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що подальше існування арештів, накладених у межах виконавчого провадження №78339495, суперечить спеціальному правовому режиму, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства, а тому такі арешти підлягають зняття.

Оцінюючи доводи скаржника щодо протиправної бездіяльності приватного виконавця, господарський суд виходить із того, що після відкриття ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів подальше вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання вимог конкурсного кредитора стало неможливим поза межами процедури банкрутства.

При цьому, як встановлено судом, вимоги стягувача у виконавчому провадженні №78339495 виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, а відтак є конкурсними у розумінні статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства та підпадають під дію мораторію, передбаченого статтею 41 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо на вимоги стягувача поширюється дія мораторію.

Разом з тим, з урахуванням особливого правового режиму боржника у процедурі банкрутства, подальше збереження арештів, накладених у межах індивідуального виконавчого провадження, фактично призводить до обмеження права боржника на розпорядження майном поза межами судового контролю у справі про банкрутство та суперечить положенням частини 14 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої арешт майна боржника та інші обмеження щодо розпорядження належним йому майном можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах справи про банкрутство.

Суд зазначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець зобов`язаний діяти добросовісно, розумно та в межах повноважень, визначених законом, а також перевіряти наявність обставин, які впливають на можливість подальшого вчинення виконавчих дій.

Зокрема, інформація про відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію підлягає офіційному оприлюдненню у встановленому законом порядку та є публічно доступною, у тому числі шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному сайті Верховного Суду.

Відтак приватний виконавець не був позбавлений можливості встановити факт перебування боржника у процедурі банкрутства та врахувати наслідки введення мораторію під час подальшого здійснення виконавчого провадження №78339495.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент подальшого здійснення виконавчого провадження №78339495 дія мораторію на задоволення вимог кредиторів вже була введена ухвалою господарського суду від 09.06.2025, а відтак приватний виконавець повинен був врахувати встановлені Кодексом України з процедур банкрутства обмеження щодо можливості подальшого вчинення виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання стосовно боржника.

Однак приватним виконавцем не вчинено дій, спрямованих на усунення обмежень щодо майна боржника, накладених у межах виконавчого провадження №78339495, що призвело до подальшого існування арештів всупереч спеціальному правовому режиму, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича щодо незняття арештів з грошових коштів та рухомого і нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні №78339495.

Стосовно вимоги скаржника про зобов`язання Фізичної особи-підприємця Шпаковського Олександра Віталійовича повернути Акціонерному товариству "Криворізький залізорудний комбінат" грошові кошти у сумі 20 391,91 грн, стягнуті у межах виконавчого провадження №78339495, господарський суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою вказана вимога фактично є вимогою про повернення грошових коштів як безпідставно набутого майна у розумінні положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, у межах розгляду скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця господарський суд здійснює судовий контроль за законністю рішень, дій чи бездіяльності виконавця та не вирішує спір про право між боржником і стягувачем щодо наявності або відсутності підстав для повернення грошових коштів.

Вирішення питання щодо наявності правових підстав для повернення стягнутих коштів потребує встановлення відповідних фактичних обставин, дослідження підстав набуття майна та надання оцінки правовідносинам сторін, що має здійснюватися у позовному провадженні.

За таких обставин вимога скаржника про зобов`язання стягувача повернути грошові кошти у сумі 20 391,91 грн не підлягає задоволенню в межах розгляду даної скарги на дії (бездіяльність) приватного виконавця.

Стосовно заперечень приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича стосовно скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", господарський суд зазначає наступне.

Посилання приватного виконавця на те, що виконавче провадження №78339495 було відкрито на підставі належного виконавчого документа та у межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", не спростовує факту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Суд зазначає, що після відкриття провадження у справі про банкрутство правовідносини щодо майна боржника регулюються спеціальними нормами Кодексу України з процедур банкрутства, які мають пріоритет у застосуванні.

Доводи приватного виконавця про відсутність інформації щодо відкриття провадження у справі про банкрутство суд відхиляє, оскільки інформація про введення мораторію підлягає офіційному оприлюдненню та є публічно доступною.

При цьому виконавець під час здійснення виконавчого провадження зобов`язаний перевіряти наявність обставин, які впливають на можливість подальшого вчинення виконавчих дій.

Також господарський суд відхиляє доводи приватного виконавця щодо пропуску строку на подання скарги, оскільки скаржником оскаржується триваюча бездіяльність щодо незняття арештів після відкриття провадження у справі про банкрутство та введення мораторію.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками Центрального апеляційного господарського суду, викладеними у постанові від 25.02.2026 у справі №904/2684/25 (904/1148/25).

Таким чином, наведені приватним виконавцем заперечення не спростовують обґрунтованості поданої скарги.

Господарський суд також зазначає, що у викладі підстав для прийняття судового рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича.

Керуючись статтями 234, 235, 339 - 343, 344 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на дії (бездіяльність) приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича щодо не зняття арешту з грошових коштів та рухомого і нерухомого майна боржника у виконавчому провадженні №78339495, відкритого з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 904/1148/25 виданого 26.05.2025.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича зняти арешт з грошових коштів Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", накладений згідно постанови про арешт коштів від 11.06.2025 у виконавчому провадженні №78339495.

Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича зняти арешт з усього рухомого і нерухомого майна Акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", накладений згідно постанови про арешт майна боржника від 11.06.2025 у виконавчому провадженні №78339495.

В іншій частині скарги на дії приватного виконавця - відмовити.

Ухвала набирає законної сили - 21.05.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 21.05.2026.

Суддя С.А. Примак