Рішення № 136730494, 20.05.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/591/26

Провадження № 2/548/465/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Матвієнко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначив, що Рішенням від 07.02.1992 року виконавчого комітету Староаврамівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області позивачу, ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва дачного будинку.

Технічним бюро районного архітектора Хорольського району був розроблений проєкт застройки даної земельної ділянки.

У 1992 році позивач закінчив будівництво , будинку було присвоєно адресу, а саме: АДРЕСА_1 та занесено до погосподарської книги по селу Глибока Долина Лубенського району Полтавської області, також було присвоєно номер погосподарського обліку 20-0259-2.

Відповідно до рішення першого пленарного засідання п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області у приватному підприємстві Проектант» позивач замовив розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , відповідно земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, оформити право власності на земельну ділянку під будинком позивач не може, чи взяти в оренду зазначену земельну ділянку також не може так як у нього відсутні документи які б підтверджували право власності на будинок.

Відсутність у позивача документально підтвердженого права власності чи оренди на земельну ділянку позбавляє позивача права на прийняття житлового будинку в експлуатацію шляхом подання декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

З метою реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся із відповідною заявою до державного реєстратора Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Рішенням державного реєстратора Затуливітер Є.М. від 18.02.2026 № 83360127, з посиланням на Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, та п.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачу було відмовлено у проведенні реєстрації права власності на садовий будинок у зв`язку із відсутністю у Деравному реєстрі прав зереєстрованого права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок.

Таким чином позивач, ОСОБА_1 позбавлений права на оформлення права власності на законно побудований садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, оскільки відсутнє документально підтверджене (зареєстроване) право власності на земельну ділянку під садовим будинком, а також позбавлений права на оформлення права на приватизацію земельної ділянки, оскільки відсутнє документально підтверджене право власності на садовий будинок.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами:-копією паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;-копією рішення від 07.02.92 року дев`ятої сесії двадцять першого скликання Староаврамівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області;-копією проєкту застройки земельної ділянки;-копією дозволу № 5 на проведення робіт;-копією технічного паспорта на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;-копію витягу з Реєстру будівельної діяльності;-копією інформаційної довідки; -копією довідки КП «ЛМБТІ»;-копією Витягу з ДЗК про земельну ділянку;-копією виписки з по господарської книги;-копією довідки виконкому Хорольської міської ради; -копією звіту про оцінку майна;-копією рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

02.04.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протягом строку, встановленого судом, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що Рішенням від 07.02.1992 року виконавчого комітету Староаврамівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області позивачу, ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва дачного будинку.

Технічним бюро районного архітектора Хорольського району був розроблений проєкт застройки даної земельної ділянки.

У 1992 році позивач закінчив будівництво , будинку було присвоєно адресу, а саме: АДРЕСА_1 та занесено до погосподарської книги по селу Глибока Долина Лубенського району Полтавської області, також було присвоєно номер погосподарського обліку 20-0259-2.

Відповідно до рішення першого пленарного засідання п`ятнадцятої сесії восьмого скликання Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області у приватному підприємстві Проектант» позивач замовив розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва по АДРЕСА_1 , відповідно земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, оформити право власності на земельну ділянку під будинком позивач не може, чи взяти в оренду зазначену земельну ділянку також не може так як у нього відсутні документи які б підтверджували право власності на будинок.

Відсутність у позивача документально підтвердженого права власності чи оренди на земельну ділянку позбавляє позивача права на прийняття житлового будинку в експлуатацію шляхом подання декларації про готовність до експлуатації об`єкта.

З метою реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивач звернувся із відповідною заявою до державного реєстратора Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області.

Рішенням державного реєстратора Затуливітер Є.М. від 18.02.2026 № 83360127, з посиланням на Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, та п.4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачу було відмовлено у проведенні реєстрації права власності на садовий будинок у зв`язку із відсутністю у Деравному реєстрі прав зереєстрованого права власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок.

Таким чином позивач, ОСОБА_1 позбавлений права на оформлення права власності на законно побудований садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами, оскільки відсутнє документально підтверджене (зареєстроване) право власності на земельну ділянку під садовим будинком, а також позбавлений права на оформлення права на приватизацію земельної ділянки, оскільки відсутнє документально підтверджене право власності на садовий будинок.

Викладені обставини підтверджуються наступними доказами:-копією паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ;-копією рішення від 07.02.92 року дев`ятої сесії двадцять першого скликання Староаврамівської сільської ради народних депутатів Хорольського району Полтавської області;-копією проєкту застройки земельної ділянки;-копією дозволу № 5 на проведення робіт;-копією технічного паспорта на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ;-копію витягу з Реєстру будівельної діяльності;-копією інформаційної довідки; -копією довідки КП «ЛМБТІ»;-копією Витягу з ДЗК про земельну ділянку;-копією виписки з по господарської книги;-копією довідки виконкому Хорольської міської ради; -копією звіту про оцінку майна;-копією рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхтонеможебути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином,під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру,за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,280-283, 354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( код ЄДРПОУ: 22528612, адреса знаходження:вул. Соборності, буд. 4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області) про визнання права власності на садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на об`єкт нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, - садовий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , що складається із: садового будинку під літ.А1, загальною площею 19,6 м.кв. житловою площею 9,0м.кв., вбиральні під літ.Б.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20.05.2026 року.

Суддя : О.В. Коновод