Постанова № 13672811, 25.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2011 № 2-777/2008

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 4024 від 06.09.2008;

відповідача: Дієгуц Н.В., довіреність б/н від 02.11.2010;

Туголуков О.Е., довіреність б/н від 12.01.2011;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2010

у справі № 2-777/2008 ( .....)

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю"

про стягнення вартості частки в статутному фонді товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дежавю» про стягнення вартості частки в статутному фонді товариства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2010 у справі № 2-777/2008 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" 1443031,38 грн. вартість частки ОСОБА_4 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дежавю» з урахуванням індексу інфляції, 86576,88 грн. трьох процентів річних.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дежавю" 1522,96 грн. витрат по сплаті державного мита, 27,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дежавю» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2010 у справі № 2-777/2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були зясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 прийнято до розгляду справу № 2-777/2008. Розгляд апеляційної скарги призначений на 17.01.2011 о 12:40.

17.01.2011 представником позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду міста Києва від 12.11.2010 у справі № 2-777/2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дежавю» без задоволення.

17.01.2011 представник скаржника в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

17.01.2011 представником відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання по відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю представника приймати участь в судовому засіданні по даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.01.2011 о 12:10.

25.01.2011 представником відповідача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду було подано письмове пояснення до апеляційної скарги.

25.01.2011 представником відповідача в судовому засідання було заявлено клопотання про призначення повторної експертизи.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання та просив суд його відхилити.

Вивчивши зазначене вище клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні в звязку з його безпідставністю, що випливає з наступного.

Згідно з ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 № 8, пункту 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 11.11.1998 № 02-5/424 при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту, зокрема, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності чи є розходження у висновках кількох експертів, що не можливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав учасників справи.

Судом відхиляється посилання відповідача на незаконність визначення у висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7861/7862 від 01.09.2010 ринкової вартості нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", належного на праві власності ТОВ "Дежавю", розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, виходячи з "умовних одиниць", оскільки експерт здійснював розрахунок вартості приміщення, виходячи з еквіваленту "умовної одиниці" долару США за офіційним курсом Національного банку України у гривнях на липень 2006 року.

До того ж, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вартість частки майна ОСОБА_4 повинна сплачуватись пропорційно її частці в статутному фонді товариства у відповідності з балансом, складеним на день виходу і не брати до уваги його ринкову вартість. А в клопотанні про призначення повторної експертизи відповідач просить на вирішення експертів поставити питання щодо ринкової вартості нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., станом на 10.07.2006 та яка вартість частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Дежавю» пропорційно частці статутного фонду підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4, у звязку з її виключенням з вказаного товариства.

Таким чином, відповідачем не доведено необґрунтованості, недостовірності висновку судової будівельно-технічної експертизи № 7861/7862 від 01.09.2010 та потреби у призначенні повторної судової експертизи.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

24.10.2000 рішенням зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Дежавю» (надалі - Товариство), оформленим протоколом № 2 від 24.10.2000, прийнято до складу учасників Товариства ОСОБА_4

Відповідно до протоколу № 2 від 24.10.2000 зборів учасників Товариства вирішено розмір статутного фонду Товариства збільшити до 440720,00 грн. у зв'язку з включенням до складу учасників ОСОБА_4 та внесенням нею до статутного фонду майна.

Також, відповідно до протоколу № 2 від 24.10.2000 зборів учасників Товариства затверджено: перелік майна, яке передається до статутного фонду Товариства його учасниками; оцінку вартості майна, яке передається учасниками до статутного фонду Товариства; відповідні зміни до установчих документів Товариства.

Після чого учасниками було підписано Угоду про внесення змін та доповнень до установчого договору Товариства, затвердженого зборами засновників Товариства від 24.10.2000 та зареєстрованої Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією 19.01.2001.

Відповідно до статуту частка ОСОБА_4 у статутному фонді Товариства становила 40 відсотків, що була сформована за рахунок внеску у статутний фонд Товариства у вигляді технологічного обладнання та у грошовій формі на загальну суму 176288 грн.

Підтвердженням повного внесення ОСОБА_4 частки до статутного фонду Товариства є протокол зборів учасників Товариства № 5 від 01.10.2001, та висновок експертного економічного дослідження №15-06 від 15.06.2006, аудиторський висновок про фінансову звітність Товариства за І кв. 2006 року, висновок експертного економічного дослідження № 20-07 від 20.07.2006.

Проте, учасникам Товариства, у тому числі ОСОБА_4 свідоцтва товариства у звязку з повним внесенням ними вкладів до статутного фонду не видавались.

Рішенням зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 03 від 10.07.2006, позивача було виключено зі складу учасників Товариства та зменшено розмір статутного капіталу товариства пропорційно частці ОСОБА_4

Відповідно з протоколом № 05 загальних зборів учасників Товариства від 01.08.2006 вирішено виплатити позивачу після затвердження звіту за рік, у якому ОСОБА_4 була виключена зі складу учасників Товариства, вартість частини майна товариства, пропорційну частці позивача у статутному капіталі на суму 161720 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання зобовязань по виплаті вартості частини майна Товариства, пропорційній частці ОСОБА_4 у звязку з її виключенням з Товариства на підставі квитанції № 4 від 17.04.2007 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 було прийнято від Товариства на депозит 176300,00 грн. для передачі ОСОБА_4

24.07.2007 ОСОБА_4 отримала повідомлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про надходження вказаних коштів на депозит нотаріуса та необхідність їх отримання позивачем.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що зборами учасників Товариства рішення про повернення ОСОБА_4 частки (її частини) у натуральній формі не приймалося.

Пунктом 8.2 статуту Товариства в редакції, чинній станом на 10.07.2006, передбачено, що при виході учасника з товариства йому сплачується вартість майна, пропорційна його частці в статутному фонді товариства у відповідності з балансом, складеним на день виходу. Виплата здійснюється після затвердження звіту за рік, на протязі якого учасник вибув з товариства. За вимогою учасника і за згодою зборів товариства частка може бути повернена повністю або частково у натуральній формі. Якщо учасників три і більше, учасник товариства, систематично не виконуючий чи неналежно виконуючий обов'язки, або перешкоджаючий своїми діями цілям товариства може бути виключений із товариства на підставі рішення зборів учасників товариства. При цьому такий учасник (його представник) в голосуванні не приймає участі. При виключенні учасника із товариства наступають наслідки, передбачені у цьому розділі статуту.

Таким чином, пунктом 8.2 статуту Товариства не передбачено конкретного виду вартості майна товариства, за яким підлягає розрахунок виплат учаснику, що вибув.

Хоча згідно з пунктами 11, 19 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав ", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, оцінка проводиться із застосуванням бази, що відповідає ринковій вартості або неринковим видам вартості (вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами). У разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що визначення вартості частки ОСОБА_4 в Товаристві потрібно проводити виключно за даними балансу і не брати до уваги його ринкову вартість.

Проте зазначене вище твердження відповідача є необґрунтованим та спростовується наступним.

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Згідно з ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Частиною 2 ст. 148 Цивільного кодексу України визначено, що порядок і строки розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, визначаються статутом і законом.

Відповідно до пункту 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" від 28.12.2007 р. №04-5/14 визначено, що норми статуту щодо порядку та строків розрахунків з учасником, який вийшов з товариства, повинні відповідати статті 54 Закону України "Про господарські товариства", яка є спеціальною по відношенню до ст. 148 ЦК України. Передбачений статутом порядок розрахунків з учасником, що вийшов з товариства, може застосовуватись у частині, що не суперечить закону.

Отже, будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

В ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України визначено, що майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки.

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права та обов'язки.

У ч. 1 ст. 66 та ст. 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення, тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Таким чином, майно підприємства обліковується на його балансі, який є формою бухгалтерського обліку, де відображається склад і вартість активів підприємства, джерела їх формування та обсяг фінансових зобовязань на конкретну дату. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

Отже, виходячи із змісту пункту 8.2 статуту Товариства, учаснику, який вибув підлягає виплаті вартість усього облікованого на балансі товариства майна, пропорційно його частці в статутному фонді товариства, за вирахування зобовязань товариства.

Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" хоча й не містить норм стосовно обов'язковості оцінки майна в випадку виходу учасників з Товариства, але й не виключає її проведення за необхідності в цьому (зокрема, за наявності спору).

Крім того, баланс підприємства не має заздалегідь встановленої юридичної сили, і факт зазначення у ньому певної вартості майна (реальної або меншої чи більшої) не є підставою, яка згідно з статтею 35 Господарського процесуального кодексу України звільняє від необхідності доказування відповідних фактичних обставин, що входять до предмету доказування зі справи (зокрема, дійсної справедливої вартості майна Товариства).

Більш того, можливість існування суттєвої невідповідності даних балансу підприємства дійсній (справедливій) вартості передбачено навіть нормами щодо бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509, підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. Оскільки переоцінка в даному випадку є правом підприємства, це виключає можливість застосування до нього відповідного примусу.

Водночас, обов'язки суду щодо справедливого розгляду справи і необхідності забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового провадження (учасників Товариства) потребують за наявності спору з'ясування не виключно задекларованої Товариством, а реальної (дійсної та справедливої) вартості його майна, виходячи з якої мають обчислюватися розміри часток учасників.

В звязку з тим, що учасник товариства має права вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства, для визначення якої суд призначає експертизу, тому при розгляді справи призначались судові будівельно-технічна та економічна експертизи, для визначення вартості частини майна Товариства пропорційно частці позивача у статутному фонді, що підлягає виплаті ОСОБА_4 у звязку з її виключенням із вказаного товариства 10.07.2006 з урахуванням дійсної ринкової вартості нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", належного на праві власності Товариству, розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., а також дійсної ринкової вартості інших основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових та поточних активів Товариства зменшених на суму зобовязань Товариства, станом на 10.07.2006.

Висновком № 7861/7862 судової будівельно-технічної експертизи від 01.09.2010 було визначено, що дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., станом на 10.07.2006, становила 2473585 гривень або 489819 доларів США.

Згідно з висновку № 4187/7498/10-19 судово-економічної експертизи від 14.09.2010 дійсна ринкова вартість нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., станом на 10.07.2006, становила 2473585 гривень або 489819 доларів США, що визначено висновком №7861/7862 судової будівельно-технічної експертизи.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що зазначені вище експертизи проведені неякісно та при розрахунку вартості нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., станом на 10.07.2006 була завищена його вартість.

Але зазначене вище твердження є необґрунтованим та безпідставним та спростовується наступним.

В експертному висновку аналоги брались експертом в доларах США по курсу 5,05 грн., який діяв у 2006 році, тобто ніякого підвищення в 1,6 рази ціни не відбулось, бо перерахунок у гривні проводився за курсом 5,05, а не 8,0 який діє зараз.

До того ж, відповідачем не подано доказів, що під позначенням «умовна одиниця» розуміються інші валюти і, що застосування доларів США призвело до неправильної оцінки.

Також, заперечення відповідача про те, що до вартості майна експертом неправомірно включений податок на додану вартість, оскільки оцінка проводилася шляхом опосередкування результатів, отриманих за двома підходами: за порівняльним та дохідним є необґрунтованим та безпідставним в звязку з тим, що порівняльний підхід дозволив визначити вартість обєкта оцінки на основі фактичних вартостей пропозиції аналогічних обєктів, що відображає реальний попит на даний обєкт. Одночасно при визначенні вартості дохідним підходом мінімізовано кількість припущень.

Згідно даних балансу Товариства станом на 01.07.2006 балансова вартість майна товариства становила 403,9 тис. грн., що дорівнювала розміру статутного капіталу (440,7 тис.грн.), зменшеного на суму непокритих збитків (- 36,8 тис.грн.). Визначити вартість частини майна Товариства пропорційно частці статутного фонду учасника ОСОБА_4 станом на 10.07.2006 не видавалась за можливе, так як фінансова звітність станом на 10.07.2006 не складалася та в матеріалах справи відсутній баланс Товариства станом на 10.07.2006, а лише наявний баланс станом на 01.07.2006, а тому розрахунок вартості частки учасника ОСОБА_4 у звязку з її виключенням з числа учасників товариства здійснено станом на 01.07.2006 року найближчу дату.

Таким чином, пропорційно частці статутного фонду, що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4 у звязку з її виключенням із вказаного товариства 10.07.2006 за даними балансу Товариства станом на 01.07.2006 найближчу звітну дату, складає 161,56 тис.грн. (частка в статутному фонді товариства зменшена на частку непокритих збитків).

В звязку з тим, що господарська діяльність Товариства була збитковою, то частка прибутку товариства, яка належить учасниці ОСОБА_4 станом на 10.07.2006, тобто у поточному році на момент її виходу (виключення) зі складу учасників товариства, відсутня.

Отже, вартість частини майна Товариства пропорційно частці статутного фонду, що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4 у звязку із її виключенням із вказаного товариства 10.07.2006, з урахуванням дійсної ринкової вартості нежитлового приміщення нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", належного на праві власності Товариству (код ЄДРПОУ 31024236), розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., станом на 10.07.2006, становить 1046,1 тис.грн.

Проте, визначити вартість частини майна Товариства пропорційно частці статутного фонду учасника ОСОБА_4 станом на 10.07.2006 з урахуванням ринкової вартості інших основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів Товариства не видається за можливе, в звязку з відсутністю дійсної ринкової вартості інших основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних активів Товариства.

Відповідно до пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 у випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Згідно з пунктом 1 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, вартість це еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Враховуючи зазначене вище, а також те, що змістові ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 3, 148, 190 ЦК України відповідає саме оцінка дійсної (реальної) вартості майна Товариства при визначенні вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті учаснику, який вибув, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на користь позивача підлягає стягненню вартість частини майна Товариства пропорційно частці ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства станом на 10.07.2006 із урахуванням дійсної (ринкової) вартості нежитлового приміщення нежитлового приміщення кафе-клубу "Найт-блюз", належного на праві власності Товариству, розташованого за адресою: Харківське шосе, 150/15, літера "А", м. Київ, площею 356,8 кв.м., в розмірі 1046120,00 грн.

У звязку з частковою сплатою Товариством 176300,00 грн. позивачу, суд першої інстанції правомірно здійснив перерахунок стягуваних сум основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, вартість частки ОСОБА_4 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Дежавю» з урахуванням встановленого індексу інфляції за період прострочення становить 1443031,38 грн., сума трьох процентів річних від простроченої суми складає 86576,88 грн.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду міста Києва від від 12.11.2010 у справі № 2-777/2008 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від від 12.11.2010 у справі № 2-777/2008 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дежавю» - без задоволення.

2. Матеріали справи № 2-777/2008 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді

28.01.11 (відправлено)