Рішення № 136724157, 19.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 643/10663/25-ц

пр. № 2-др-104/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвиновій І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заявупредставника позивача ОСОБА_1 , адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 643/10663/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області про визнання права власності на транспортний засіб,

УСТАНОВИВ:

02 квітня 2026 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області про визнання права власності на транспортний засіб, залишено без розгляду. Зобов`язано Головне управління казначейства у Харківській області повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 3600,00 грн (квитанція № 9905-8542-1680-2092 від 27 червня 2025 року), що було перераховано: одержувач ГУК у Харків обл./мХар Салтіввсь//22030101, код отримувача 37874947, рахунок НОМЕР_1, призначення платежу: судовий збір ОСОБА_2 , Салтівський районний суд міста Харкова.

20 квітня 2026 року представник позивача адвокат Лисенко А.О. подав через Електронний суд заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.

Від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій представник посилався на її безпідставність та необґрунтованість.

Суд, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів у матеріалах справи, взявши до уваги заперечення представника відповідача, дійшов до наступного висновку.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно з ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження передбачає, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 308/12079/18.

Встановлено, що судом було залишено позов без розгляду, у зв`язку із надходженням до суду відповідної заяви представника позивача, в якій останній повідомив про відсутність предмету спору між сторонами, оскільки спірні правовідносини між сторонами припинилися, а порушене право позивача було відновлено, шляхом переоформлення спірного автомобіля у встановленому законом порядку.

За таких обставин, вбачається, що задоволення позовних вимог було здійснено не відповідачем, а іншою особою - Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС на підставі усунення законодавчих обмежень щодо перереєстрації транспортних засобів придбаних згідно умов договору фінансового лізингу, а відтак залишення позову без розгляду за заявою позивача, у зв`язку з відсутністю предмета спору не є підставою для покладення судових витрат на відповідача.

Крім того, ст.142 ЦПК України не містить положення про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, судового збору в разі залишення позову без розгляду в справі на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України, отже відсутні правові підстави для задоволення заяви, щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

За відсутності встановленого факту неправомірності дій відповідача, виключає стягнення витрат на правничу допомогу на користь позивача.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представник позивача подав до суду такі докази як: договір про надання правничої (правової) допомоги від 15 червня 2025 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 1 про надання правничої допомоги від 15 червня 2025 року.

Як вбачається, вищезазначений акт містить перелік наданих послуг (виконаних робіт), дати їх виконання та загальну суму понесених витрат. Проте, заявником не надано доказів, які б підтверджували окремий розмір кожної наданої послуги, а також доказів їх сплати (рахунків, платіжних інструкцій) позивачем на реквізити адвоката.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки позов було залишено без розгляду, у зв`язку із задоволенням позовних вимог Регіональним сервісним центром ГСЦ МВС, шляхом усунення законодавчих обмежень щодо перереєстрації транспортних засобів придбаних згідно умов договору фінансового лізингу, та у зв`язку із відсутністю належних доказів, які б підтверджували розмір кожної наданої послуги окремо, доказів їх сплати позивачем, суд приходить до висновку відсутність підстав для задоволення вимог про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 1-23, 43, 49, 133-142, 246, 261, 270, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Андрія Олександровича про ухвалення додаткового рішення у справі № 643/10663/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській області про визнання права власності на транспортний засіб, залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя І. В. Литвинова