Рішення № 13672343, 25.01.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р. Справа № 61/323-10

вх. № 10852/4-61

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Безугла Л.Е., довіреність №203 від 15.01.10р.;

відповідача - не з*явився;

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1", м. Харків

про стягнення 85213,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ "Банк Таврика", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Слобожанські вторресурси 1" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №4/08-О про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту від 25.02.2008р. у розмірі 85213,71грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

10.01.2011р. від позивача на адресу господарського суду Харківської області надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи та заява про уточнення позовних вимог , в якій позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №4/08-О про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту від 25.02.2008р. у розмірі 83395,38грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.01.2011р. прийнято заяву про уточнення позовних вимог до розгляду судом.

Представник позивача в судовому засіданні 25.01.2011р. позовні вимоги підтримав , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, супровідним листом надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, які долучаються судом до справи.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 25.01.2011р. не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 12.01.2011 року сторони було повідомлено , що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача , повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

25 лютого 2008 року між Акціонерним банком «Таврика», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «БАНК «ТАВРИКА» (далі –позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" (далі- відповідач, позичальник) укладено договір №4/08 - О про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого ( з урахуванням договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору №1 від 25.06.2008р. та №2 від 24.02.2009р.), позивач зобов’язався надати відповідачу короткостроковий кредит, з лімітом заборгованості у розмірі 145000,00 грн., а з 24.02.2009р. з максимальним лімітом заборгованості 60000,00грн. зі строком погашення кредиту до 23.02.2010р.та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі - 25% річних, з 24.02.2009р. - 30% річних.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави товарів від 24.02.2009р. та договір застави товарів в обігу від 31.03.2008р.

На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідача передбачену договором суму кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку відповідача.

Проте, відповідач порушив умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними внаслідок чого, станом на 24.11.2010 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 63500,00 грн. –сума заборгованості за кредитом та 14918,13 грн. за відсотками, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Як вбачається з пояснень, наданих позивачем у судових засіданнях, звернення стягнення на заставлене майно банком (позивачем) не здійснювалось.

На момент прийняття рішення по справі, в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1.5 кредитного договору (договору №2 про внесення змін до кредитного договору) сторони домовились, що проценти за користування кредитними коштами з 24.02.2009р. становлять - 30 % річних.

Пунктом 1 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Пунктом 6.1 договору кредиту передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного виконання сторонами зобов’язань.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно здійснював виплату відсотків за користування кредитними коштами, та не повернув кредит у встановлені п. 1.3 строки, а також не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання по кредитному договору №4/08 - О про надання відкличної короткострокової кредитної лінії - овердрафту від 25.02.2008р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам по кредитному договору або документів, які спростовують викладене у позові, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення боргу у сумі 63500,00 грн. по кредиту та 13014,16грн. по процентам за користування кредитними коштами, правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 4.2 договору кредиту при виникненні простроченої заборгованості за овердрафтом , Банк має право самостійно стягувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої заборгованості за кредитом і процентами без додаткового повідомлення Банком Позичальника.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним, позивач нарахував відповідачу пеню (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 6108,18 грн. за прострочку повернення кредиту та 773,04 грн. за прострочку сплати нарахованих відсотків.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у загальній сумі 6881,22 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 63500,00 грн. заборгованості за кредитом, 13014,16 грн. заборгованості за нарахованими відсотками та 6881,22 грн. пені підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати по цій справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанські вторресурси 1" (61023, м. Харків, вул.Чернишевського, 90, кв.8, код ЄДРПОУ 32438027, рахунки №2600930207880, №2600030107880 в АТ "Банк "Таврика", МФО 300788) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" (01135, м. Київ, вул.Дмитрівська, 92-94, код ЄДРПОУ 19454139, МФО 300788, к/р 32006194901 в ГУ НБУ по м.Києва та Київської області) заборгованості в сумі 83395,38грн., а також 833,95грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 31.01.2011р.

Справа №61/323-10.