Рішення № 13671781, 19.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/54819.01.11 За позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Київгазсервіс» пропро розірвання договору та стягнення 451390,68 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники: від позивача від Мінфіну Бойкініч Д.В. (довіреність № 21/99 від 31.12.2010);

Наталич А.А. (довіреність № 28030-09/16 від 10.09.2010);

від відповідача не зявився. СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2010 року Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі позивач або Банк) звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазсервіс»(далі відповідач або Товариство) про розірвання договору будівельного підряду № 04/2008-5 від 29.07.2008 (далі Договір), укладеного між Банком та Товариством та стягнення 160000 грн. попередньої оплати, 241781,91 грн. штрафу, 9928,77 грн. 3% річних, 39680 грн. інфляційних втрат, всього 451390,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Товариством своїх зобовязань за Договором щодо строків виконання робіт передбачених пунктом 4.1 Договору.

Товариство письмових заперечень проти позову не подало, в судове засідання не з'явилось, хоча було належним чином повідомлено про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання, а також ухвала про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу Відповідача: 03056, м. Київ, вул. Дашавська, 21-а, зазначену в позовній заяві, його реєстраційних документах та Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, виданої станом на 18.02.2008.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника Товариства суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Товариства не надходило.

Прокурором через канцелярію суду було подано клопотання про відкладення розгляду спору, оскільки його представник приймає участь у розгляді іншого судового засідання.

Розглянувши дане клопотання, заслухавши думки представників позивача та Мінфіну з приводу даного клопотання, які проти відкладення справи заперечували та наполягали на розгляді спору по суті, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

- прокурором не надано доказів на підтвердження обставин на які він посилається у поданому клопотанні;

- у судовому засіданні присутні представники сторін в особі яких прокурором було заявлено позов, і які виступають на стороні позивача та підтримують позовні вимоги;

- відповідно до статті 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

За таких обставин відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та Мінфіну, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.07.2008 між Банком (Замовник) та Товариством (Підрядник) було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого за Договором Підрядник зобовязується виконати роботи по прокладанню зовнішніх та внутрішніх мереж газопостачання дахової котельні на будівлі Банку по вул. Чистоводській, 1 (ЖБК «Чистоводдя») в смт. Козін (далі Обєкт) за етапами, визначеними в пункті 1.2 Договору та передати завершені роботи Замовнику, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити їх вартість.

Відповідно до пункту 2.1 Договору роботи за Договором здійснюються за етапами: перший етап: закупівля та доставка необхідних матеріалів на Обєкт; будівництво газопровідних мереж; другий етап включає забезпечення введення Обєкта в експлуатацію в строк визначений пунктом 4.1 Договору.

Згідно з пунктом 3.1.1 Договору Замовник до початку робіт перераховує Підряднику аванс в сумі 160000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 26666 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що загальний термін виконання Підрядником робіт становить 45 календарних днів після надходження коштів на його розрахунковий рахунок згідно пункту 3.1.1 Договору, дотримання графіка наступних розрахунків та отримання від Замовника необхідних документів.

На виконання пункту 3.1.1 Договору Банк перерахував Товариству аванс в сумі 160000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3933 від 01.09.2008, копія якого міститься в матеріалах справи.

20.10.2010 Банк листом № 21/4242 направив Товариству вимогу-претензію про розірвання Договору та повернення сплаченого авансу.

Товариство залишило вказану вимогу-претензію без відповіді, а вимоги Банку без задоволення.

За таких обставин справи позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Товариство відповідно до пункту 4.1 Договору повинно було виконати роботи в строк до 16.10.2008.

Проте, Товариство у встановлений пунктом 4.1 Договору строк свого зобовязання щодо виконання робіт не виконало про причини невиконання своїх господарських зобовязань Банк не повідомило.

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач приступив до виконання покладених на нього обовязків по виконанню підрядних робіт.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.1.1 Договору передбачено, що за порушення терміну виконання робіт, не з вини Замовника, Підрядник сплачує Замовникові штраф в розмірі 0,5% від вартості Договору за кожний день прострочення.

Таким чином, вимога Банку про стягнення з Товариства штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком Банку в сумі 241781,91 грн. штрафу нарахованого за період з 17.10.2008 до 16.04.2009 (182 дні). Розрахунок штрафу відповідає нормам законодавства, в т.ч. вищевикладеним нормам, матеріалам справи та пункту 7.1.1 Договору.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті 849 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство істотно порушило умови Договору щодо виконання робіт в строк визначений пунктом 4.1 Договору.

Враховуючи дане істотне порушення умов Договору, Банк 20.10.2010 направив Товариству вимогу-претензію № 21/4242 про розірвання Договору та повернення коштів у сумі 160000 грн., які були сплачені 01.09.2008 як аванс за Договором. До вказаної вимоги-претензії було додано Угоду про розірвання Договору. Факт надіслання на адресу відповідача вказаної вимоги-претензії та Угоди про розірвання Договору підтверджується фіскальним чеком виданим органом поштового звязку (копія міститься у матеріалах справи).

Як убачається із доданої до вимоги-претензії № 21/4242 Угоди про розірвання Договору, підписаної лише Банком, як замовником, Банк запропонував відповідачу у зв'язку з невиконанням ним, як Підрядником, взятих на себе зобов'язань щодо виконання робіт у строки, передбачені пунктом 4.1 Договору, дійти згоди розірвати Договір з моменту набрання чинності цієї Угоди (пункти 1, 2).

У пункті 3 даної Угоди Банк зазначив, що відповідач (Підрядник) зобов'язується повернути грошові кошти у розмірі 160 000 грн., які були отримані останнім як аванс за Договором, у термін не пізніше 3 (трьох) календарних днів після підписання цієї Угоди, на рахунок Замовника за реквізитами, вказаними в пункті 7 даної угоди.

Проте, відповідач не виконав вимоги зазначеної у вимозі-претензії № 21/4242 від 20.10.2010 та не підписав вказану Угоду про розірвання Договору.

Згідно з частиною 1 статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2. 3, 4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, Банк правомірно звернувся до суду з вимогою про розірвання Договору.

Частинами 1, 2 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не виконав умов Договору щодо виконання підрядних робіт, що є його істотним порушенням.

Відтак, позовна вимога про розірвання Договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до частин 2, 3 статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 4 статті 653 ЦК України передбачено, що сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (пункт 3 частини 3 статті 1212 ЦК України

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідачем виконувались хоч якісь роботи на виконання Договору, і що аванс було витрачено на закупівлю та доставку матеріалів чи обладнання, або виконання певних підготовчих робіт на виконання умов Договору, позовна вимога про стягнення з Товариства 160000 грн. авансу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк просить стягнути з Товариства 9928,77 грн. 3% річних та 39680 грн. інфляційних втрат, розрахованих за період з 17.10.2008 до 10.11.2010 (для 3% річних) та з листопада 2008 року до жовтня 2010 року (для інфляційних втрат).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З умов Договору вбачається, що у відповідача не існувало грошового зобовязання по відношенню до Банку, а існував лише обовязок щодо виконання підрядних робіт. Тому суд визнає неправомірним нарахування відповідачу починаючи з 17.10.2008 інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Банком та прокурором всупереч зазначеним вимогам не доведено суду моменту з якого не грошові зобовязання за Договором перейшли у грошові зобовязання.

Судом за наявними у справі матеріалами також не вбачається за можливе встановити цей момент зважаючи на те, що вперше Банк просив повернути 160000 грн. авансу листом адресованим директору відповідача від 16.07.2009 за № 5-04/3547. Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази надіслання вказаного листа відповідачу. Також у зазначеному листі не зазначені нормативно-правові обґрунтування для такого повернення. Крім того, у надісланій до відповідача вимозі-претензії № 21/4242 ставилась Банком вимога про повернення авансу в сумі 160000 грн., а у доданій до неї Угоді про розірвання Договору (у пункті 3) зазначалось, що відповідач зобовязання повернути грошові кошти у розмірі 160 000 грн., які були отримані останнім як аванс за Договором, у термін не пізніше 3 (трьох) календарних днів після підписання цієї Угоди, на рахунок Замовника.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 17.10.2008 до 10.11.2010 (для 3% річних) та з листопада 2008 року до жовтня 2010 року (для інфляційних втрат), у звязку із недоведеністю періоду прострочення виконання грошового зобовязання, а відтак і розміру зазначених вимог.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір будівельного підряду № 04/2008-5 від 29.07.2008, укладений між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київгазсервіс».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазсервіс»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 15, ідентифікаційний код 32109425) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 16-22, ідентифікаційний код 14371869) 160 000 (сто шістдесят тисяч) грн. авансу, 241781 (двісті сорок одну тисячу сімсот вісімдесят одну) грн. 91 коп. штрафу.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазсервіс»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 15, ідентифікаційний код 32109425) в доход Держаного бюджету України 4017 (чотири тисячі сімнадцять) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 210 (двісті десять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денногс строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 04.02.2011