Рішення № 13671710, 21.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/282-6/159-56/39221.01.11 Господарський суд міста Києва, у складі судді Джарти В.В., при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом Асоціації підприємств "Співдружність"

До

Третя особаМіністерства оборони України

Державне казначейство України

простягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Представники сторін: від позивача Мар‘єнков Є.М. - представник; від відповідача

від третьої особиКомар А.Ю. –представник;

не з‘явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Асоціації підприємств "Співдружність" про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості на загальну суму 983822,56 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 274/Т/6-08 на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання від 19.11.2008.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог і просив стягнути 983822,56 грн. заборгованості, 14636,03 грн. трьох відсотків річних та 70835,22 грн. інфляційної складової боргу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2009 № 32/282, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2010 рішення господарського суду міста Києва від 08.07.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висунуто нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви. Позивачем фактично було заявлено додаткові вимоги, на що судами уваги звернуто не було. Також колегію суддів зазначено, що попередніми інстанціями не було досліджено надходження коштів на рахунки Міністерства оборони України у відповідний період.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 справі присвоєно № 32/282-6/159.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 у справі № 32/282-6/159 залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 у справі № 32/282-6/159 рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2010 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва від 02.11.10року, справу № 32/282-6/159 було передано на розгляд судді Джарти В.В.

Ухвалою суду від 16.09.10р. справу №32/282-6/159 було прийнято до провадження та присвоєно номер № 32/282-6/159-56/392.

Скасовуючи судові рішення у справі № 32/282-6/159 колегією суддів зазначено, що судами попередніх інстанцій не виконано вказівки Вищого господарського суду України, які були викладені в постанові від 19.10.2010, зокрема не з’ясоване питання надходження коштів на рахунках відповідача з кодом класифікації КПКВ 2101210 Міністерства оборони України у відповідний період та які конкретно суми надходили на вказані рахунки відповідача та їх подальше користування.

в якому розмірі надходили кошти на рахунки, крім того, судами не звернуто уваги на додаткові вимоги позивача, які були зазначені в заяві від 30.06.2009р.

Позивач, під час нового розгляду, наполягає на позовних вимогах з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка була подана 07.07.2009 року, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 983822,56 грн., 3 річних 14636,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 70835,22 грн.

Відповідач у своїх поясненнях вказує на те, що у зв’язку з перерозподілом видатків спеціального фонду державного бюджету в грудні 2008 року та відсутністю коштів на рахунках КПКВ 2101210, ним не проведено розрахунки за прийняті роботи у 2008 році, що передбачено п. 4.7 Договору № 274/Т/6-08 від 19.11.2008. Крім того, відповідач наполягає на неправомірність вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у зв‘язку з тим, що вказані вимоги є додатковими, заявлення яких не передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

З метою виконання вказівок, які містились в постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р. по справі № 42/305-6/498, під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду міста Києва 05.11.10р, було зобов’язано сторін надати пояснення, враховуючи постанову ВГСУ від 19.10.2010р.

Розглядаючи заяву позивача про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача крім заявленої суми заборгованості також три проценти річних та інфляційну складову боргу, суд приходить до висновку, що така заява за своєю правовою природою є заявою про зміну предмету позову.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Підстава позову –це фактична обставина, на якій ґрунтуються позовні вимоги.

Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Як зазначено вище, підставою позовної вимоги про стягнення заборгованості є неналежне виконання договірних зобов’язань.

Підставою вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційної складової борг є також неналежне виконання тих же самих договірних зобов’язань.

Отже, вимога про стягнення заборгованості та вимога про стягнення індексу інфляції і трьох процентів річних ґрунтуються на одній й ті ж підставі, у зв’язку з чим можуть бути розглянуті в рамках даної справи.

Таким чином, оскільки заявлені позивачем вимоги про стягнення індексу інфляції і трьох процентів річних обґрунтовані порушенням зобов’язань за Договором та подані до початку розгляду справи судом по суті, вони кореспондуються з правами позивача, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У судові засідання представник третьої особи не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 23.12.2010р., задоволено клопотання відповідача про продовжено строку розгляду справи на 15 днів.

Представники позивача та відповідача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

В С Т А Н О В И В:

19.11.2008 між Асоціацією підприємств "Співдружність", як виконавцем (позивач) та Міністерством оборони України, як замовником (відповідач) укладено договір на виконання робіт з утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і зберігання (надлишкових) (за кошти Державного бюджету України) № 274/Т/6-08 (далі –Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору виконавець зобов’язався на підставі ліцензії Міністерства промислової політики України "Утилізація боєприпасів до військової зброї" серія АВ № 327201 від 14.03.2007, вимог технологічних процесів утилізації виробів РГБ-60 та шнурових зарядів ШЗ-2, ШЗ-3 виконати роботи з утилізації боєприпасів, надлишкових та непридатних для подальшого використання і зберігання за номенклатурою та обсягами, які визначені специфікацією (додаток № 1 до Договору), а замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи. Термін виконання робіт сторони визначили у календарному плані, що є додатком № 2 до Договору, а саме –20.12.2008.

Згідно з п. 2.4.3 Договору після виконання робіт замовник зобов’язаний прийняти виконання роботи, підтвердженням чого є акт про виконання робіт, який готується та подається виконавцем відповідно до п. 2.2.4 Договору.

Пунктом 4.7 Договору на замовника покладено обов’язок щодо оплати фактично виконаних робіт з утилізації відповідно до затвердженого сторонами акту про виконані роботи протягом 10 банківських днів з дати приймання виконаних робіт замовником (дати підписання акту про виконані роботи) на підставі належним чином оформлених документів, які передбачені Договором, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за відповідним кодом класифікації видатків.

24.12.2008 сторони підписали акти про виконані роботи за № 1 та № 2. Загальна вартість робіт за вказаними актами складає 938822,56 грн.

Відповідно до зазначених актів та протоколів погодження граничної (лімітної) ціни на надання послуг з комплексної утилізації боєприпасів за Договором, наданими до матеріалів справ, роботи було прийнято замовником без зауважень, що ним не заперечується.

Таким чином, виконавець належним чином виконав свої зобов’язання за Договором.

Замовник свої зобов’язання щодо оплати наданих послуг не виконав.

Листом від 02.11.2009 № 27Н/Н/1543 Департамент утилізації компонентів ракетного палива та ракет і боєприпасів Міністерства оборони України (а.с.86 т. 1) повідомив суд про те, що на 2008 рік для фінансування заходів бюджетної програми 2101210 "Утилізація звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива" державним бюджетом було перераховано 53600,0 тис. грн., у тому числі: 2800,00 тис. грн.. –за загальним фондом; 50800,00 тис. грн.. –за спеціальним фондом (2800,00 тис. грн.. –для утилізації компонентів ракетного палива, 48000,00 тис. грн.. –для утилізації ракет і боєприпасів).

Крім того в листі вказано наступне. Кошти загального фонду надійшли у повному обсязі. Спеціальний фонд був наповнений Міністерством оборони у сумі 21 600,0 тис. грн.

Перелік договорів на суму 21 233,1 тис. грн., укладених Міністерством оборони на виконання робіт з утилізації боєприпасів, наведено у додатку 1 та доданий до матеріалів справи.

У зв'язку прийняттям рішення головним розпорядником коштів щодо перерозподілу коштів у кінці 2008 року і використанням їх на соціальні заходи, Міністерство оборони не розрахувалось за роботи з утилізації боєприпасів, виконані підприємствами України. Загальний борг Міністерства оборони за 2008 рік складав 12 324,3 тис. гривень, у тому числі перед асоціацією підприємств "Співдружність" - 983,8 тис. гривень.

На 2009 рік бюджетною програмою 2101210 Міністерству оборони України передбачено 35 840,0 тис. грн. (840,0 тис. грн. - загальний фонд і 35000,0 тис. грн. - спеціальний фонд).

Паспортом бюджетної програми виділені кошти розподілено: на утилізацію ракет і боєприпасів у сумі 33 340,0 тис. грн. (840,0 тис. грн. - загальний фонд і 32 500,0 тис. грн. - спеціальний фонд); на утилізацію компонентів ракетного палива у сумі 2500,0 тис. грн. (спеціальний фонд).

Наповнення спеціального фонду бюджетної програми здійснюється за рахунок коштів, отриманих від реалізації брухту із вмістом дорогоцінних металів та продуктів утилізації боєприпасів.

Станом на 02 листопада 2009 року за оперативними даними на рахунок спеціального фонду бюджетної програми 2101210 надійшло 4 536,1 тис. грн. Використання коштів здійснено за такими напрямками: оплата договорів 2008 року (у першу чергу укладених з казенними державними підприємствами, перед якими утворився найбільший борг) - 2 565,5 тис. грн.; перераховано до військових частин на проведення підготовчих заходів до утилізації компонентів ракетного палива - 3 18,0 тис. грн.;          знято з Міністерства оборони за рішенням судів - 1 532,6 тис. грн.; готуються документи на оплату договорів 2008 року - 1 19,0 тис. грн. Відповідно до додатку № 1 до вказаного листа "Довідка про фінансування договорів, укладених за бюджетною програмою 2101210 "Утилізація звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива" у 2008 році та погашення у 2009 році заборгованості Міністерства оборони України за виконані роботи", всього Міністерством оборони у 2008 році було укладено 5 договорів на загальну суму 21233137,00 грн., по яким фактично виконано роботи на загальну суму 21230501,12 грн., заборгованість Міністерства оборони станом на 01.01.2009 становить 12324259,16 грн., станом на 02.11.2009 сплачено на користь кредиторів 2565477,00 грн., заборгованість Міністерства оборони України станом на 02.11.2009 становить 9758781,84 грн., у тому числі 983822,56 грн. заборгованість перед позивачем по Договору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що у 2008 році на спеціальний фонд "Утилізація звичайних видів боєприпасів та рідинних компонентів ракетного палива" бюджетної програми 2101210 на рахунки Міністерства оборони України було перераховано 21600,00 тис. грн.., тоді як Міністерством оборони України були укладені 5 договорів на загальну суму 21233,1 тис. грн.. Станом на 02.11.2009 на рахунок спеціального фонду бюджетної програми 2101210 надійшло 4536,1 тис. грн.., передбачено було 35840,0 тис. грн..

Отже, матеріалами справи підтверджується факт наявності коштів на рахунку Міністерства оборони України за КПКВ 2101210 як у 2008 році так і в 2009 році, у розмірі достатньому для виконання відповідачем своїх зобов‘язань по укладеному з позивачем договором від 19.11.2008 та оплати наданих позивачем послуг на загальну суму 938822,56 грн.

Станом на день розгляду справи, борг у розмірі 983822,56 грн. був перерахований відповідачем позивачу на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 26.07.2010 у справі № 32/282-6/159.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи строк оплати (протягом 10 банківських днів з дня підписання акту про виконані роботи), який був передбачений сторонами в п. 4.7 Договору та встановлений судом факт надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за кодом бюджетної програми 2101210 як у 2008 році так і в 2009 році, дату підписання актів виконаних робіт (24.12.2008 року), судом відмічається, що строк виконання відповідачем зобов‘язань по Договору щодо оплати вартості послуг настав - 12.01.2009.

Крім того, позивачем направлялась на адресу відповідача 24.04.2009 претензія з вимогою сплатити заборгованість на загальну суму 983822,56 грн., яка залишена останнім без відповіді та виконання.

Враховуючи вищевикладене, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 983822,56 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком, який судом приймається як вірний, три процента річних підлягають стягненню з відповідача в розмірі 14636,03 грн., інфляційна складова - в розмірі 70835,22 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

1.          Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь Асоціації підприємств “Співдружність” (64600, Харківська обл., м. Лозова, Мікрорайон 1, б. 13/1, код 22629483) 983822,56 грн. заборгованості, 14636,03 грн. трьох процентів річних, 70835,22 грн. інфляційної складової боргу, 10592,94 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя

В.В. Джарти Дата складання повного рішення 24.01.11