Рішення № 13671349, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/45924.01.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Долінська А.М. - представник

Карасевич В.М. - представник

від відповідача: не з’явились

24.01.2011р. у судовому засіданні, у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»(далі - ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи», позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия»(далі –ТОВ «Бухта Изобилия», відповідач) суми основного боргу у розмірі 20000,00 грн., штрафу –18880,00 грн., та 3% річних –312,23 грн., всього: 39192,25 грн.

Ухвалою від 30.11.2010р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.12.2010р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушені зобов’язання щодо оплати переданої поліграфічної продукції у вигляді коробок для креветок XXL, відповідно до видаткових накладних та довіреностей, що стало причиною звернення про стягнення заборгованості в судовому порядку. Враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов’язання позивач заявив до стягнення штраф та 3% річних відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Ухвалою про порушення провадження у справі суд зобов’язав позивача надати обґрунтований розрахунок пені з урахуванням обмежень щодо розміру нарахування встановленого Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», оскільки сплата штрафу, якого вимагає позивач за правовою природою є пенею.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що порушення термінів оплати товару з боку відповідача є неналежним виконанням ним господарського зобов’язання, що дає можливість притягнути його до відповідальності шляхом накладення штрафних санкцій у вигляді штрафу. Розмір штрафних санкцій (штраф) був обумовлений сторонами в договорі відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України.

Відповідач явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду від 30.11.2010р., 20.12.2010р. та від 17.01.2011р. не виконав, відзиву на позов не надав. Про розгляд справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції, яке наявне в матеріалах справи.

20.12.2010р. та 14.01.2011р. відповідач направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009р. між ТОВ «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»та ТОВ «Бухта Изобилия»був укладений договір № 43-1 на виготовлення поліграфічної продукції, за яким замовник отримує та зобов’язується оплатити, виробник продукції зобов’язується виготовити та передати замовнику поліграфічної продукції (далі –продукція) відповідно з описом і на умовах, що викладені в додатку до договору (специфікації), що є невід’ємною частиною договору.

Вартість та ціна продукції викладається в рахунках-фактури, відповідно до п. 2.1 договору.

Пунктом 4.1 договору, передбачено, що позивач приступає до виконання замовлення при умові перерахунку замовником 50% суми, вказаній в рахунку-фактурі на протязі 3 банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних додатків до договору. Залишок вартості продукції 50% замовник сплачує на протязі 2-х днів після відгрузки продукції зі складу позивача.

Строки виготовлення продукції розраховуються з моменту надходження передоплати на рахунок позивача та підписання оригінал-макету і не повинні перевищувати 10 робочих днів (п. 6.1).

На підтвердження поставки продукції на суму 50000,04 грн. суду надано видаткові накладні: № 432 від 07.05.2010р., № 437 від 11.05.2010р., №425 від 05.05.2010р., №394 від 20.04.2010р.

Про факт отримання відповідачем продукції свідчать довіреності, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 247 від 22.03.2010р. на суму 50000,04 грн. на оплату поставленої продукції.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору поставки. Відносини сторін що виникають по договору з приводу поставки виготовленої продукції регулюються положеннями параграфу 3 глави 54 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

          Досягнення згоди щодо передачі виготовленої продукції за правовою природою є зобов’язаннями, що виникають з договору поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно банківських виписок вбачається, що на виконання п. 4.1 договору, відповідач перерахував позивачу 50% (30 000,02 грн.) суми згідно рахунку-фактури № 247.

З урахуванням положень п. 4.1 договору, строк виконання зобов’язань щодо оплати за поставлену продукції станом на час вирішення спору є таким, що настав (повний розрахунок мав бути здійснений протягом 2 від дня відгрузки продукції зі складу позивача).

12.11.2010р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 329 про сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 20000,02 грн., штрафу –18880,00 грн. та 3% річних –312,23грн. Претензія була надіслана 12.11.2010р. (поштовий чек № 8459 та опис вкладення у цінний лист). Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати наданих послуг згідно видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 20000,02 грн. визнаються судом обґрунтованими заборгованість у вказаній сумі підлягає стягненню на користь позивача.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначене змістом зобов’язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджені у договорі строки остаточного розрахунку щодо оплати за поставлену продукцію порушені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є припікальним.

Пунктом 8.3 договору, передбачено, що за порушення строків оплати вартості, або приймання продукції замовник сплачує штраф в розмірі 0,5% вартості продукції, за кожен такий випадок (випадком являється окремим календарним днем, на протязі якого позивач зобов’язаний виконати свої зобов’язання по даному договору).

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається позивачем відповідно до положень п. 8.3 договору застосовуються саме у зв’язку із затримкою перерахування коштів у строк обумовлений договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов’язання щодо оплати отриманого товару, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що відповідальність, встановлена договором, передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлений позивачем до стягнення штраф у розмірі 0,5% річних за порушення строків оплати за своєю правовою природою є пенею. Пеня може застосовуватися не щодо будь-якого порушення зобов’язання, а тільки щодо несвоєчасного виконання –прострочення. Штраф, стягнення якого вимагає позивач, передбачений договором та за своїм змістом є неустойкою за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення штрафу, з наведених позивачем підстав, задоволенню не підлягають.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, суд погоджується з розрахунком 3% річних у розмірі 312,23 грн. наданими позивачем і вважає такий обґрунтованим.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі за надані послуги у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 20000,02 грн. основного боргу, 3% річних –312,23 грн.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 203,12 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 122,31 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бухта Изобилия»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 23, кв. 17, ідентифікаційний код 36283939, з будь-якого його рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-конструкторське бюро «Роторні екологічні системи»(03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 46, ідентифікаційний код 22865597, на будь-який його рахунок виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 20000,02 грн. (двадцять тисяч гривень 02 копійки) –основного боргу, 3% річних –312,23 грн. (триста дванадцять гривень 23 копійки), 203,12 грн. (двісті три гривні 12 копійок) –державного мита та 122,31 грн. (сто двадцять дві гривні 31 копійка) - витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В.Котков

дата підписання повного тексту рішення 31.01.2011р.