Рішення № 13671302, 24.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/41824.01.11 За позовом Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»

до Приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»

про стягнення 2 027, 49 грн.

Суддя Дідиченко М. А.

Секретар Приходько Є. П.

Представники:

від позивача Нікітюк Є. О. - представник за довіреністю від 09.02.2009 року;

від відповідача Петренко Д. М. - представник за довіреністю від 02.12.2010 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»до Приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»про стягнення пені за прострочення сплати частки страхового відшкодування у розмірі 550, 44 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 1024, 63 грн. та 3 % річних у розмірі 452, 42 грн.

Вимоги Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»обґрунтовує тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.02.2010 року були задоволені позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача несплачених часток страхового відшкодування, пені, інфляційних та 3 % річних, що разом склало 25846, 13 грн. Відповідач здійснив виплату зазначеної суми лише 23.09.2010 року, чим прострочив грошове зобов’язання на 231 дні.

          У зв’язку із цим Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»2027, 49 грн. за прострочення виконання останнім свого грошового зобов’язання.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2010 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 14.11.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2010 року частково подав витребувані ухвалою суду докази.

          Представник відповідача у судове засідання 14.12.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 24.01.2011 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 24.01.2011 року позовні вимоги визнав частково, заперечував проти нарахування пені посилаючись на те, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане. Строк нарахування пені за порушення зобов’язання щодо сплати своєї частки страхового відшкодування, задоволеної рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 25/521 від 04.02.2010 року, закінчився, тому правові підстави нарахування відповідачеві пені відсутні.

          Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2011 року подав витребувані судом докази та надав письмові пояснення до позову, у яких зазначив, що обмеження нарахування пені шістьома місяцями не застосовується, оскільки відповідно до положень ЦК України та договорів перестрахування, пеня нараховується за кожен день прострочення, тобто підлягає нарахуванню за весь період прострочення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –Господарський суд м. Києва, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 25/521 від 04.02.2010 року було частково задоволено вимоги Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ»несплачених часток страхового відшкодування, пені, інфляційних та 3 % річних, що разом склало 25846, 13 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду по справі № 25/521 від 18.05.2010 року та постановою Вищого Господарського суду України по справі № 25/521 (05-5-25/25501) від 08.09.2010 року вказане рішення Господарського суду по справі № 25/521 від 04.02.2010 року міста Києва було залишено без змін.

Як вбачається із матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва № 25/521 від 04.02.2010 року було виконане відповідачем лише 23.09.2010 року, (виписка з банківського рахунку Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «АЗОВ»станом на 23.09.2010 року).

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату частки страхового відшкодування, у розмірі 550, 44 грн. у період з 04.02.2010 року по 23.09.2010 року.

Аналіз ст. ст. 598-609 Цивільного кодексу України дає підстави дійти висновку, що винесення судом рішення про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

          Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, всановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України (Поняття неустойки), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.           

Таким чином, ст. 549 ЦК України дає визначення різновидам неустойки –штрафу та пені.

          Так, для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєвчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання.

          Тобто обчислення пені за кожен день прострочення зобов’язання не є терміном, а є способом нарахування пені.

Навпроти, частиною 6 ст. 232 ГК України встановлюється, що якщо інше не встановлено законом або договором, термін нарахування пені припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тому, суд не погоджується із твердженнями позивача про те, що обмеження терміну нарахування пені, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України, не застосовуються.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 25/521 від 04.02.2010 року було стягнуто з відповідача за прострочення сплати часток страхового відшкодування за договором перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року пеню за термін з 01.06.2009 року по 04.02.2010 року та з 05.06.2009 року по 04.02.2010 року, за договором перестрахування № 13850/30 від 07.04.2008 року –з 12.06.2009 року по 04.02.2010 року та за договором перестрахування № 15295/30 від 05.07.2008 року –з 12.06.2009 року по 04.02.2010 року.

Таким чином, станом на 05.02.2010 року шестимісячний термін нарахування пені по зазначеним договорам минув, тому, відповідно до положень ч. 6 ст. 232 ГК України, в заявлений позивачем термін пеня не підлягає нарахуванню.

Відносно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 № 01-8/685 (ч. 2), чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З викладеного слідує, що право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Таким чином, приписи ст. 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

З даною позицією погоджується Верховний Суд України (Постанова від 30.09.2008 р. № 1/384-07).

Так, позивач просить стягнути з відповідача суму, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням останнього була підвищена в порядку індексації за період з 04.02.2010 року по 23.09.2010 року у розмірі 1024, 63 грн., що складається з 77, 86 грн. та 309, 91 грн. за договором перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року, 203, 75 грн. за договором перестрахування № 13850/30 від 07.04.2008 року та 433, 11 грн. за договором перестрахування № 15295/30 від 05.07.2008 року, а також три проценти річних від простроченої суми за період з 04.02.2010 року по 23.09.2010 року у розмірі 452, 42 грн., що складається з 34, 38 грн. та 136, 84 грн. за договором перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року, 89, 96 грн. за договором перестрахування № 13850/30 від 07.04.2008 року та 191, 24 грн. за договором перестрахування № 15295/30 від 05.07.2008 року.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва № 25/521 від 04.02.2010 року було встановлено, що:

за договором перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року прострочення сплати частки страхового відшкодування у період з 01.06.2009 року по 04.02.2010 року становить 1 810, 71 грн.;

          за договором перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року у період з 05.06.2009 року по 04.02.2010 року прострочення сплати частки страхового відшкодування становить 7 207, 21 грн.;

          за договором перестрахування № 13850/30 від 07.04.2008 року прострочення сплати частки страхового відшкодування у період з 12.06.2009 року по 04.02.2010 року становить 4 738, 29 грн.;

          за договором перестрахування № 15295/30 від 05.08.2008 року прострочення сплати частки страхового відшкодування у період з 12.06.2009 року по 04.02.2010 року становить 10 072, 39 грн.

          Рекомендацією Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачено, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

          З рішення Господарського суду міста Києва № 25/521 від 04.02.2010 року вбачається, що суд стягував з відповідача інфляційні та 3 % річних за прострочення сплати часток страхового відшкодування за зазначеними вище договорами строком до 04.02.2010 року, тому підвищення заборгованості відповідача в порядку індексації, а також нарахування трьох проценти річних від простроченої суми за період після прийняття Господарським судом міста Києва рішення № 25/521 від 04.02.2010 року, підлягає стягненню з 05.02.2010 року.

          Крім того оскільки відповідач виконав рішення Господарського суду міста Києва № 25/521 від 04.02.2010 року 23.09.2010 року, останній день періоду порушення ним грошового зобов’язання –22.09.2010 року.

З урахуванням зазначеного, розмір інфляційних нарахувань згідно розрахунку суду за договорами перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року, № 13850/30 від 07.04.2008 року та № 15295/30 від 05.07.2008 року за період з 05.02.2010 року по 22.09.2010 року разом складає 1024, 63 грн.

Так, позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме, у розмірі 1024, 63 грн.

          Три проценти річних, за перерахунком суду та з урахуванням зазначеного вище складають:

- за договором перестрахування № 15061/30 від 08.07.2008 року

1810, 71 грн. х 3 % х 230 днів (з 05.02.2010 року по 22.09.2010 року) / 365 днів = 34, 23 грн.

7207, 21 грн. х 3 % х 230 днів (з 05.02.2010 року по 22.09.2010 року) / 365 днів = 136, 25 грн.

- за договором перестрахування № 13850/30 від 07.04.2008 року

4738, 29 грн. х 3 % х 230 днів (з 05.02.2010 року по 22.09.2010 року) / 365 днів = 89, 57 грн.

- за договором перестрахування № 15295/30 від 05.08.2008 року

10072, 39 грн. х 3 % х 230 днів (з 05.02.2010 року по 22.09.2010 року) / 365 днів = 190, 41 грн.

Так, три проценти річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості (з 05.02.2010 року по 22.09.2010 року) разом складає 450, 46 грн.

Тому, позовна вимога щодо стягнення з відповідача три проценти річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості є законною та підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме, у розмірі 450, 46 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страховий дім «Європейський світ» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, ідентифікаційний код: 25285050) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Акціонерного товариства закритого типу «Страхова компанія «Азов»(87510, м. Маріуполь, вул. Адмірала Луніна, 18, оф. 3, ідентифікаційний код: 24646706) індекс інфляції загальним розміром 1024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 63 коп., 3 % річних загальним розміром 450 (чотириста п’ятдесят) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 74 (сімдесят чотири) грн. 21 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 171 (сто сімдесят одну) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя           Дідиченко М. А.

Дата підписання 31.01.2011 року