Рішення № 13671112, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/1601.02.11 За позовом:Комунального підприємства «Володимирський ринок»

До відповідача:Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про: стягнення 4 977 грн. 73 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники: Позивача:не зявився Відповідача:не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Володимирський ринок»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4977 грн. 73 коп. (4793 грн. 10 коп. основного боргу, 162 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 21 грн. 67 коп. 3 % річних) заборгованості відповідно до умов договору № 475В-2010/В про надання послуг по утриманню торгівельного місця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 порушено провадження у справі № 61/16, розгляд справи призначено на 18.01.2011 о 17:00.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 розгляд справи було відкладено на 01.02.2011 о 16:30.

У судове засідання представники сторін повторно не зявилися, вимог ухвал суду не виконали.

Сторони належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2010 між Комунальним підприємством «Володимирський ринок»та Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір № 475В-2010/В про надання послуг по утриманню торговельного місця, відповідно до якого позивач зобовязався надати відповідачу в якості послуг торгівельне місце та інші види послуг по його утриманню в порядку та на умовах, визначених цим договором, а відповідач зобовязався прийняти та оплачувати позивачу ці послуги.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач зобовязався здійснювати розрахунки з позивачем один раз на місяць з першого до пятого дня місяця, в якому будуть надаватися послуги по утриманню торговельного місця, здійснювати 100% авансовий платіж в розмірі, визначеному в Додатку до даного договору.

Відповідно до п. 4 додатку 1 до Договору вартість послуг по утриманню торгівельного місця за місяць складає 2261 грн. 41 коп., ринковий збір в розмірі 5 грн. 10 коп. за робочий день сплачується окремо.

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунки за послуги по утриманню торговельного місця здійснюються готівкою через касу або по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок позивача згідно рахунку (квитанції, Договору).

Як вбачається із матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв торгівельне місце № 80 В.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, за період з вересня по жовтень 2010 за надані послуги по утриманню торговельного місця за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в розмірі 4 522 грн. 80 коп. та ринкового збору в розмірі 270 грн. 30 коп. (за 53 робочих днів).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в загальному розмірі 4 793 грн. 10 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 162 грн. 96 коп. та 21 грн. 67 коп. 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач надав суду розрахунок інфляційних втрат у розмірі 162 грн. 96 коп. та 3% річних у розмірі 21 грн. 67 коп., який суд вважає обґрунтованим та вчиненим з урахуванням вимог чинного законодавства, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а також те, що відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 44 ГПК України, позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; інд. номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Комунального підприємства «Володимирський ринок»(03150, м. Київ, вул. Горького, 115; код 01565129) 4793 (чотири тисячі сімсот девяносто три) грн. 10 коп. основного боргу, 162 (сто шістдесят дві) грн. 96 коп. - інфляційних втрат, 21 (двадцять одна) 67 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяА.М. Івченко

Дата підписання рішення: 03.02.2011