Рішення № 13670791, 31.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11 Справа № 26/13/11

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерготехснаб»(вул. Тролейбусна, 34, м. Запоріжжя, 69008)

до відповідача – Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»(пр. Леніна, 3, м. Запоріжжя, 69600)

про стягнення 24950,26 грн. основного боргу, 2 860,95грн. пені, 500,02грн. 3 % річних

Суддя Юлдашев О.О.

Представники сторін:

Від позивача – Сльота А.В., довіреність №7/ЮР від 30.11.2010.

Від відповідача – Шевченко І.В., довіреність №25 від 10.01.2011.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ЗДП «Радіоприлад»на користь ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енерготехснаб»суми 24950,26 грн. основного боргу, 2860,95 грн. пені, 500,02 грн. 3% річних, всього суми за поставлений за видатковими накладними товар.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 26/13/11, судове засідання призначено на 31.01.2011р.

У судовому засіданні, відкритому 31.01.2011. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Позов мотивовано обставинами, викладеними у позовний заяві та обґрунтовано ст.ст. 509, 526, 610, 612, 614, 625, 712 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 193, 216, 220, 230, 265 ГК України.

Відповідач у своєму відзиві по суті спору зазначив, що позивач не обґрунтував наявність укладеного між сторонами договору поставки та підстав для примусового стягнення грошових коштів. З урахуванням положень п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 610, ч.1 ст. 613, ст. 616 ЦК України відсутнє порушення грошового зобов’язання з боку відповідача, тому нарахування пені та 3% річних є безпідставним. Просить у задоволенні позову в частині стягнення суми пені та 3% річних відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010р. та 16.03.2010р. ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Енерготехснаб» (Постачальник, позивач у справі) згідно з видатковою накладною №РН-01/0147 та видатковою накладеною №РН-01/0148 передав ЗДП «Радіоприлад»(Отримувач, відповідач) товар на загальну суму 30002,40 грн.

Для оплати поставленого товару відповідачу було виставлено рахунок №СФ-01/0175 від 15.03.2010р. на суму 24950,26 грн.

Матеріали справи свідчать, що 13.09.2010р., 03.11.2010р., 12.11.2010р. позивач направляв відповідачу претензії з вимогою здійснити оплату заборгованості.

Згідно з банківськими виписками відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару на загальну суму 5052,14 грн. Внаслідок цього сума заборгованості відповідача склала 24950,26, яка заявлена позивачем до стягнення.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Із матеріалів справи слідує, що між сторонами на підставі ст.ст.11,202,509,642 ЦК України виникли зобов’язання, оскільки згідно з видатковими накладними позивач передав відповідачу товар, а відповідач його прийняв, тому фактично між ними укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 ЦК покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦКУкраїни, ст.193 ГК України зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт одержання від позивача товару в кількості, зазначеній в накладній, відповідач підтвердив. Заперечення відповідача в частині відсутності обов’язку по оплаті товару у зв’язку з відсутністю доказів передачі документів, підтверджуючих його відповідну якість, судом не приймаються як необґрунтовані. По-перше, дана обставина не звільняє відповідача від виконання грошового зобов’язання. Застосування положень ч.3 ст.538 ЦК України в даному випадку безпідставне, оскільки зважаючи на правову природу зобов’язання, що виникли між сторонами, позивач повністю виконав їх зі свого боку, а саме: передав товар. По-друге, правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені в ст.678 ЦК України. Відповідачем не надано доказів в підтвердження невідповідності отриманого товару за якістю, будь-яких претензій до позивача станом на день розгляду даної справи відповідач не висував, здійснив часткову оплату.

Доказів виконання зобов’язання у повному обсязі та перерахування позивачу суми основного боргу, яка залишилася несплаченою, відповідач суду не надав. Таким чином, вимоги про стягнення з ЗДП «Радіоприлад»на користь позивача суми 24950,26 грн. основного боргу є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму 500,02 грн. 3 % річних від простроченої суми оплати за 244 дні прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, в частині стягнення 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним. Так, позивач просить стягнути суму 500,02 грн. 3% річних за 244 дні прострочення. Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, а саме, у даному випадку відсутній договір (його письмова форма). За усною домовленістю поставлений товар та при цьому не було визначено строку оплати, будь-які рахунки позивачем не виставлялись. У видаткових накладних також відсутнє посилання на строк оплати, акт звірки не є доказом того, який підтверджує настання строку оплати за поставлений товар.

Тобто, позивач фактично не встановив строк виконання грошового зобов’язання і, відповідно не настав строк порушення зобов’язання відповідачем, тому право нараховувати суму трьох відсотків річних не виникло у позивача. Таким чином, в сумі 500,02 грн. стягнення 3% річних позивачу слід відмовити.

Стосовно стягнення пені у розмірі 2860,95грн. за період з 01.04.2010. по 01.011.2010. то в її задоволенні слід відмовити, оскільки позивачем не доведено факт прострочення платежу. Це спростовується вищевикладеним.

Крім того, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009. порушено провадження у справі №26/48/09 про банкрутство відповідача –ЗДП «Радіоприлад». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з п.4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Отже, у задоволенні пені у сумі 2860,95грн. позивачу відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Недоплачені позивачем витрати на державне мито у сумі 33грн. 10 коп. підлягають стягненню до державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»(пр. Леніна, 3, м. Запоріжжя, 69600; код ЄДРПОУ 14313317) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерготехснаб»(вул. Тролейбусна, 34, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 31857596) суму 24950 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят) грн. 26 коп. основного боргу, 249 (двісті сорок дев’ять) грн. 50 коп. витрат на державне мито та 207 (двісті сім) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерготехснаб»(вул. Тролейбусна, 34, м. Запоріжжя, 69008; код ЄДРПОУ 31857596) на користь державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 33 (тридцять три) грн. 10 коп. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 02.02.2011р.