Рішення № 13670795, 01.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.11 Справа № 31/5009/68/11

Суддя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І. За участю представників: від позивача – Пічахчі С.В., довіреність №447 від 10.12.2010 р.; від відповідача – не з’явився;

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп», м. Дніпропетровськ (скорочено ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп»);

до відповідача: Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя (скорочено ПП «Фабрика делікатесних сирів»);

про стягнення 21857,82 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.01.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №31/5009/68/11, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 01.02.2011 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України представникам сторін в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору: Заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором поставки №65 від 23.04.2009 р. у розмірі 20415,56 грн. та, за неналежне виконання умов договору, пені в розмірі 1442,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 258, 526, 530, 625, 712 ЦК України, ст. ст. 193, ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. ст. 1, 32, 33, 34, 36, 47, 47-1, 48, 49, 53, 54, 55, 56, 82, 83 ГПК України.

ПП «Фабрика делікатесних вирів», відповідач у справі, у відзиві на позовну заяву борг визнає, але вказує, що нарахування пені за накладною №633 від 20.07.2010 р. є неправомірним.

Представник позивача наполягає на заявлених позовних вимогах та зазначає, що поставка за накладною №633 від 20.07.2010 р. відбувалась в рамках укладеного договору, тому пеня нарахована правильно.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.04.2009 р. між ТОВ «Р.Б.К. Атлантіс груп»(постачальник, позивач по справі) та ПП «Фабрика делікатесних сирів»(покупець, відповідач по справі) було укладено договір поставки №65 (далі договір №65), за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю в обумовлені строки товар, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього обумовлену грошову суму відповідно до умов даного договору.

Предметом поставки за даним договором, відповідно до п. 1.1 є поліамідні ковбасні, сосисочні та оболонки для сардельок, білкові та натуральні ковбасні та сосисочні оболонки, термостійкі пакети, харчові добавки та інгредієнти, самоклеючі етикетки, кліпси, петлі (далі за текстом товар), найменування, кількість, товару зазначається у накладних (п. 1.2 договору №65).

Пунктом 2.1 вказаного договору № 65 визначено, що поставка товару здійснюється партіями на підставі заявки покупця, при підтвердженні її постачальником.

Згідно до п. 2.1.1 договору №6 5, найменування, кількість, асортимент та ціна за одиницю товару визначається сторонами під час складання та підтвердження заявки.

Додатковою угодою № 1 від 23.04.2009 р. до договору № 65 (далі додаткова угода №1) сторони пункт 2 договору доповнили підпунктами 2.1.3 та 2.1.4., а саме:

Пунктом 2.1.3 додаткової угоди №1 визначили, що постачальник інформує покупця про дату надходження продукції по заявці покупця на свій склад за 15 календарних днів.

Згідно п. 2.1.4 додаткової угоди № 1, покупець зобов’язується вибирати продукцію, що надійшла на склад постачальника (п. 2.1.3 даної додаткової угоди) –щонеділі в обсязі не менше 25% замовленої продукції та сплачувати за неї відповідно до п. 3.1 цієї додаткової угоди.

Відповідно до п. 2.2 договору № 65, строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту заявки покупця постачальником.

Додатковою угодою № 1 пункт 3.1 розділу 3 договору № 65 викладено в наступній редакції: Покупець зобов’язується здійснювати оплату товару по рахунку –фактурі, наданої постачальником на кожну партію товару відвантаження в сумі рівномірній вартості товару по рахунку –фактурі плюс додатково не менше 30% від суми по рахунку –фактурі, що підуть в рахунок погашення простроченої кредиторської заборгованості, яка виникла з договору №43/02/07/ф від 19.10.2007 року.

Угода є невід’ємною частиною договору № 65 від 23.04.2009 р. (п. 4 додаткової угоди №1).

Згідно до п. 4.5 договору № 65, загальна кількість товару визначається загальною вартістю поставок, зазначених в накладних на товар, що було поставлено по даному договору.

Відповідно до п. 12.1 договору № 65, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 23.04.2010 р.

У разі, якщо ні одна із сторін не повідомить письмово другу про відмову продовжувати Договір за 5 (п’ять) днів до закінчення строку, вказаного в п. 12.1., договір вважається продовженим на один календарний рік.

В період з грудня 2009 р. по липень 2010 р. позивач здійснив відповідачу поставку товару на суму 21571,22 грн., що підтверджується видатковими накладними №1374 від 9.12.09 р.; №1423 від 22.12.09 р.; №18 від 12.01.10 р.; №123 від 10.02.10 р.;№633 від 20.07.2010 р. За поставлений товар відповідач розрахувався частково в розмірі 1155,66 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача (Картка рахунку: 361).

Основний борг відповідача перед позивачем складає 20415,56 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору й вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж …

Згідно з нормами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором № 65, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 23.04.2009 р., іншого строку оплати товару не встановлено.

Виходячи з наведеної спеціальної норми щодо строку оплати товару, відповідач в будь-якому випадку мав здійснити платіж починаючи з наступного дня прийняття товару.

На виконання умов договору позивач протягом грудня 2009 р. - липня 2010 р. здійснив відповідачу поставку товару на суму 21571,22 грн., відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений законом строк, в повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 20415 грн. 56 коп. суд визнає документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1442 грн. 82 коп. пені станом на 20.12.10 р. на підставі п. 10.2. договору № 65.

У разі порушення умов договору, передбачених п. 3.1 договору № 65, покупець несе відповідальність у вигляді уплати пені в розмірі 0,2 % за кожний день прострочки платежу (п. 10.2 договору № 65).

Заявлені вимоги щодо стягнення неустойки не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено факт порушення відповідачем п. 3.1 договору № 65 в редакції додаткової угоди №1 (не надано рахунки-фактури із доказами їх вручення або відправлення), тому в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення неустойки слід відмовити.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (69014, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, код ЄДР 32875438, рахунок 2600730134907 в філії «Дніпропетровського центрального відділення ПІБ»м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантіс груп»(49000, м. Дніпропетровськ, а/я 5152, код ЄДР 34314907, рахунок 26001001311625 в АТ «ОПТБАНК», МФО 300528) 20415 (двадцять тисяч чотириста п’ятнадцять) грн. 56 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 16 коп. державного мита та 220 (двісті двадцять) грн. 43 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Хуторной

Повний текст рішення складено 03.02.2011 р.