Рішення № 136696502, 20.05.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3454/25

Номер провадження 2/404/1125/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропи вницького

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Котової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Укргазбанк» в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк» у квітні 2025 року звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 05-101118707-Ф від 23.08.2007 року у вигляді 3 % річних у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 3610,81 доларів США. В обгрунтування позову зазначено, що 23 серпня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 05-101118707-Ф. За умовами кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 25000,00 доларів США на строк з 23.08.2007 року по 28.08.2019 року, зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 12,5 % річних, під поруку ОСОБА_2 , згідно договору поруки № 05-101118707-Ф від 23.08.2007 року. В зв`язку з порушенням позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, в 2010 році банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя. Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 жовтня 2010 року по справі № 2-7305/2010 було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного банкк «Укргазбанк» заборгованості по кредитному договору в розмірі 24708,42 доларів США, пеню в сумі 8411,24 грн, та судові витрати в сумі 1820,00 грн. Рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання для учасників справи. Однак відповідачі не виконали вказане рішення суду в добровільному порядку, а виконавчі листи знаходяться на примусовому виконанні у приватного виконавця Чумака В.М. до цього часу. Станом на 23.02.2022 року заборгованість по рішенню суду боржниками не погашена та складає 24708,42 доларів США, а відтак позивач просить стягнути відповідальність, передбачену цивільним законодавством за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 02 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с.46).

Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Звіздун А.М., подано до суду заяву про застосування строків позовної давності. Вказує, що в позові ставиться питання про стягнення 3 % річних за період з 12 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, тобто майже за п`ять років, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відтак, строки, які пройшли до моменту звернення до суду не можуть бути продовжені і це є підставою для відмови в задоволенні позову (а.с. 83-84).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, підтримав позовні вимоги та просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Звіздун А.М., подав до суду заяву (вх. № 13882 від 25.03.2026 року), про розгляд справи без його участі та участі відповідача, позицію щодо відмови в задоволенні позову підтримав повністю (а.с. 93-94).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 102) причини неявки суду не відомі, заяв, клопотань та відзиву на позов до суду не подавав

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 12 жовтня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» в особі Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» в особі Кіровоградської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24708,42 доларів США, що еквівалентно 195441,13 гривень, пеню в сумі 8411,24 гривень та судові витрати 1820 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 23.08.2007 року, що посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Яценко О.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1197, а саме трикімнатна квартира АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 з метою задоволення вимог Публічного акціонерного товариства АТ «Укргазбанк» в особі Кіровоградської філії ПАТ АТ «Укргазбанк» згідно з умовами кредитного договору № 05-101118707-Ф від 23.08.2007 року на загальну суму 24708,42 доларів США, що еквівалентно 195441,13 грн, пені 8411,24 грн та судових витрат 1820 грн (а.с. 19-20).

Вищевказане рішення суду тривалий час не виконується.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 05-101118707-Ф від 23.08.2007 року у вигляді 3 % річних у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 3610,81 доларів США (а.с. 9), яку і заявив до стягнення позивач.

Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема договорів.

За змістом положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином стаття 599 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За приписами частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01.10.2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 року у справі № 686/21962/15-ц.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 Цивільного кодексу України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06. 2019 року у справі № 916/190/18.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.

У постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2020 року у справі № 535/757/17 (провадження № 61-30148св18) зробив аналогічний висновок щодо подібних правовідносин.

Отже, у розумінні наведених положень закону позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), вказано, що у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

При цьому, відповідач цих сум не спростував, що є його процесуальним обов`язком у розумінні статті 12 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що у позивача відсутні підстави нараховувати прострочення на всю суму кредиту, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 254 Цивільного кодексу України строк виконання кожного щомісячного зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільний кодекс України).

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького з позовом про стягнення з солідарно з відповідачів, заборгованості 08 квітня 2025 року, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві.

Однак, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачам нарахований борг за період з 12 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19 спричиненої коронавірусом SARS CoV-2» (із змінами і доповненнями внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому, рядом постанов Кабінету Міністрів України карантин на території України продовжувався та постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім цього, згідно пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи, що строк позовної давності за період з 12 березня 2017 року закінчувався 12 березня 2020 року, а також запровадження на всій території України карантину з 11 березня 2020 року до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України продовжуються на строк дії такого карантину, а також введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року по теперішній час, а під час дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тому, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено неналежність виконання відповідачами своїх грошових зобов`язань по кредитному договору № 05-101118707-Ф від 23.08.2007 року, що в свою чергу, відповідачами жодними належними та допустимими доказами не спростовано та враховуючи, що позивач як кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі по 1514,00 грн з кожного.

Керуючись статями, 526, 530, 599, 610, 611, 625, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 10, 11, 76-81, 141, 263-265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором № 05-101118707-Ф від 23.08.2007 року у вигляді 3 % річних у відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України в сумі 3610,81 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1514,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір в сумі 1514,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, місцезнаходження: 03087, місто Київ, вулиця Єреванська, будинок № 1; в особі Кіровоградської обласної дирекції Акціонерного банку «Укргазбанк», місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Соборна, будинок № 17.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду складено 20.05.2026 року

Суддя Фортечного районного

суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Л. Д. Кулінка