Постанова № 13668719, 01.02.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6643/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Лашко Л.М.,

представника відповідача - Гомілко Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської областідо Кобеляцького малого підприємства спеціалізованої пересувної механізованої колонипро стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області (надалі - позивач)звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кобеляцького малого підприємства спеціалізованої пересувної механізованої колони(надалі - відповідач)про стягнення боргу по сплаті страхових внесків

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що Кобеляцьким малим підприємством спеціалізованою пересувною механізованою колоноюу порушення вимог ст. 20, 106 України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” станом на 13.12.2010 року не сплачено страхові внески в загальному розмірі 18243 грн. 94 коп., із них: 14688 грн. 48 коп. недоїмка по страхових внесках; 1805 грн. 60 коп. пеня за прострочення платежу; 1749 грн. 86 коп. фінансові санкції.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх запереченнях посилалася на те, що ліквідаційною комісією на своєму засіданні 25.12.2007 року прийнято рішення про списання заборгованості не перерахованих внесків до Пенсійного фонду України в сумі 20039 грн., які рахувалися по балансу підприємства станом на 01.01.2000 року. Дане рішення пояснює тим, що органами Пенсійного фонду України пропущено трирічний строк звернення до суду з позовом, передбачений ст. 258 Цивільного кодексу України. Вважає, що вимоги статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосуванню не підлягають, оскільки борг виник до 01.01.2004 року. Із загальним розміром боргу не погоджується, вважаючи, що спірна заборгованість нарахована з порушеннями та не відповідає дійсності. Зазначає, що нарахована сума недоїмки має бути більшою, проте, на думку представника відповідача, заборгованість у підприємства відсутня та наявна переплата по страхових внесках, оскільки до страхових внесків мають бути зараховані суми, які позивачем були зараховані на погашення заборгованості з відшкодування та доставки пільгових пенсій.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кобеляцьке мале підприємство спеціалізована пересувна механізована колона є юридичною особою (ідентифікаційний код 13936967), що підтверджується довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 25/7618, та взято на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 лютого 2003 року між відповідачем та Управлінням Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області складено акт звірки про те, що станом на 01 лютого 2003 року підприємство має заборгованість, зокрема, по недоїмці в розмірі 9825 грн. 35 коп., по пені в розмірі 1 грн. 10 коп. та по штрафних санкціях в розмірі 343 грн. 34 коп.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що даний акт у судовому порядку не оскаржувався.

Також, матеріалами справи підтверджено, що позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1790 грн. 85 коп.

Встановлено, що листом Управлінням Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області від 09.08.2002 року за вих. № 03-17/2320 відповідача повідомлено, що у зв'язку із несплатою платежів згідно із договором № 10/22 від 27.04.2001 року про розстрочення суми боргу даний договір позивачем достроково розірвано. При цьому залишок розстроченої суми недоїмки становить 7383 грн. 52 коп., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Згідно із пунктом 8 Порядку проведення органами Пенсійного фонду України списання та розстрочення податкового боргу (недоїмки) зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 12 березня 2001 р. N 7 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2001 р. за N 282/5473(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), керівник районного (міського) відділу (управління) Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти рішення про дострокове розірвання договору про розстрочення та пред'явити до сплати нараховані на розстрочені суми боргу проценти, якщо платник збору: накопичує новий борг (не сплачує поточні платежі) або не сплачує чергову частку розстроченого боргу протягом двох податкових періодів, наступних за податковим періодом виникнення такого нового боргу або податковим періодом, за який сплачується чергова частка розстроченого боргу; ліквідується; виїжджає за кордон на постійне місце проживання (якщо платник збору є фізичною особою); визнається неплатоспроможним за зобов'язаннями, іншими, ніж податкові.

З дня дострокового розірвання договору про розстрочення платник збору зобов'язаний сплатити невнесену суму розстроченого боргу й суму нарахованих на неї процентів та суму процентів, яка була нарахована на фактично сплачену розстрочену суму.

З дня, наступного за днем розірвання договору про розстрочення, на розстрочені суми збору, що залишилися несплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених чинним законодавством.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 договору про розстрочення № 10/22 від 27.04.2001 року, копія якого наявна у матеріалах справи, передбачено, що з дня, наступного за днем розірвання договору про розстрочення, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховується пеня у розмірах, передбачених законодавством.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що рішення позивача про розірвання договору розстрочки № 10/22 від 27.04.2001 року, що набрало форму листа від 09.08.2002 року за вих. № 03-17/2320, відповідач до органів Пенсійного фонду та в судовому порядку не оскаржував.

З огляду на викладене, позивачем нараховано на розстрочені суми, що залишились не сплаченими відповідачем пеню в розмірі 1790 грн. 85 коп. (за період з 27.04.2001 по 28.09.2001 - в розмірі 892 грн. 09 коп.; за період з 28.09.2001 по 26.12.2001 - в розмірі 315 грн. 57 коп., за період з 26.12.2001 по 15.02.2002 в розмірі 140 грн. 68 коп., за період з 15.02.2002 по 09.08.2002 - в розмірі 442 грн. 51 коп.).

Проте, з дня дострокового розірвання договору про розстрочення відповідач не сплатив невнесену суму розстроченого боргу, тому позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 1790 грн. 85 коп.

Нарахована пеня в розмірі 1790 грн. 85 коп. не сплачена відповідачем, що підтверджується карткою особового рахунку Кобеляцького малого підприємства спеціалізованої пересувної механізованої колони.

Доводи представника відповідача, що частина спірної суми була стягнута раніше рішенням Арбітражного суду Полтавської області від 07.09.2000 року по справі № 11/386, спростовуються мотивувальною частиною даного рішення, у якій відсутній період, за який визначена заборгованість, що станом на 01.04.2000 року становила 26444 грн.

Таким чином, станом на 01.02.2003 року сума заборгованості відповідача перед Управлінням Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області становила: по недоїмці - 9825 грн. 35 коп., по пені 1791 грн. 95 коп. (1790 грн. 85 коп.+1 грн. 10 коп.), по штрафних санкціях в розмірі 343 грн. 34 коп.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ платниками страхових внесків на загальнодержавне пенсійне страхування є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону

Згідно із положеннями ст. 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-1У, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, які набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Розмір страхових внесків встановлений Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26 червня 1997 року № 400, та у 2000-2005 році становив 32 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону, у 2006 році становив 31,8 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону, з 2007 року становить 33,2 % від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону, та відповідно 1-2%, що утримуються із заробітної плати працюючих.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та відповідно до п. 5.1.3 та 5.1.4 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місці виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплаті заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

19.12.2007 року (вх. № 3978) відповідач подав до органів Пенсійного фонду розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за листопад 2007 року, відповідно до якого загальна сума страхових внесків (рядок 8) складає 3393,04 грн.

Також, листом за підписом голови ліквідаційної комісії відповідач просив прийняти звітність за 2003 рік, згідно якої загальна сума заборгованості відповідача становить 1411,95 грн.

Розрахунком недоїмки по страхових внесках на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2000 року по 24.12.2010 року, наявним у матеріалах справи підтверджено, що 20.12.2007 року на підставі поданих відповідачем розрахунків (звітів) позивачем збільшено розмір недоїмки відповідача на суму 4809 грн. 99 коп. (3393,04 грн. + 1411,95 грн.).

16.01.2008 року (вх. № 192) відповідач надав до органів Пенсійного фонду розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за грудень 2007 року, відповідно до якого загальна сума страхових внесків (рядок 8) складає 213,16 грн.

Відповідно до п. 3.1 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 19 січня 2002 року № 2-4, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до Пенсійного фонду України на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ й організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів платників податків, що не мають статусу юридичної особи і розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади, для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів, інших осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу. Особові рахунки платників відкриваються районним (міським) органом Пенсійного фонду України щорічно.

Таким чином, станом на 31.12.2010 року загальна сума заборгованості по сплаті страхових внесків відповідача становить 14688,48 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача, що у рахунок погашення страхових внесків позивач повинен був зарахувати суми, сплачені відповідачем на погашення заборгованості з відшкодування та доставки пільгових пенсій, виходячи з наступного.

Із пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено, що заборгованість з відшкодування та доставки пільгових пенсій сплачувалась відповідачем у добровільному порядку.

Відповідач не оскаржував до органів Пенсійного фонду та до суду розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій стосовно визначених до сплати та сплачених сум.

Відтак, позивач був позбавлений обов'язку зараховувати суми, сплачені відповідачем у добровільному порядку на погашення заборгованості з відшкодування та доставки пільгових пенсій у рахунок погашення суми недоїмки.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області винесено рішення про застосування штрафних санкцій № 1 від 09.04.2002 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 170 грн., № 3 від 24.04.2002 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 170 грн., № 43 від 26.11.2002 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 3,34 грн., № 123 від 22.04.2003 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 5,26 грн., № 198 від 27.06.2003 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 25,02 грн., № 205 від 11.07.2003 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 680 грн., № 244 від 16.09.2003 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 16,24 грн., № 271 від 15.10.2003 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 510 грн., № 11 від 20.01.2004 року, яким до відповідача застосовано штраф в розмірі 170 грн.

Зазначені рішення направлені позивачем та відповідно отримані відповідачем, що підтверджується відміткою про отримання в корінці зворотного повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідачем фінансові санкції у загальній сумі 1749,86 грн. не сплачені, що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника Кобеляцького малого підприємства спеціалізованої пересувної механізованої колони.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку недоїмки по страховим внескам відповідачу нараховано пеню у загальній сумі 1805,60 грн., що складається із 1790,85 грн. (нарахованої у зв'язку з розірванням договору розстрочки) та 1 грн. 10 коп., 3 грн. 64 коп., 5 грн. 96 коп., 4 грн. 05 коп. (нараховані у зв'язку із частковою сплатою суми боргу).

Карткою особового рахунку відповідача підтверджено, що пеня в розмірі 1805,60 грн. відповідачем не сплачена.

Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” погашення заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що виникла до 1 січня 2004 року і не погашена в установленому законом порядку, здійснюється відповідно до статті 106 цього Закону.

Положеннями статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Згідно абз. 3, 4 ч. 14 ст. 106 Закону суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються у тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

При цьому до спірних правовідносин не застосовуються вимоги Цивільного кодексу України, зокрема, щодо встановлення строків звернення до суду з цивільним позовом.

Таким чином, суд не бере до уваги рішення ліквідаційної комісії від 25.12.2007 року про списання заборгованості не перерахованих внесків до Пенсійного фонду України.

Абзацом 8 частини третьої статті 106 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право органу Пенсійного фонду на звернення до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області до Кобеляцького малого підприємства спеціалізованої пересувної механізованої колони про стягнення страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування задовольнити.

Стягнути з Кобеляцького малого підприємства спеціалізованої пересувної механізованої колони (ідентифікаційний код 13936967) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 18243 грн. 94 коп. (вісімнадцять тисяч двісті сорок три гривні девяносто чотири копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2011 року.

СуддяС.С. Сич