Постанова № 13668737, 02.02.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-6021/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Вовченко Т.П.,

за участю:

представника позивача - Трунової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областідо суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про стягнення фінансової санкції, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2010 року Прокурор Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про стягнення фінансової санкції в розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що проведеною Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення ліцензійної картки, у зв'язку з чим постановою від 06.07.2009 року № 066183 до відповідача застосовано фінансові санкції в розмірі 1700 грн. Вказану постанову відповідачем не оскаржено, фінансові санкції не сплачено, тому просив позов задовольнити.

Прокурор у судове засідання не зявився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча у матеріалах справи наявні докази, що він належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 6 статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, яким є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті.

Згідно із частиною 11 статті 6 Закону України “Про автомобільний транспорт” державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Судом встановлено, що 15.05.2009 року о 11 год. 35 хв. при здійсненні перевірки на підставі завдання на перевірку № 014893 від 12.05.2009 року державними інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області перевірено транспортний засіб марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за кермом якого згідно посвідчення водія № НОМЕР_2 виданого 20.11.2007 року, знаходився ОСОБА_2.

Власником перевіреного транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3є ОСОБА_3, ОСОБА_2 керував автомобілем за дорученням від 23.08.2003 року № 921965.

Під час перевірки транспортного засобу встановлено та зафіксовано у акті перевірки від 15.05.2009 року № 058099, що відповідач надавав послуги з перевезення пасажирів на таксі без наявності ліцензійної картки, чим порушив вимоги статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Згідно із частиною 1 статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі, є: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Вказані вимоги кореспондуються із положеннями статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, якими передбачено, що ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України “Про автомобільний транспорт”.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено порушення вимог статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідно до абзацу 3 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктами 25-26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 08.11.2006 року № 1567 (надалі - Порядок), справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

На виконання вимог даного Порядку позивачем 25.05.2009 року направлено на адресу відповідача повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті.

Положеннями пункту 27 Порядку передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання, справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не зявився на розгляд справи, за результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, на підставі акту від 15.05.2009 року № 058099, начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області Кужіль В.М. винесено постанову від 06.07.2009 року № 066183, якою до відповідача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700 грн.

Зазначена постанова отримана відповідачем 14.07.2009 року, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, копія якого наявна у матеріалах справи.

Згідно з пунктом 28 Порядку фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Відповідачем не надано суду доказів сплати фінансової санкції та доказів щодо оскарження постанови про застосування фінансових санкцій у встановленому чинним законодавством порядку.

Повноваження прокурора на звернення до суду в інтересах держави передбачені частиною 2 статті 61 КАС України, частиною 2статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов прокурораГадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській областідо суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про стягнення фінансових санкцій задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особиОСОБА_2 фінансові санкції в сумі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень) до державного бюджету на р/р 31118106700032 в УДК у Гадяцькому районі, код ЄДРПОУ 34698301, банк одержувача ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019, код платежу 21081100, символ 106. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 лютого 2011 року.

СуддяА.Б. Головко