Постанова № 13668603, 07.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.33

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2011 року Справа № 2а-8715/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСмішливої Т.В.,

при секретарі судового засідання Попові М.Г.,

за участю представників сторін

від позивача: Айрапетян Д.Ю., дов. № 8д від 26.01.2011

від відповідача:Дахнова А.О., дов. № 8 від 22.11.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови № 000870 від 20.09.2010.,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, в якому послався, що цілою низкою постанов начальника Управління на позивача накладено штрафні санкції за невиконання ряду приписів начальника про усунення порушення прав споживачів. Позивач вважає вказані постанови такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки в самих актах перевірки, на підставі яких видано приписи, не зазначено, вимоги якого закону порушено, посилання на порушення прав споживачів безпідставне, бо позивач з громадянами, які встановили автономне опалення з порушенням встановленого порядку, в договірних відносинах не знаходиться, ці громадяни перебувають у договірних відносинах з виконавцем послуг, яким позивач не є, позивач знаходиться у договірних відносинах з виконавцем послуг, на балансі якого знаходиться будинок, та веде облік нарахувань та оплати за надане виконавцю тепло та гарячу воду, крім того начальник управління не має права підписувати приписи, також позивачем частково виконано видані приписи, призупинено нарахування цим громадянам оплати за тепло та надано інформацію відповідачеві. Тому позивач просить визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення стягнень, згідно зазначеному переліку.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2010 року за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2010 року позовні вимоги позивача розєднано в самостійні провадження.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду Смішливої Т.В. від 17 листопада 2010 року прийнято до провадження та призначено до розгляду справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування постанови № 000870 від 20 вересня 2010 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснив, що у даному випадку управління не мало право проводити перевірку виконання припису у звязку з тим, що до 01.01.2011 діяв мораторій на проведення позапланових перевірок, тому вказана перевірка управлінням не проводилась. Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що позивач субєкт господарювання юридична особа Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 24.01.1996 № 31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської ради 26.01.1996, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25.01.2005 № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а. Згідно Статуту ЛМКП «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення). (а.с. 6-8)

Судом також встановлено, що до Управління у справах захисту споживачів в Луганській області з питання порушень прав споживачів, а саме про відмову у відключенні квартир від мереж централізованого опалення, зняття з обліку як абонентів ЛМКП «Теплокомуненерго» та проведення перерахунку за не надання послуг центрального опалення звернулись група громадян, у тому числі гр. ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1

На підставі звернень зазначених громадян працівниками відповідача здійснені позапланові перевірки дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у ЛМКП «Теплокомуненерго». Підстави та порядок проведення перевірки позивачем не оскаржувались.

За результатами перевірки було складено акт № 000882 від 08 червня 2010 року, в якому зафіксовано, що вказані вище заявники мають у повному обсязі дозвільні документи, що передбачені законодавством, на встановлення автономного опалення. (а.с. 10)

У звязку з цим начальник Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області Лукашик М.Ф. дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються та проведення перерахунків з моменту звернення зазначених заявників до ЛМКП «Теплокомуненерго», та на підставі цього акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ним видано припис № 326 від 11 червня 2010 року про усунення порушень збоку ЛМКП «Теплокомуненерго» прав споживачів з вимогами:

- припинити порушення прав гр. ОСОБА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги;

- припинити нарахування виплати за ненадані послуги гр. ОСОБА_3., за вказаною вище адресою;

- провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення гр. ОСОБА_3 за вказаною вище адресою;

- про вжиті заходи інформувати Управління до 11 липня 2010 року. (а.с. 12)

За невиконання зазначеного припису відповідачем Управлінням у справах захисту прав споживачів у Луганській області у відповідності до ст. 26, ч. 1 п. 9 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у відношенні позивача - ЛМКП «Теплокомуненерго» прийнято постанову № 000870 від 20 вересня 2010 року про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 9)

Права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлює Закон України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 року (надалі Закон № 1023).

Згідно з ч. 3. ст. 5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 229 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право у числі іншого:

- давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вимог Закону № 1023 відповідальність субєкта господарювання у разі порушення прав споживачів настає лише у випадках, перелік яких передбачають норми ст. ст. 21, 23 Закону № 1023, і саме у вказаних випадках може бути видано припис про усунення цих порушень, та/або прийнято рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу. При цьому в силу вказаної ст. 21 Закону № 1023, факти порушень мають бути відповідним чином встановлені та доведені. Так, серед іншого, у відповідності з п.9 ст. 23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Таким чином, в даному випадку має бути встановлено факт невиконання позивачем припису відповідача.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 5 квітня 2007 року (надалі Закон № 877)

Частиною 7 ст.7 Закону № 877 органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, на підставі акта надано право складати припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із частиною 8 статті 7 Закону № 877-V припис це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону № 877 невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Порядок накладення та стягнення штрафів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене Постанвовю КМ України № 1177 від 17.08.2002 (надалі Положення № 1177).

Виходячи з вимог п.п. 2, 4. Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених ст. 23 Закону № 1023, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм чинного законодавства, відповідачу надано право накладати на позивача стягнення у вигляді штрафу за наявності певних умов. А саме, на думку суду, відповідач мав встановити факт невиконання припису, а розгляд питання про накладення стягнення провести за участю представника позивача з його обовязковим та своєчасним повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаних умов відповідачем дотримано не було. Постанову про накладення штрафу прийнято у відсутність представника позивача, доказів повідомлення позивача про розгляд цього питання відповідачем суду не надано. Крім того, як зазначалось, постанову про накладення штрафу прийнято з урахуванням висновків акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів, на підставі якого було внесено припис про усунення порушень, при цьому виконання припису відповідачем не перевірялось. Тобто, суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття вказаної постанови, так як підставою перевірки відповідачем визначено акт перевірки № 000882 від 08.06.2010, а вказаний акт є підставою для прийняття припису № 326 від 11.06.2010 та не може бути підставою для прийняття постанови про накладення санкцій за невиконання вказаного припису.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем прийнято не у спосіб, передбачений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як протиправна.

Водночас, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, суд не оцінює доводи позивача про безпідставність внесення припису про усунення порушень, оскільки предметом позову у справі є визнання протиправною та скасування саме постанови відповідача про накладення штрафу.

Судом встановлено, що 26.07.2010 до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 326 від 11.06.2010.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.10.2010 позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 326 від 11.06.2010 задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано припис Управління у справах захисту прав споживачів № 326 від 11.06.2010.

Зазначену постанову скасовано постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2010 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року скасовано. У задоволенні позовних вимог Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису № 326 від 11.06.2010 відмовлено повністю (а.с. 54-60)

Тобто, рішення набрало законної сили 20 грудня 2010 року.

Згідно ч.1 ст 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, припис № 326 від 11.06.2010, визнано таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд вважає, що позивач довів суду докази щодо правомірності заявлених вимог та необхідності визнати протиправною та скасувати постанову № 000870 від 20.09.2010.

На підставі викладеного, керуючись ст. 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови № 000870 від 20.09.2010 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області постанову № 000870 від 20.09.2010 про накладення на позивача ЛМКП «Теплокомуненерго» стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. за невиконання припису № 326 від 11.06.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяТ.В. Смішлива