Рішення № 136672591, 19.05.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/288/26

Провадження 2/681/500/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У березні 2026 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») звернувся з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договорами про надання коштів у кредит № 8168393 від 25.07.2025 та № 71152595 від 02.09.2025.

В обґрунтування вимог зазначав, що 25.07.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали договір про надання коштів у кредит № 8168393 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Того ж дня позикодавець виконав умови договору позики, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000,00 грн шляхом їх перерахування за посередництвом платіжної системи на його банківський картковий рахунок.

Також 02.09.2025 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач уклали договір позики № 71152595 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Того ж дня позикодавець виконав умови договору позики, зокрема, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000,00 грн шляхом їх перерахування за посередництвом платіжної системи на його банківський картковий рахунок.

Внаслідок невиконання вимог указаних вище договорів позики відповідачем, утворилась заборгованість, а саме: за договором № 8168393 у сумі 26009,50 грн та за договором № 71152595 у сумі 19990,00 грн, а всього на загальну суму - 45 999,50 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та памятка про права та обов`язки надсилались судом 20.03.2026 за його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Відправлення вважається врученим згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою, що адресат відмовився його отримувати.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Полонського районного суду 12.03.2026 (а.с. 2).

Ухвалою суду від 23.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 50-51).

Цією ухвалою суду задоволено клопотання позивача про витребування доказів у АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та АТ «Універсал Банк» щодо належності карткового рахунку відповідачу та зарахування коштів.

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем 04.03.2026, що підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 7).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у кредит № 71152595 (а.с. 13, зворот - 20), умовами якого встановлено, що позивач надає відповідачу кредит в розмірі 5000,00 грн строком на 30 днів (з 02.09.2025 по 01.10.2025 ), із денною процентною ставкою - 0,5 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту - 750,00 грн. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00 % за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 51385, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

06.09.2025 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15719934 до Договору позики № 71152595 (а.с. 22), за умовами якої сторони домовились збільшити суму позики на 6000,00 грн в результаті чого розмір наданого кредиту становитиме - 11000 та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 0,5 % на 1 %. Додатковий договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 55383, що був надісланий на вказану Відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ, отримавши від АТ «Універсал Банк» (monobank) персональні дані ОСОБА_1 , у тому числі електронну адресу, на яку направлявся одноразовий ідентифікатор 51385 для підписання документів 02.09.2025 о 00:13:31 (а.с. 24).

Також, позивач на виконання умов кредитного договору №71152595 від 02.09.2025, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5000,00 за посередництвом АТ «Таскомбанк». Наведене вище, підтверджується довідками АТ «Таскомбанк» про успішний переказ грошових коштів на карткові рахунки одержувачів до яких емітовані електронні платіжні засоби, зокрема: довідкою № CEB8849D-3A36-429C-ACA0-3BCF18850AB8 про переказ коштів в розмірі 5000,00 грн на картку № НОМЕР_1 (а.с. 24, зворот) та № 532C2E18-1E054DE6-A604-3CE5536BB643 про переказ коштів в розмірі 6000,00 грн на цю саму картку (а.с. 24, зворот - 25).

Відповідно до доданого розрахунку за договором позики № 71152595 від 02.09.2025 у розмірі 19990 грн 00 коп., яка складається з 11000,00 грн основного боргу, 2960,00 грн процентів, 750,00 грн комісії та 5280,00 грн процентів за понадстрокове користування (а.с. 11, зворот - 12). Згідно з цим документом погашення заборгованості відповідачем не здійснювалось.

Також 25.07.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір про надання коштів у кредит № 8168393 (а.с. 27-34), умовами якого встановлено, що позивач надає відповідачу кредит в розмірі 11000,00 грн строком на 360 днів (з 25.07.2025 по 19.07.2026), із денною процентною ставкою - 0,95 % які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17,25% від суми наданого Кредиту - 1897,50 грн. У разі порушення відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 550,00 грн за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 107262, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Позивач ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ, отримавши від АТ «Універсал Банк» (monobank) персональні дані ОСОБА_1 , у тому числі електронну адресу, на яку направлявся одноразовий ідентифікатор 107262 для підписання документів 25.07.2025 о 19:48:23 (а.с. 35).

Також, позивач на виконання умов кредитного договору №8168393 від 25.07.2025, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 11000,00 грн за посередництвом ТОВ «Європейська платіжна система». Наведене вище підтверджується електронною платіжною інструкцією № c45f3e70-2b9e-4daa-8690-ee2502ab05d7 від 25.07.2025 (а.с. 36, зворот) та довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000025714 від 16.01.2026 про успішний переказ грошових коштів у розмірі 11000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 35, зворот).

Відповідно до доданого розрахунку за договором позики № 8168393 від 25.07.2025 у розмірі 26009 грн 50 коп., яка складається з 11000,00 грн основного боргу, 9509,50 грн процентів та 5500,00 грн пені (а.с. 25, зворот - 26). Окрім того, з розрахунку установлено, що відповідач на виконання умов цього договору сплатив 5032,50 грн, з яких 3135,00 грн позивач зарахував на погашення відсотків та 1897,50 на погашення комісії. Суд зазначає, що при визначенні суми заборгованості за відсотками у розмірі 9509,50 грн, позивачем вже було враховано здійснене відповідачем часткове погашення в сумі 3135,00 грн.

Факт належності відповідачу карткок № 5355280037129629622 та №5375411500346486, на яку проводилось зарахування коштів позивачем за договорами підтверджено інформацією АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 24.03.2026 та АТ «Універсал Банк» від 12.05.2026 (а.с. 57-60; 64-65).

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має міститися істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень вище вказаного законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного вище суд вважає, що Договори, підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеними, первісний кредитор виконав умови договорів та надав позичальнику кредит в узгодженому сторонами розмірі. Своєю чергою, відповідач свої обов`язки за договорами належно не виконував, у встановлений строк кредит в повному обсязі не повернув, відсотків за користування кредитними коштами своєчасно не сплатив.

Відповідач відзив на позов не подав, викладені позивачем в позовній заяві обставини належними та допустимими доказами не спростував, доказів повної сплати заборгованості за кредитними договорами суду не надав.

Сукупністю досліджених судом доказів, які містяться в матеріалах справи, доведено наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредитів та правомірними відсотками за користування кредитом.

Перевіряючи заборгованості за відсотками за кредитними договорами слід розрахувати виходячи з наступного. Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Враховуючи вищенаведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно правильного застосування положень ст.ст. 625, 1048 ЦК України, позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку кредиту. Вимоги щодо стягнення процентів за користування кредитом, нарахованих у межах строку кредитування, є обґрунтованими та підлягають задоволенню (в розмірі 2960,00 грн за договором № 71152595 та 9509,50 грн за договором № 8168393, з урахуванням здійснених перерахунків сум).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з відсотків за понадстрокове користування кредитом у розмірі 5280,00 грн за договором № 71152595 суд зазначає про таке. За умовами договору вбачається, що сторони визначили розмір процентів за понадстрокове користування кредитом - 4% в день. У разі порушення строків повернення кредиту позичальником, користування кредитом понад встановлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит. Судом встановлено, що відповідач порушив взяті за кредитним договором зобов`язання та у визначений договором строк отримані в кредит кошти не повернув. Обумовлене сторонами право кредитодавця на нарахування процентної ставки за понадстрокове користування кредитом є узгодженою мірою відповідальності за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, а саме іншим платежем, який застосовується чи стягується при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Однак, згідно з п. 18 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу. Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню. За таких обставин, відповідач звільняється від відповідальності за невиконання умов кредитного договору в частині сплати відсотків за понадстрокове користування кредитом, оскільки такі нараховані кредитодавцем у період дії в Україні воєнного стану.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісії за надання кредитів (750,00 грн за договором № 71152595 та 1897,50 грн за договором № 8168393) суд зазначає наступне. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц та у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. Якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, за які банком встановлена комісія, та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними. Із матеріалів справи слідує, що умовами договорів передбачено стягнення комісій за надання кредиту (750,00 грн та 1897,50 грн відповідно).

Однак, у кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням кредиту, за які встановлена комісія.

Таким чином, умови кредитних договорів про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісії є нікчемними, внаслідок чого суми нарахованої комісії не можуть бути стягнуті з ОСОБА_1 на користь позивача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 582/202/22.

Водночас оскільки з розрахунку вбачається, що відповідачем за договором № 8168393 було сплачено 1897,50 грн, які кредитор зарахував на погашення комісії, суд, враховуючи нікчемність такої комісії, зараховує вказану суму в рахунок погашення дійсної заборгованості за відсотками (9509,50 грн - 1897,50 грн = 7612,00 грн).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею (неустойкою) в розмірі 5500,00 грн за договором № 8168393, суд зазначає наступне. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, які підлягають списанню. Оскільки пеня за кредитним договором нарахована під час дії воєнного стану (Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022), то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за договорами на загальну суму 32572,00 грн, з яких :

-за № 71152595 заборгованість в розмірі 13960,00 грн (11000,00 грн основного боргу та 2960,00 грн відсотків);

-за № 8168393 заборгованість в розмірі 18612,00 грн (11000,00 грн основного боргу та 7612,00 грн відсотків).

5.Розподіл судових витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025 (а.с. 37, зворот - 40), витяг з акту приймання-передачі справ (а.с. 43), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Ткаченко Ю.О. № 2099 (а.с. 44, зворот).

При розв`язанні цього питання суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 висловив думку, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач заперечень щодо співмірності витрат не надав, однак суд враховує положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума заявлених позивачем вимог становила 45999,50 грн (19990,00 грн за договором № 71152595 та 26009,50 грн за договором № 8168393). Суд дійшов висновку про задоволення позову на загальну суму 32572,00 грн, що становить 70,81 % від заявлених вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 3186,43 грн (4500,00 грн х 70,81 %).

На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1885,23 грн (2662,40 грн х 70,81 %).

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором надання коштів у кредит № 71152595 від 02.09.2025 та договором кредитної лінії № 8168393 від 25.07.2025 в загальній сумі 32572 (тридцять дві тисячі п`ятсот сімдесят дві) грн 00 коп., а саме:

- за договором № 71152595 від 02.09.2025 в сумі 13960 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп., з яких за основним боргом - 11000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп., за нарахованими відсотками - 2960 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп.;

- за договором позики № 8168393 від 25.07.2025 в сумі 18612 (вісімнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп., з яких за основним боргом - 11000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп., за нарахованими відсотками - 7612 (сім тисяч шістсот дванадцять) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 1885 (одну тисячу вісімсот вісімдесят п`ять) грн 23 коп. витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3186 (три тисячі сто вісімдесят шість) грн 43 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ 39861924, місцезнаходження: 01010, м. Київ, площа Арсенальна, буд. 1Б.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 19.05.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК