Рішення № 136661130, 05.05.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5118/25

Провадження № 2/204/2205/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

05 травня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого - судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 190470 гривень 27 копійок (а. с. 1-5 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 12 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було підписано Анкету - заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», в якій позичальник підтвердив те, що прийняв пропозицію банку на оформлення «Максимум», також виявив бажання на отримання від банку кредиту шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75000 гривень по рахунку умовах, що вказуються в договорі та додатку до договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум» з урахуванням умов публічної пропозиції. Таким чином, 12 грудня 2013 року між банком та відповідачем з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено Угоду комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум») із наступними основними умовами: тип кредиту встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку; найменування продукту «Максимум»; мета кредиту споживчі потреби; ліміт відновлювальної кредитної лінії 75000 гривень; процентна ставка 30 % річних; тип процентної ставки фіксована; тип картки DMC Gold; порядок повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 гривень. Банк взяті відповідно до Угоди на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, якими відповідач активно користувався. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 190470 гривень 27 копійок, з яких: 116280 гривень прострочене тіло кредиту; 74460 гривень 27 копійок відсотки за користування кредитом, які позивач прохає стягнути з відповідача разом із судовим збором 2422 гривні 40 копійок та витратами на професійну правничу допомогу у сумі 15573 гривні 11 копійок.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Чечелівського районного суду міста Дніпра, яка надійшла до суду 09 лютого 2026 року.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 79) копія якої надіслана учасникам справи за супровідним листом від 12 лютого 2026 року (а. с. 80).

19 березня 2026 року ухвалою суду у справі було здійснено перехід із спрощеного позовного провадження без виклику сторін до спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене судове засідання на 15 квітня 2026 року (а. с. 85), копія якої надіслана учасникам справи супровідним листом від 19 березня 2026 року (а. с. 86).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві з-поміж іншого прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 5 на звороті), проти ухвалення заочного рішення не заперечував, додатково надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а. с. 103-104).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місця, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 99), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що Протоколом позачергових загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» № 2/2022 від 12 серпня 2022 року вирішено змінити найменування Банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк» (а. с. 74 на звороті-76).

12 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було підписано Анкету - заяву про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум» (а. с. 18).

Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що із змістом Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на Інтернет-сторінці Банку, Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами, які є невід`ємною частиною Договору, ознайомлений та цілком згодний та беззаперечно підтвердив, що свій примірник Договору з усіма додатками, що підписаються в рамках обслуговування продукту «Максимум», отримав в день укладання договору разом із банківською платіжною карткою та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані.

Відповідно до умов Договору сторони погодили, що на підставі Анкети-Заяви про Акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», наданої Клієнтом, Банк відкрив рахунок № 26255001693249 у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску. За бажанням Клієнта, шо виражене останнім в Анкеті-Заяві про акцепт Публічної пропозиції, Банк надає Клієнту Кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по рахунку у сумі 75000 гривень. Процентна ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії складає 30% річних на торгові операції та на операції зняття коштів. Розмір обов`язкового мінімального платежу складає 7 % від суми загальної заборгованості за відновлювальною кредитною лінією, розмір обов`язкового мінімального платежу не можу бути меншим за 50 гривень (а. с. 18 на звороті,19).

Відповідно до наданої виписки по рахунку відповідача за період з 12 грудня 2013 року по 24 червня 2025 року, 12 грудня 2013 року останньому було надані кредитні кошти, якими відповідач користувався (а. с. 22-60 та на звороті).

Як убачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачем утворилася заборгованість станом на 24 червня 2025 року у сумі 190740 гривень 27 копійок, яка складається із: 116280 гривень прострочене тіло кредиту; 74460 гривень 27 копійок відсотки за користування кредитом (а. с. 64-65 та на звороті).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до виписки по особовому рахунку відповідача (а. с. 22-60 та на звороті), ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт у сумі 7500 гривень. З вказаної виписки убачається, що відповідач з дати надання кредиту користувалася кредитними коштами.

Факт надання кредитних коштів та їх користування відповідачем з використання платіжного засобу не спростовано останнім належними доказами.

Отже, доказом користування відповідачем кредитними коштами є виписка по рахунку, яка є належним доказом надання кредитних коштів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17.

Також, на підтвердження розміру заборгованості позивачем надано відповідний розрахунок заборгованості (а. с. 64-65 та на звороті), який не спростований відповідачем ані змістовними запереченнями, ані окремим контррозрахунком, а тому при винесені рішення суд керується розрахунком позивача.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем належним чином не спростовано, що в порушення зазначених норм закону та умов договору, останній зобов`язання за кредитним договором від 12 грудня 2013 року належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на 24 червня 2025 року заборгованість становить 190470 гривень 27 копійок, з яких: 116280 гривень прострочене тіло кредиту; 74460 гривень 27 копійок відсотки за користування кредитом.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на позивача.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Як убачається з матеріалів справи, правову допомогу АТ «Сенс Банк» у даній справі на підставі договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року надавало Адвокатське об`єднання «СмартЛекс» в особі керуючого партнера Лойфера Антона Едуардовича (а. с. 67-70) та на підставі довіреності на уповноваження адвоката Дворської Альони Русланівни (а. с. 66) (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №11645/10 від 29 липня 2024 року (а. с. 66 на звороті)).

Однак, на підтвердження наданих послуг адвокатом Дворською А.Р. по справі АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем документально не доведений факт понесення витрат на правову допомогу у даній цивільній справі у заявленому розмірі, тому суд доходить висновку, про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними, допустимими, чіткими та достатніми доказами, у зв`язку з чим суд доходить висновку, позовна заява підлягає задоволенню та із відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №б/н від 12 грудня 2013 року у сумі 190470 гривень 27 копійок, з яких: 116280 гривень прострочене тіло кредиту; 74460 гривень 27 копійок відсотки за користування кредитом.

Понесені позивачем судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська 100; ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12 грудня 2013 року у сумі 190470 (сто дев`яносто тисяч чотириста сімдесят) гривень 27 (двадцять сім) копійок, з яких: 116280 (сто шістнадцять тисяч двісті вісімдесят) гривень прострочене тіло кредиту; 74460 (сімдесят чотири тисячі чотириста шістдесят) гривень 27 (двадцять сім) копійок відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Чечелівським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна