Ухвала суду № 136655318, 15.05.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6138/25

Провадження № 1-кп/0182/206/2026

У Х В А Л А

15.05.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі об`єднані обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024 за № 12024041360000095, 17.12.2025 за № 12025040000001728 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Нікополь Дніпропетровської області, який зареєстрований у АДРЕСА_1 , фактично мешкає у АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Нікополь Дніпропетровської області, який фактично мешкає у АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Ташкент, Республіка

Узбекистан, який зареєстрований та фактично проживає у

АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м. Нікополь, Дніпропетровської

області, яка фактично проживає

АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження м. Орджонікідзе, Дніпропетровської

області, який фактично проживає у

АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження м. Орджонікідзе

Дніпропетровської області, який фактично проживає у

АДРЕСА_5 ,

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Орджонікідзе

Дніпропетровської області, який фактично проживає у

АДРЕСА_6 ,

ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження м. Нікополь

Дніпропетровської області, яка фактично у

АДРЕСА_7 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце народження м. Орджонікідзе Дніпропетровської

області, який зареєстрований та фактично у

АДРЕСА_8 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2, 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_12 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_11 (всі в залі суду),

ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ з ДУВП № 4),

захисників ОСОБА_13 (в залі суду),

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

(всі в режимі ВКЗ з власних пристроїв),

в с т а н о в и в:

У провадженні Нікопольського міськрайонного суду перебувають об`єднані кримінальні провадження, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024 за № 12024041360000095, 17.12.2025 за № 12025040000001728 обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинені кримінальні правопорушення за якими внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2024 за № 12024041360000095 по обвинуваченню ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_20 , ОСОБА_5 , ОСОБА_21 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_22 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 2, 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_11 - домашній арешт; стосовно обвинуваченої ОСОБА_10 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. У зв`язку із внесенням застави обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_19 та ОСОБА_4 останні вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , а також строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою та домашнього арешту на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при продовженні та зміні запобіжного заходу, а саме ризики: п. 1 - переховування від органу слідства і суду, до чого їх може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, що унеможливлює звільнення від покарання з іспитовим строком; п. 3 незаконно впливати на свідків з метою уникнення від відповідальності; п. 5 вчинення інших кримінальних правопорушень.

Прокурор вважає, що застосування до обвинувачених більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належне виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та не здатні запобігти наявним ризикам.

Крім того, в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання стосовно обвинуваченої ОСОБА_10 та обов`язків обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 ще на 60 діб.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти продовження щодо нього строку дії обов`язків заперечував, бо жодного разу їх не порушив і сумлінно дотримувався.

Захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , кожен окремо, проти продовження строку дії обов`язків також заперечували, бо їх підзахисний і так їх дотримується.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні проти продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечував та просив хоча б змінити його на нічний.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_16 також заперечувала проти клопотання прокурора. Зазначила, що ОСОБА_5 є працездатним і потребує коштів для існування, а тому просила застосувати до нього нічний домашній арешт з 19.00 год. до 6.00 год., щоб він мав змогу працювати. До того ж він проживає з матір`ю-пенсіонеркою і не може бути у неї на утриманні.

Обвинувачена ОСОБА_6 проти продовження щодо неї строку дії обов`язків заперечувала, бо весь час їх дотримувалась і жодних порушень з її боку немає.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_14 проти продовження строку дії обов`язків теж заперечував, бо його підзахисна як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду процесуальні обов`язки не порушувала і належно поводила себе.

Обвинувачений ОСОБА_7 заперечував проти продовження строків тримання під вартою та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою реєстрації: АДРЕСА_4 , але документів на це житло у нього немає. Посилався на тривале перебування його під вартою.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_13 підтримав клопотання свого підзахисного та просив застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за вказаною адресою. Домашній арешт на думку захисника зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти наявним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та просив встановити йому домашній арешт лише у нічний час з 18.00 год. до 8.00 год.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_17 проти клопотання прокурора заперечувала. Вказала, що за весь час перебування під цілодобовим домашнім арештом процесуальних порушень з боку її підзахисного не було і він дотримувався умов домашнього арешту. Тому просила змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_9 проти продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечував, бо за час перебування під домашнім арештом нічого не порушував та належно поводився. Просив змінити йому запобіжний захід на особисте зобов`язання.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_18 підтримала клопотання свого підзахисного та також просила змінити ОСОБА_9 запобіжний захід на особисте зобов`язання, бо він дотримувався умов домашнього арешту і продемонстрував свою належну процесуальну поведінку.

Обвинувачена ОСОБА_10 заперечувала проти клопотання прокурора, бо весь час дотримувалась процесуальних обов`язків і жодних порушень з її боку не було.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_13 також заперечував проти продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, бо його підзахисна сумлінно виконувала обов`язки і довела свою належну поведінку.

Обвинувачений ОСОБА_11 заперечував проти клопотання прокурора та просив встановити йому домашній арешт у нічний час з 22.00 год. до 6.00 год., щоб вдень він мав змогу працювати. Він має намір працевлаштуватись до ТОВ «С-Кайлас», а керівництво підприємства зі свого боку теж надало гарантійний лист про його офіційне працевлаштування.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_16 підтримала клопотання свого підзахисного.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

ЄСПЛ стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про продовження строку дії до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень ЄСПЛ.

Так, у справі «Маккей проти Об`єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, „Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Як встановлено в судовому засіданні, продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, суд вважає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від суду) об`єктивно існує, бо обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може переховуватися від суду шляхом переходу на нелегальне становище, виїзду на непідконтрольну Україні територію. Це твердження узгоджується і з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005, в якому зазначено, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

Також суд вважає, що наявний і продовжує існувати й ризик незаконного впливу на свідків, оскільки висунута обвинуваченому підозра, в тому числі, ґрунтується і на показах свідків, а, оскільки обвинувачений має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочинів, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , то є значним ризик того, що останній, перебуваючи на волі, може вдатися до погроз або застосування насильства до свідків з метою відмови або зміни в подальшому ними показань з метою уникнення відповідальності.

Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то суд вважає, що такий ризик теж існує, оскільки встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у систематичному вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у складі злочинної організації. Обвинувачений ніде не працює, офіційних джерел заробітку не має, що дає підстави вважати, що він існує за рахунок грошових коштів, отриманих від незаконного збуту наркотиків. Тому на думку суду цей ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також доведений та обґрунтований.

Таким чином, судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою. На переконання суду подальше продовження тримання під вартою обвинуваченому не порушує його права на свободу та особисту недоторканість, справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 5, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, а обставини, які слугували підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились.

Оскільки строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 закінчується, тому суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Так, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких.

В підготовчому судовому засіданні щодо цих обвинувачених було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 цілодобово, а ОСОБА_9 - у нічний час залишати житло без дозволу суду. Строк дії домашнього арешту обвинуваченим спливає 25.05.2026.

Судом також було встановлено, що в період дії запобіжного заходу обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 його умови не порушували. Але ОСОБА_11 , перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом, порушив його умови, а саме на момент перевірки 12.05.2026 був відсутній вдома, про що свідчать матеріали ВП № 2 Нікопольського РУП.

Разом з тим, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження щодо цих обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження обвинуваченому строку домашнього арешту, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При цьому суд враховує обставини кримінальних правопорушень, те, що існує ризик переховування від суду; особи обвинувачених - наявність у них постійного місця проживання, родини. Але на даний час наявні та продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховує й положення ст. 178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, тяжкість покарання за злочини, в яких вони обвинувачуються - систематичне вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у складі злочинної організації. Всі обвинувачені ніде не працюють, офіційних джерел заробітку не мають, що дає підстави вважати, що вони всі існують за рахунок грошових коштів, отриманих від незаконного збуту наркотиків. Тому на думку суду ризики, зазначені прокурором, доведені та обґрунтовані.

Враховуючи викладені обставини, підлягає задоволенню клопотання обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та їх захисників про зміну часу, з якого діє домашній арешт, бо ризик переховування від суду продовжує існувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, суд враховує положення ч. 6 ст. 181 КПК України, відповідно до яких строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

При цьому судом було встановлено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту обвинуваченим ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було застосовано ухвалою суду від 04.12.2025, який в подальшому ухвалами від 29.01.2026 та 26.03.2026 продовжувався ще на два місяці. Отже сукупний строк перебування обвинувачених під домашнім арештом вже досягнув шести місяців, а тому після закінчення цього строку, а саме 25.05.2026 ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно ОСОБА_9 та ОСОБА_8 припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Тому в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 слід відмовити.

Що стосується клопотання прокурора про продовження щодо ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, то суд зазначає наступне.

Необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України прокурор обґрунтовує забезпеченням виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не змінились та продовжують існувати, а саме: ризик переховування від суду бо обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі, яке їм загрожує у разі визнання винуватими у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, можуть переховуватися від суду шляхом переходу на нелегальне становище, виїзду на непідконтрольну Україні територію; ризик незаконного впливу на свідків, оскільки висунута обвинуваченим підозра, в тому числі, ґрунтується і на показах свідків, а, оскільки обвинувачені мають доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , то є значним ризик того, що останні можуть тиснути на свідків з метою відмови або зміни ними показань з метою уникнення відповідальності; ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обвинувачуються у систематичному вчиненні злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у складі злочинної організації. Обвинувачені ніде не працюють, офіційних джерел заробітку не мають, що дає підстави вважати, що вони всі існують за рахунок грошових коштів, отриманих від незаконного збуту наркотиків.

Разом з тим, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження ризики, зазначені прокурором у клопотанні. Так, після застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення обов`язків ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 завжди з`являлись за викликом суду, а також виконували покладені на них процесуальні обов`язки. Будь-якої неналежної процесуальної поведінки жоден з них не допускав, будь-яких спроб ухилитися від суду не вчиняли. Тобто застосування запобіжного заходу та покладення процесуальних обов`язків виявилося належним заходом процесуального впливу для забезпечення виконання обвинуваченими процесуальної поведінки.

При цьому суд також вважає, що ризик тиску на свідків також ніяким чином не доведений, так само недоведеним суд вважає і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки об`єктивних даних на підтвердження існування таких ризиків стороною обвинувачення суду також не надано.

Відтак, ризики, на які посилається прокурор, не обґрунтовані та належним чином не доведені.

Крім того, ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв`язки.

Тому суд вважає, що підстави для продовження щодо ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, а щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_4 - строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відсутні, а тому клопотання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 5 ст. 194, ч. 3 ст. 315 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити. В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника про зміну запобіжного заходу відмовити.

Продовжити щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 дію запобіжного заходу тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 12 липня 2026 р.

Одночасно визначити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 грн. для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави і зобов`язаний виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із м. Покров, Дніпропетровської обл., в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, заставодавцю, що у разі нез`явлення обвинуваченого за викликом до суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки або порушення обов`язків, покладених цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задовольнити частково.

Продовжити щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши в період часу з 22.00 год. до 6.00 год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , без дозволу суду.

Продовжити щодо ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши в період часу з 22.00 год. до 6.00 год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_8 , без дозволу суду.

Покласти на обвинувачених наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися із м. Покров, Дніпропетровської області, в якому вони проживають, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надіслати для виконання до ВП № 2 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській обл.

Роз`яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на них зобов`язань.

Строк дії ухвали не більше ніж два місяці, тобто до 14.07.2026 і у разі необхідності може бути продовжений за клопотанням прокурора. Після закінчення строку ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_8 , ОСОБА_9 відмовити.

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобовязаня щодо обвинуваченої ОСОБА_10 , а також строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_4 відмовити.

Контроль за виконанням запобіжного заходу та виконанням обов`язків здійснює прокурор.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1