Рішення № 136652827, 19.05.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/12819/25

Провадження № 2/211/1773/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 травня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Юзефовича І.О.,

за участю секретаря судового засідання Строганової Е.О.,

розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ - «Сенс банк») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 11.08.2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк») та відповідачем було укладено угоду №631756623 про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Умовами Кредитного договору передбачено, ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) 200000,00 грн., сума встановленої кредитної лінії 40700,00 грн., процентна ставка 35,99 %, тип процентної ставки фіксована, тип картки MasterCard Debit World, порядок повернення кредиту щомісячно, не меш ніж сума обов`язкового мінімального платежу 5 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором щодо надання позичальнику кредиту виконав в повному обсязі. Однак, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 90011,41 грн. 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022. З метою досудового врегулювання спору на адресу позичальника було направлено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань, однак, відповідачем дану вимогу залишено без реагування. У зв`язку з чим, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «СЕНС БАНК» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 90011,41 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7665,90 грн.

Ухвалою суду від 03.11.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.01.2026 року до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вовк М.В. згідно якого представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 35713,34 грн. та відсотків за користування кредитом в розмірі 83,76 грн. Вказує, що відповідно до угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 11.08.2021 року строк дії кредитної лінії 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору. Позивачем не надано доказів погодження між сторонам строку пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії. Відповідно до виписки по рахунку НОМЕР_1 приватного клієнта № 41927979-2025/0714 остання фінансова трансакція за рахунком відповідача здійснена 25.09.2022 року. Після 25.09.2022 року відповідач рахунком не користувався та жодних операцій не здійснював. Тож, у зв`язку з припиненням дії кредитної лінії 25.09.2022 року права позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняються. Вимога про стягнення процентів після прострочення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялась. Також, відповідно до ЦК п. 18 Прикінцеві та перехідні положення встановлено обмеження щодо нарахування процентів за понадстрокове користування позикою на період дії воєнного стану. Щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу вказує, що позивачем не додані докази сплати витрат на професійну правничу допомогу, у разі надання позивачем доказів сплати витрат на професійну правничу допомогу, потрібно врахувати рівень складності справи та зменшити розмір таких витрат до 3000 грн. Також, вважає, що сума сплаченого судового збору має бути зменшена пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. На підставі вищевикладеного просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35797,10 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1193,09 грн, судовий збір в розмірі 963,38 грн. та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3011,52 грн.

28.01.2026 року до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив представника позивача Дворської А.Р., згідно якої представник позивача вказує, що п. 3.4.15 Додатку № 4 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб встановлює, що після закінчення строку дії відновлювальної кредитної лінії який визначається відповідно до умов п. 3.4.2 Розділу 1 цього додатку № 4 банк має право продовжити строк дії відновлювальної кредитної лінії у попередньому розмірі та на такий саме строк, який не більше строку дії Договору у разі наявності таких сукупних обставин як відсутність письмової заяви клієнта щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії або інших заяв щодо розірвання договору, до банку не надходило. Матеріалами справи підтверджується, що банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу кредит, та те, що позичальник свої зобов`язання не виконав в результаті чого утворилась заборгованість. Жодних заяв про розірвання кредитного договору, незгоди зі зміною ліміту або анулювання кредитної лінії або інших заяв щодо розірвання договору до банку не надходило. Договір є обов`язковим до виконання, а черговість погашення заборгованості визначена умовами договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Строк кредитування був продовжений, оскільки позичальник відносини з банком не розривав, жодних заяв не подавав. Заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, відзив просить залишити без розгляду, у задоволенні вимоги про стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу просить відмовити, судові витрати покласти на відповідача.

25.02.2026 року до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли додаткові пояснення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Вовк М.В. згідно яких представник відповідача вказує, що п. 3.4.15 ДКБО містить посилання, що можливе продовження строку дії відновлювальної кредитної лінії за наявності таких обставин, як сумлінне та точне дотримання клієнтом умов договору та відсутності письмової заяви клієнта щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії. Тобто, пролонгація строку дії договору можлива після виконання сторонами його умов і переукладання договору на тих самих умовах на яких він був укладений із видачею боржнику грошових коштів. Сторонам було погоджено строк користування кредитною лінією 1 рік, тобто з 11.08.2021 року по 11.08.2022 року. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом станом на 11.08.2022 року заборгованість за відсотками за користування кредитом становить 82,50 грн. Отже, були відсутні підстави для продовження строку після 11.08.2022 року, так як наявні порушення умов Договору зі сторони клієнта та прострочення зобов`язань, що унеможливлює продовження строку дії відновлювальної кредитної лінії в порядку передбаченому п. 3.4.15 ДКБО.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача адвокат Дворська А.Р. надала заяву згідно якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача Вовк М.В. надав до суду заяву, в якій обставини та вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву по справі та поясненнях підтримав у повному обсязі, просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно укладеного з АТ «Альфа Банк» кредитного договору від 11.08.2021 року №631756623, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії, сума кредиту 40700,00 грн., ліміт кредитної лінії 200000 грн, процентна ставка - 35,99% річних, тип процентної ставки - фіксована, тип картки Master Card Debit World зі строком дії 5 років з моменту випуску, розмір обов`язкового мінімального платежу складає 5% від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн. (а.с.8зв.-9, 9зв.).

Вказаний кредитний договір складається з Акцепту-пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (публічної пропозиції) та паспорту споживчого кредиту, згідно з яким: тип кредиту - кредитування рахунку, ліміт кредиту 40700,00 грн., максимальна суму кредиту 200000 грн., строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації, процентна ставка фіксована 35,99 % річних, повернення кредиту щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового платежу 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн. (а.с. 8зв.).

Отримання відповідачем коштів за вказаним договором, а також користування кредитними коштами та сплата платежів підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом по рахунку (а.с.13-14).

23 липня 2025 року позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором №631756623 від 11.08.2021 року, яка станом на 16.07.2025 року становить 90857,26 грн (а.с.10).

Згідно з Розрахунком заборгованості станом на 30.06.2025 року відповідач має заборгованість у сумі 90011,41 грн, з яких: 56411,15 грн. - тіло кредиту, 33600,26 грн. - відсотки за користування кредитом (а.с. 13-14).

За матеріалами справи, 12.08.2022 загальним зборами акціонерів АТ «Альфа Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «СЕНС БАНК». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 (а.с. 26-27).

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферту) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частинами першою, другою статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.ст.1048-1052,1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу статей 525,526,530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором.

Частиною 1ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 3 паспорту споживчого кредиту «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» визначено строк кредитування - 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору.

Судом було досліджено виписку по рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 за період з 11.08.2021 по 30.06.2025, з якої вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, періодично здійснював погашення заборгованості за наданим кредитом, що не заперечувалось представником відповідача.

Представник позивача у відповіді на відзив та додаткових поясненнях по справі вказує на те, що дія договору була пролонгована у зв`язку з відсутністю письмової заяви відповідача щодо анулювання відновлювальної кредитної лінії, при цьому посилається на п.3.4.15 Додатку 4 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-банк», який був чинним на дату укладення сторонами угоди та розміщений на сайті позивача, відповідно до якого після закінчення строку дії Відновлювальної кредитної лінії, який визначається відповідно до умов п.3.4.2. Розділу І цього Додатку № 4, Банк має право продовжити строк дії Відновлювальної кредитної лінії у попередньому розмірі та на такий самий строк, але не більше строку дії Договору, у разі наявності таких сукупних обставин, як: 1) сумлінне та точне дотримання Клієнтом умов Договору; та 2) відсутності письмової заяви Клієнта щодо анулювання Відновлювальної кредитної лінії.

Отже, відповідно до п.3.4.15 Додатку 4 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-банк», пролонгація відновлювальної кредитної лінії можлива лише за наявності двох (обов`язкових) обставин у їх сукупності, а саме сумлінне та точне дотримання Клієнтом умов Договору та відсутності письмової заяви Клієнта щодо анулювання Відновлювальної кредитної лінії.

Спірний кредитний договір було укладено 11.08.2021 року, тому строк користування лімітом кредитної лінії сплив 11.08.2022 року. При цьому, матеріали справи не містять рішення банку про пролонгацію дії відновлювальної кредитної лінії.

Так, у матеріалах справи відсутня заява відповідача про анулювання кредитної лінії, разом з тим, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.13-14), відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував зобов`язання за умовами кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 11.08.2022 року виникла заборгованість, тобто, умова щодо сумлінного та точного дотримання клієнтом умов договору дотримана не була, що виключало прийняття банком рішення про пролонгацію дії відновлювальної кредитної лінії, а тому нарахування відсотків за кредитним договором після 11.08.2022 року відбулося поза строком кредитування.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі №912/1120/16,та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Крім того, у постанові від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» не заявлялися, проте останнє не позбавлене можливості скористатися таким правом у майбутньому.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов`язань, а саме випливають із кредитного договору, встановив, що права позивача відповідачем ОСОБА_1 порушені, а тому вони підлягають захисту, тобто позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 36055,09 грн., з яких: 35972,59 грн. - тіло кредиту та 82,50 грн. - відсотки за користування кредитом.

З приводу посилань представника відповідача на відсутність правових підстав для нарахування процентів за понадстрокове користування позикою на період дії воєнного стану, суд зазначає наступне.

Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, з урахуванням положень Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, п. 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позичальники також не звільняються від обов`язку сплачувати щомісячні платежі за споживчими кредитами в період дії на території України воєнного стану.

Отже, з системного аналізу вище наведеного вбачається, що позичальник не звільняється від обов`язку платити вчасно і в повному обсязі за кредитом (тіло боргу та проценти), а лише звільняється позичальника від штрафних санкцій за порушення цих обов`язків.

Згідно частини першої статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 422,40 грн., (а.с.1), сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 970,32 грн. ( 36055,09 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 2 422,40 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 90011,41грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №756/15736/18.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №826/856/18).

Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18.

Таким чином, для документального доведення понесених стороною витрати на правову допомогу, необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки постанови Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №686/31892/19.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представником позивача вказано, що правнича допомога позивачу надавалась адвокатом Дворською А.Р. на підставі договору про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року. На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру, до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги № 1006 від 28.01.2025 року.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 7665,90 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу. Крім того, до матеріалів справи не додано акту приймання-передачі наданих послуг, розрахунку таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладеного між АТ «СЕНС БАНК» та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс», відповідно до якого замовник замовляє, а виконавець зобов`язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованості з боржників замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканню їх до погашення такої заборгованості, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Так, відсутні належні та допустимі докази того, що адвокатське об`єднання «СмартЛекс» надавало позивачу професійну правничу допомогу саме у межах цієї справи. Зокрема, у договорі про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року не міститься конкретизації щодо предмету правової допомоги, яка б дозволила однозначно ідентифікувати справу, у якій надавалися послуги (у договорі відсутні: номер судової справи; персональні дані відповідача; інші відомості, які б дозволили пов`язати цей договір із даним судовим провадженням).

Крім того, судом встановлено, що позовна заява складена та подана до суду представником позивача - адвокатом Дворською А.Р., яка діє на підставі довіреності № 024543/25 від 22.07.2025 року, виданої позивачем. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що представник позивача адвокат Дворська А.Р., є членом адвокатського об`єднання «СмартЛекс», з яким позивач уклав Договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року.

Таким чином, наданий договір не може вважатися достатнім підтвердженням факту надання адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» саме тієї правничої допомоги, за яку позивач заявляє про компенсацію витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, оскільки доказів фактичного надання відповідних послуг у цивільній справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 адвокатом Дворською А.Р. та здійснення їх оплати до матеріалів справи не подано.

Таким чином, судові витрати позивача на правову допомогу у розмірі 7665,90 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд вважає, що у стягненні судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи при подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 90011,41 грн.

Суд позов позивача задовольняє частково на загальну суму 36055,09 грн.

Таким чином процент задоволених позовних вимог, що підлягають стягненню з відповідача складає 40,05 % (36055,09 грн. (задоволені позовні вимоги) х 100% : 90011,41 грн (заявлені позовні вимоги).

Представником відповідача по справі також було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. підтверджуються: договором №16/01/2026 від 16.01.2026 про надання правничої допомоги (а.с. 52зв.-53); актом приймання-передачі правничої допомоги від 22.01.2026 року (а.с. 53); розрахунковою квитанцією від 22.01.2026 року (а.с. 52зв.); ордером на надання правничої (правової) допомоги від 16.01.2026 року (а.с. 51); копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Вовк М.В. (а.с. 52).

Враховуючи те, що суд відхилив 59,95 % позовних вимог позивача (100% - 40,05% = 59,95%), з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог в розмірі 2997,50 грн. (5000,00 грн х 59,95% : 100% = 2997,50 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,12, 81, 89, 141, 247, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100) заборгованість за кредитним договором № 631756623 від 11.08.2021 року в розмірі 36055 (тридцять шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн. 09 грн., з яких: 35972 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 59 коп. - тіло кредиту, 82 (вісімдесят дві) грн. 50 коп. - відсотки за користування кредитом та судовий збір у сумі 970 (дев`ятсот сімдесят) грн. 32 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс банк» (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру відхилених позовних вимог в розмірі 2997 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) грн. 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня ухвалення судового рішення.

Суддя І.О.Юзефович