Вирок № 136649371, 19.05.2026, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 1-кп/294/45/26

справа № 294/1534/22

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року м. Чуднів

Чуднівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі:

- секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

- обвинуваченого ОСОБА_3 ,

- захисника ОСОБА_4 ,

- прокурора ОСОБА_5 ,

- представника військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому кримінальне провадження №12022060470000034 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Коростишів Житомирської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_2 (згідно наказу від 22.11.22 № 319 займає посаду водія), одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 410 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.11.2020 за №228, солдата ОСОБА_3 прийнято на військову службу за контрактом, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія пожежної роти.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан

із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, термін дії якого продовжений безперервно до теперішнього часу.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом, водієм пожежної роти військової частини НОМЕР_1 , всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 13, 16, 17, 30, 31, 127-1428 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. ст. 1,3, 4, 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Сил України», діючи з прямим умислом, із корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи, що внаслідок його дій буде завдано шкоду державі, а також бажаючи настання таких наслідків, здійснив викрадення боєприпасів за наступних обставин.

27.02.2022 близько 12 години солдат ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні сховища №64 військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , здійснюючи завантаження бойових припасів, побачив відкритий ящик, всередині якого містились пачки патронів різного калібру. Маючи вільний доступ до вказаних патронів, не будучи матеріально відповідальним за їх зберігання та не отримавши їх від уповноваженої службової особи для службового використання, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення патронів різного калібру.

У цей же день та час, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи у зазначеному приміщенні, непомітно для оточуючих, взяв із ящика дві пачки з патронами калібру 5.45 мм. з трасуючою кулею, які поклав до кишені свого одягу. Після чого ОСОБА_3 продовжив завантажувальні роботи та дав вказівку водію пожежної роти військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_7 взяти із даного відкритого ящика ще одну пачку з патронами, плануючи в подальшому забрати їх для себе.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, закінчивши завантажувальні роботи, солдат ОСОБА_3 у тому ж місці та у той же день близько 18 год., виходячи із приміщення сховища №64 військової частини НОМЕР_1 , таємно викрав ще одну пачку з патронами калібру 9 мм. з кулею із сталевим сердечником, яка знаходилась в іншому відкритому ящику для зберігання бойових припасів.

Всі викрадені ним бойові припаси солдат ОСОБА_3 тимчасово сховав у пожежному автомобілі марки МАЗ моделі АЦ-4-60 (5309)-505М, військовий номер НОМЕР_3 , який був закріплений за ним як службовий.

В подальшому, 27.02.2022 близько 21 год. солдат ОСОБА_3 повернувся до розташування пожежної роти, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , забрав у солдата ОСОБА_7 взяту ним по вказівці ОСОБА_3 пачку патронів та разом із іншими викраденими ним бойовими припасами заховав у своїх особистих речах в кімнаті зберігання майна пожежної роти, тим самим розпорядився викраденими ним бойовими припасами на власний розсуд.

07.03.2022 близько 15 год. працівниками поліції в особистих речах ОСОБА_3 виявлено та вилучено 89 патронів калібру 5.45 мм. з трасуючою кулею вартістю 48 грн. 06 коп. та 16 патронів калібру 9 мм. з кулею зі сталевим сердечником вартістю 10 грн. 88 грн., які останній викрав з приміщення сховища №64 військової частини НОМЕР_1 та які перебувають на балансі вказаної військової частини.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у викраденні військовослужбовцем бойових припасів, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.

ІІ. Позиція учасників судового провадження

Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений та затверджений прокурором 28.10.2022.

З огляду на обвинувальний акт прокурор вважав встановленим те, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України, а саме у викраденні військовослужбовцем бойових припасів, вчиненому в умовах воєнного стану.

Зважаючи на повне визнання обвинуваченими своєї вини та щире каяття, прокурор в судовому засіданні просив суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів справи, що стосуються характеризуючих даних обвинуваченого, процесуальних витрат та речових доказів.

В судових дебатах прокурор просив суд врахувати, що ОСОБА_3 вчинив особливо тяжкий злочин, однак раніше не судимий, за місце проживання характеризується позитивно, за місцем несення служби зарекомендував себе посередньо, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність тяжких наслідків вчиненого ним діяння, оскільки боєприпаси повернуто військовій частині, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з огляду на що вважав за можливе призначити обвинуваченому покарання з урахуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі, звільнивши на підставі ст. 75 КК України від його відбування з іспитовим строком.

Представник потерпілої особи військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомив, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, дійсно мали місце, 27.02.2022 солдат ОСОБА_3 дійсно заволодів боєприпасами військової частини, у березні 2022 року був виявлений представника військового командування та працівниками поліції. 29.10.2022 боєприпаси повністю було повернуто військовій частині, цивільний позов до обвинуваченого військовою частиною не пред`являвся, будь яких претензій до ОСОБА_3 військова частина не має.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся, свою вину визнав, додатково повідомивши, що у перші дні війни він разом з іншими військовими були часто дезінформовані або ж, навпаки, часто невірно інформовані про різні наступи, в тому числі на Житомирську область. Станом на момент вчинення кримінального правопорушення йому якраз виповнилось 20 років, а тому його в певній мірі охопила паніка, внаслідок чого він частково керувався емоціями, викликаними побоюванням за власне життя. На третій день війни він вчинив вказане кримінальне правопорушення, а саме 27.02.2022 він, будучи залученим до погрузки боєприпасів, будучи також частково дезорієнтованим у інформаційному просторі, взяв з відкритого дерев`яного ящика три пачки з патронами, які зберігав спочатку у службовому автомобілі, а потім переложив до власних речей на території військової частини. Будь якого наміру незаконного зберігання чи подальшого продажу викрадених боєприпасів він не мав, єдиною метою була самооборона від можливого наступу ворога. В подальшому боєприпаси, які зберігав в особистих речах у кімнаті зберігання речей у службовому приміщенні, добровільно сам повернув працівникам поліції, коли вони запитали в березні 2022 року уже після виявлення кримінального правопорушення. Після цього продовжив службу у зазначеній військовій частині, брав активну участь у військових операціях проти ворога, в тому числі з метою виправлення своїх дій. При цьому додав, що сам виявив бажання нести службу у 2020 році і до цього часу продовжує виконувати свій військовий обов`язок.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 в судових дебатах повідомив, що сторона захисту повністю погоджується з доводами прокурора, наголосив на позитивних характеристиках обвинуваченого за місцем проживання, його щирому каятті та активному сприянні у розкритті злочину, отриманні ним травми, пов`язаної зі службою, перебуванні на утриманні двох малолітніх дітей та просив застосувати обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

ІІІ. Межі судового розгляду кримінального провадження

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 , визнав свою вину у повному обсязі та не оспорював фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення, як вони встановлені в обвинувальному акті, кваліфікацію дій, вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, який надав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому судом з`ясовано в учасників судового провадження, що вони правильно розуміють зміст фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, сумнівів у добровільності їх позиції немає, на виконання вимог ч. 3 ст. 349 КПК України судом роз`яснено, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити визнані ними обставини, які не досліджувались в судовому засіданні, в апеляційному порядку.

Тож, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження, обмежившись допитом обвинуваченого, думки представника військової частини, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються характеризуючих даних обвинуваченого та речових доказів.

Інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду в суді першої інстанції не досліджувались.

ІV. Висновки суду

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у викраденні військовослужбовцем бойових припасів, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 410 КК України.

V. Мотиви суду при призначенні покарання

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він несе військову службу з 2020 року на підставі укладеного контракту, 11.12.2022 під час бойового завдання в складі зведеної оперативно-тактичної штурмової групи, приймаючи безпосередню участь в бойових діях під час захисту Батьківщини, отримав травмування, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, станом на березень 2022 року посередньо характеризувався за місцем несення служби, станом на травень 2026 року позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до вимог, передбачених ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки він надав добровільну допомогу суду, яка виразилась у повідомленні суду усіх фактичних обставин вчиненого ним кримінального правопорушення, що дало суду можливість розглянути справу відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України за скороченою процедурою, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Підставою для застосування ст. 69 КК України є поєднання, по-перше, наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, і, по-друге, врахування особи винного.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, воно має бути законним, тобто несвавільним, пропорційним, тобто не становити надмірного тягаря для особи, виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Таким чином, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, однак за наявності двох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який вчинив кримінальне правопорушення у період перших днів війни в стані розгубленості та душевного хвилювання, на даний час бажає виконувати та виконує свій громадянський обов`язок по захисту Батьківщини, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вбачає підстави для застосування приписів ст. 69 КК України та вважає справедливим та домірним при призначенні покарання ОСОБА_3 перейти до основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 410 КК України, а саме призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Крім того, із урахуванням виду та вартості майна, на яке було спрямоване протиправне посягання, того факту, що до будь яких негативних наслідків вчинене обвинуваченим діяння не призвело, бойові припаси були вчасно повернуті до військової частини, зважаючи на думку представника потерпілої сторони, який вказав про відсутність будь яких претензій до ОСОБА_3 , та позицію прокурора щодо можливого виправлення обвинуваченого без відбування покарання, а також враховуючи міцні соціальні зв`язки обвинуваченого та перебування на його утриманні двох малолітніх дітей, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а тому у цьому конкретному випадку вбачає підстави для застосування ст.ст. 75, 76 КК України, та звільнення обвинуваченого від призначеного покарання, якщо протягом випробувального строку у три роки він не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає обов`язки, покладені на нього судом.

Справедливість розглядається як рівновага між вчиненим кримінальним правопорушенням (злочином) і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між вчинком і покаранням за цей вчинок.

На переконання суду, саме таке покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

VI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати на залучення експертів в розмірі 4 462 грн 12 коп.

Питання речових доказів необхідно вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченої не обирався та підстав для його обрання, враховуючи позитивну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 65-67, 72, 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, та призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: буде періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти даний орган про зміну свого місця проживання, роботи.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів в загальній сумі 4 462 (чотири тисячі чотириста шістдесят дві) гривні 12 коп. (одержувач: Житомирський НДЕКЦ МВС України, код ЄДРПОУ 25574601, р/р UA098201720313271001201005448, МФО 820172).

Речові докази, а саме: мобільний телефон чорного кольору марки «Iphone 8» з чохлом чорного кольору залишити ОСОБА_3 ; бойові патрони калібру 9 мм в кількості 16 шт та бойові патрони калібру 5х45 мм в кількості 89 шт. залишити військовій частині НОМЕР_1 .

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 394 КПК України до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Чуднівський районний суд Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_8