Ухвала суду № 136640718, 19.05.2026, Сахновщинський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 634/94/26

Провадження № 2-п/634/3/26

"19" травня 2026 р.

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді: Єрьоміної О.В..

при секретарі: Литвиненко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Сахновщина Харківської області у режимі відеоконференцзв`язку заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 634/94/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в обгрунтування якої зазначила, що заочним рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від 30.03.2026 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»" було задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» суму заборгованість за кредитним договором у розмірі 19680 грн, а також судовий збір у сумі 2648,16 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8951,40 грн. В іншій частині позову - відмовлено. Про дати, час та місце судових засідань ОСОБА_1 не була сповіщена належним чином, судом досліджено обставини справи не у повному обсязі.

Так, при розгляді справи судом не досліджувались та не розглядались наступні обставини :

- відсутність первинних документів, які б вказували на перерахування кредитних коштів кредитодавцем кредиторові на виконання договору про споживче кредитування. Надані позивачем в якості доказів виписки з переліком рахунків та сум, не містять жодної ідентифікації кому були перераховані грошові кошти, що виключає доведення реальності такої операції.

- матеріали справи не містять належного підтвердження вчинення кредитором та відповідачем з використанням обчислювальної техніки дій, направлених на укладення саме такого договору;

- будь-які електронні докази, чи паперові копії електронних доказів, які пов`язували б наявність на договорі одноразового ідентифікатора саме з діями відповідача, направленими на укладення договору в матеріалах справи відсутні, як відсутні й докази того, що одноразовий ідентифікатор "К130" генерувався на підставі заявки відповідача;

- суду не долучено доказів про те, що картка з таким номером належить саме відповідачу.

- витяг з реєстру прав вимоги сформовано представником позивача особисто, у ньому вказано, що на момент передання права вимоги до відповідача наявна заборгованість, але відсутні підписи сторін Договору факторингу, що викликає сумніви щодо достовірності даного доказу;

- в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем досудової претензії позивачу та спроб врегулювати спір в досудовому порядку.

Відтак, позовні вимоги, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 01.07.2021 року в сумі 19 680 грн не підлягають задоволенню.

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 у судовому засіданні заяву підтримав, просив її задовольнити та скасувати заочне рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 30.03.2026 року з підстав, викладених у заяві.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи проводити за їхнбою відсутністю, у поданих запереченнях до суду проти доводів заяви про перегляд заочного рішення заперечував, просив залишити заяву про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд при її вирішенні керувався наступним.

Заочне рішення, відповідно до ч.1 ст.288 ЦПК України підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, підставою для скасування та перегляду заочного рішення є наявність всіх трьох обставин, визначених названою нормою одночасно.

Щодо поважності причин неявки відповідача у судове засідання ним зазначено про не сповіщення його належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, судова кореспонденція відповідачу про дату, час та місце розгляду справи направлялися судом за останнім відомим місцем проживання: АДРЕСА_1 , яке було нею вказано у договорі про надання споживчого кредиту № 4403795 від 01.07.2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна».

Судові повістки було повернуто до суду в зв`язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Верховний Суд в ухвалі від 17 листопада 2022 року у справі №560/5541/20 сформулював висновок: байдужа поведінка учасника справи, що виявляється, зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи. Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Отже, судом здійснювались повідомлення про судові засідання та направлення судових рішень відповідачу на останнє відоме зареєстроване місце його проживання, за відсутності повідомлення відповідачем іншої адреси, Неотримання відповідачем поштових повідомлень перебуває поза межами контролю суду.

Окрім цього, сповіщення відповідача про час та місце розгляду справи та про його права, передбачені ст. ст. 178, 180 ЦПК України щодо відзиву також було здійснено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд звертає увагу, що ним вжито всіх заходів для повідомлення учасника справи про судовий розгляд. Неналежне виконання стороною своїх процесуальних обов`язків та зловживання процесуальними правами не може бути підставою для скасування рішення суду. Таким чином, вважається, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату і місце судового засідання.

Крім того, кожна особа може вільно та безоплатно довідатись про наявність відносно неї будь- яких судових проваджень на офіційному сайті «Судова влада України» в розділі «Стан розгляду справ».

Так, звертаючись до суду із вказаною заявою відповідач зазначає, що ознайомився з повним текстом заочного рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 30.03.2026 року за допомогою порталу державних послуг «Дія», а тому вказане спростовує доводи відповідача щодо неотримання сповіщень про час, дату та місце розгляду справи, оскільки у розділ «судові справи» приходять повідомлення про дату, час та місце розгляду справи автоматично, після призначення дати слухання.

По суті позовних вимог конкретних обставин та доказів на їх підтвердження заявником, які мають істотне значення для розгляду справи не надано. Зазначені відповідачем підстави для скасування заочного рішення не впливають на суть рішення та не є такими, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що оспорюваний кредитний договір укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, контактних відомостей, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківський рахунок (картку), яка відповідачу не належить (зокрема, відсутні докази звернення позичальниці до правоохоронних органів, кредитодавця, подання позову про визнання Договору недійсним), приходжу до висновку про доведеність факту його укладання.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

Отже, відповідач уклав електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Щодо ненадання позивачем доказів належності відповідачу карткового рахунку та первинних документів, які б вказували на перерахування кредитних коштів кредитодавцем кредиторові на виконання договору про споживче кредитування, то, як вказує позивач, первісний кредитодавець ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» на підставі укладеного між сторонами договору.

Дана обставина підтверджується листом ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», відповідно до якої 01.07.2021 року здійснено переказ грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 у сумі 6 000,00 грн (а.с.71).

Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на її банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування.

Щодо не доведення позивачем набуття права вимоги до відповідача у зв`язку із наданням витягу з реєстру прав вимоги сформовано представником позивача особисто за відсутні підписів сторін договору факторингу, то згідно договору факторингу №04-02-01/2022 від 04.02.2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНИ» та Товариством з обмеженою відповідальністю " ВЕРДИК КАПІТАЛ" Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНИ» відступило Товариством з обмеженою відповідальністю " ВЕРДИК КАПІТАЛ" право вимоги, у тому числі до відповідача, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу №04-02-01/2022 від 04.02.2022 року, який підписано та скріплено печатками сторін договору (а.с. 9-23).

У подальшому 10.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю " ВЕРДИК КАПІТАЛ" та позивачем було укладено договір факторингу № 10-01/2023, відповідно до умов предметом цього договору є право вимоги, у тому числі договору факторингу №04-02-01/2022 від 04.02.2022 року. Згідно реєстру боржників №№ 10-01/2023 про відступлення прав вимоги від 10.01.2023 року, який підписано та скріплено печатками сторін договору, позивач набув права вимоги до відповідача, що спростовує посилання представника відповідача на неналежність та недоведеність доказу переходу права вимоги. (а.с. 30-47).

З викладеного слідує, що позивач набув право вимоги до відповідача.

Відсутність доказів направлення відповідачем досудової претензії позивачу та спроб врегулювати спір в досудовому порядку не впливає на рішення суду, оскільки обов`язковий порядок проведення досудового врегулювання в даній категорії справ чинним законодавством не передбачено, а будь-яке обмеження особи у праві звернення до суду суперечить конституційному право особи на судовий захист.

Відповідно до ч. 3 ст.287ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про перегляд заочного рішення, а тому заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 260, 284, 287, 288 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 634/94/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Заочне рішення підлягає апеляційному оскарженню в загальному порядку.

Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 19.05.2026 року.

Суддя: