Рішення № 136619814, 12.05.2026, Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/219/26

Провадження №2/538/457/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кунець М.Г.,

за участю секретаря судового засідання Петрової С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м.Лохвиця позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Лохвицької міської ради (ЄДРПОУ 21048525, місцезнаходження: вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця, Миргородського району Полтавської області) про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки на ім`я спадкоємця,

Суд

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції сторін.

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Лохвицького районного суду з позовом до Лохвицької міської ради (далі- відповідач) про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки на ім`я спадкоємця.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Харківецької сільської ради народних депутатів № 3 від 19 березня 1997 року, яке підтверджується архівною довідкою № 07-02-Л/94/02 від 08.11.2024 та копією протоколу засідання 9-ої сесії 22-го скликання від 02 квітня 1997 року, його матері ОСОБА_2 , за її заявою, було дозволено приватизувати земельні ділянки площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла і після її смерті позивач отримав свідоцтво про право на спадщину ААО № 555424 від 10.06.1998, фактично вступивши у володіння спадковим майном, до складу якого ввійшла земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства.

Як зазначає позивач, ним не закінчено приватизацію на недоотриману земельну ділянку в розмірі 0,2900 га та здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, як спадкоємцю на своє прізвище, яка залишилася в управлінні Харківецького старостату Лохвицької міської ради.

З невідомих позивачу підстав, у заповіті не згадано про земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,2900 га.

Рішенням № 75 від 20.03.2025 Лохвицькою міською радою було видано позивачу дозвіл на виготовлення технічної землевпорядної документації в повному розмірі відносно площі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та замість 0,4000 га видано дозвіл на виготовлення документації тільки в розмірі 0,1100 га, в результаті чого ним недоотримана площа 0,2900 га для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи викладене, позивач просить визнати за ним право на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,2900 га для ведення особистого селянського господарства, в межах населеного пункту Харківецького старостинського округу, Миргородського району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .

1.2.У поданому 24 березня 2026 року відзиві, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 є її син ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано вищевказане свідоцтво складається з приватизованої земельної ділянки розміром 0,36 гектарів, з яких 0,25 гектарів передано для обслуговування жилого будинку, 0,11 гектарів - передано для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в селі Харківці, Лохвицького району Полтавської області, яка належала спадкодавцю згідно рішення сесії Харківецької сільської Ради народних депутатів від 02 квітня 1997 року. При цьому позивач вважає недоотриманою спадщину земельну ділянку 0,29 га. Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_2 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

На час вирішення питання про передачу земельної ділянки ОСОБА_2 у власність послідовних дій процедури та форми державного акта затверджено не було, як не було затверджено і самого нормативного акта, яким би регулювалися ці правовідносини.

Крім того Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» доповнено розділ Х Перехідних положень Земельного Кодексу України пунктом 27, підпункт 5 якого передбачав, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

10 лютого 2026 року до Лохвицького районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до виконавчого комітету Лохвицької міської ради про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

20 лютого 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25 лютого 2026 року Першою лохвицькою державною нотаріальною конторою на запит суду від 12.02.2026 надано витяги із Спадкового реєстру, Реєстру заповітів.

02 березня 2026 року позивачем подано відповідь на відзив відповідача , в якому ОСОБА_1 просить провести заміну первісного відповідача на іншого.

06 березня 2026 року позивачем подано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем, згідно якого ОСОБА_1 просив замінити первісного відповідача виконавчий комітет Лохвицької міської ради на належного відповідача -Лохвицьку міську раду.

Крім того, 06 березня ОСОБА_1 подано заяву про зміну предмету позову (ст. 49 ЦПК України) та подано позовну заяву (в новій редакції) про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки на ім`я спадкоємця.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року задоволено клопотання позивача, замінено первісного відповідача виконавчий комітет Лохвицької міської ради належним відповідачем Лохвицькою міською радою та прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в новій редакції.

24 березня 2026 року відповідачем Лохвицькою міською радою подано відзив на позовну заяву (в новій редакції), в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

27 березня 2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив щодо позовної заяви (в новій редакції), якою позивач просить задовольнити його позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача Лохвицької міської ради подав до суду письмове клопотання, в якому просить справу розглядати без їх участі, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно ч. 2 ст.247, ч. 4 ст. 268 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що на підставі заяви на приватизацію земельних ділянок, ОСОБА_2 , рішенням виконавчого комітету Харківецької сільської ради народних депутатів № 3 від 19 березня 1997 року « Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства та приватизації земельних ділянок», надано дозвіл на приватизацію земельних ділянок, а саме: площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку та площею 0,4000 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Харківецької сільської ради Лохвицького району Полтавської області, що підтверджується архівним витягом архівного відділу Миргородської районної військової адміністрації від 08.11.2024 за № 07-02-Л/94/01, протоколом засідання 9 сесії 22 скликання Харківецької сільської ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області від 02.04.1997 (а.с. 56-59).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27 лютого 2026 року (а.с. 69).

10 червня 1998 року позивачу ОСОБА_1 , державним нотаріусом Першої лохвицької державної нотаріальної контори Полтавської області, видане свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на майно, яке складається з: приватизованої земельної ділянки розміром 0,36 гектарів, з яких: 0,25 гектари передано для обслуговування жилого будинку, 0,11 гектари передано для ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в с. Харківці, Лохвицького району Полтавської області, яка належала спадкодавцю згідно рішення сесії Харківецької сільської ради народних депутатів, Лохвицького району Полтавської області від 02.04.1997 (а. с. 61).

Згідно листа Першої лохвицької державної нотаріальної контори від 25.02.2026 № 43/01-16 вбачається, що до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , звернувся ОСОБА_1 . Спадкова справа заведена 11.11.1997 № 272/1997 (згідно книги обліку і реєстрації спадкових справ за 1997 рік) (а.с.36).

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5322687801:01:001:0533, Витяг з Державного реєстру речових прав № 423910556 від 24.04.2025, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1100 га, розташована в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5322687801:01:001:0534, Витяг з Державного реєстру речових прав № 423909021 від 24.04.2025 (а. с. 60, 62).

З листа відділу Держкомзему у Лохвицькому районі від 01.12.2010 № 6-38/01-20 вбачається, що 09.10.20210 за заявами ОСОБА_1 із ДП «Центр ДЗК» було укладено договір на розроблення технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (а.с. 63).

Відповідно до листа Головного управління Держкомзему в Полтавській області від 18.08.2010 № 05-01/2569, повідомлено позивача, що питання проведення робіт по безоплатній приватизації земельних ділянок згідно порядку зазначеного ст. 118 і норм, передбачених ст. 121 ЗК України, по нинішній стан ні державною, ні комунальною владою із-за відсутності фінансування не вирішено (а.с. 64).

Рішенням Лохвицької міської ради 71 сесії 8 скликання за № 75 від 20.03.2025, позивачу надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 , на території Лохвицької міської ради, а саме на земельну ділянку загальною площею 0,3600 га., в тому числі 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, та 0,1100 га. для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 , підстава: Свідоцтво про право на спадщину за законом ААО № 555424 від 10.06.1998 (а.с. 65).

Таким чином, позивачу надано дозвіл на виготовлення документації на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства тільки в розмірі 0,1100 га, тим самим ним недоотримана площа 0.2900 га.

Норми права, застосовані судом.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1225 ЦК України визначено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, що передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 ЗК України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання (частина шоста статті 118 ЗК України).

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (частина сьома статті 118 ЗК України).

Згідно з частинами восьмою-одинадцятою статті 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (стаття 125 ЗК України).

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності таких юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Мотивована оцінка і висновки суду.

Предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте, не завершена за життя спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що процедуру приватизації земельних ділянок ОСОБА_2 розпочато у встановленому законом порядку, проте не завершила процес приватизації у зв`язку зі своєю смертю.

Оскільки позивач є спадкоємцем за законом після смерті своєї матері ОСОБА_2 , яка за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки згідно законодавства, що було чинним станом на 19.03.1997 на день прийняття рішення виконавчим комітетом Харківецької сільської ради народних депутатів, тому з огляду на це вважається, що позивач ОСОБА_1 набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали матері на підставі статтей 1216 та 1218 ЦК України.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочала за життя у встановленому законом порядку та не завершила у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємців особистого права на приватизацію землі.

Згідно вимог частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права у порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 128/1911/15-ц,від 17.04.2019 року у справі № 723/1061/17, від 29.08.2019 року у справі № 554/1195/17 від 30.06.2020 року у справі № 623/633/17, від 25.03.2020 року у справі № 158/1672/17, від 04.03.2026 року у справі № 465/7603/22, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження № 61-41370св18) вказано, що особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

У постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц (провадження № 61-14127св18) зазначено, що у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте, не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

За таких обставин, суд вважає, що позивач, прийнявши спадщину після смерті спадкодавця, набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали останній, включно із правом на завершення приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець не завершила у зв`язку із смертю, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

При цьому, суд вважає необгрунтованими доводи представника відповідача про передчасність заявленого позову у зв`язку з наявною забороною для безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок комунальної власності на період воєнного стану, запровадженої п.п. 5 п. 27 Перехідних положень Земельного Кодексу України. Суд наголошує, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не передбачає зобов`язання для відповідача у прийнятті конкретного рішення про передачу у приватну власність позивача земельної ділянки і виключно в час дії воєнного стану. Визнання права на завершення процедури приватизації є гарантією для позивача на розгляд Лохвицькою міською радою відповідної заяви, поданої від нього, саме як від спадкоємця, про затвердження проекту землеустрою із прийняттям органом місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом, рішення з цього питання, в разі незгоди з яким, він зможе оскаржити його у встановленому порядку.

Що ж стосується вимоги позивача про здійснення державної реєстрації земельної ділянки площею 0,2900 га. для ведення особистого селянського господарства суд зазначає, що остання є передчасною, тому в цій частині позову слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн. З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, судовий збір у цій частині покладається на відповідача пропорційно задоволених вимог, що становить 665,60 грн.

Керуючись статтями 12, 76, 78, 80, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради про визнання права на завершення процедури приватизації та здійснення державної реєстрації земельної ділянки на ім`я спадкоємця в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,2900 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташованої в межах населеного пункту Харківецького старостинського округу Миргородського району Полтавської області (колишньої Харківецької сільської ради народних депутатів Лохвицького району Полтавської області), у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Лохвицької міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Лохвицька міська рада (ЄДРПОУ 21048525, місцезнаходження: вул. Перемоги, 1, м. Лохвиця, Миргородського району Полтавської області).

Повний текст рішення виготовлено 18 травня 2026 року.

Суддя Мирослава КУНЕЦЬ