Ухвала суду № 136615399, 18.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2776/25

Провадження № 2/950/810/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

18 травня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі головуючого судді - Косолапа В.М., розглянувши заяву представника відповідача про відвід судді у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа. Ухвалою від 16.09.2025 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження. Ухвалою від 10.02.2026 позовну заяву АТ «ТАСКОМБАНК» залишено без розгляду.

Постановою Сумського апеляційного суду від 21.04.2026 ухвалу від 10.02.2026 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою від 28.04.2026 справу призначено до розгляду.

18.05.2026, після судового засідання, яке відбулося 13.05.2026, представником відповідача на адресу суду направлено заяву про відвід головуючого судді.

Заява обґрунтована тим, що на думку представника, указані у позовній заяві підстави отримання права вимоги за кредитним договором від 05.10.2020 № 1754980871 не підтверджені належними доказами, які були додані до позовної заяви. Не зважаючи на позицію представника позивача, викладену у позовній заяві щодо розгляду справи без його участі, судом першої інстанції явку представника АТ «ТАСКОМБАНК» було визнано обов`язковою для надання пояснень щодо обставин справи. Після неявки представника позивача у судове засідання, позовну заяву залишено без розгляду ухвалою від 10.02.2026. Не погодившись із такою ухвалою представник відповідача оскаржила її до суду апеляційної інстанції, указуючи на те, що у суду були відсутні підстави залишати позовну заяву без розгляду, оскільки відсутність представника позивача не перешкоджала розгляду справи.

Також зазначає, що у судовому засіданні 13.05.2026 приймав участь представник позивача та на питання суду щодо розбіжності у документах і наведених у позовній заяві доводів не зміг надати обґрунтованих відповідей. Суддею репліками та запитаннями позивачу, які фактично містили відповіді на них, було вказано позивачу про необхідність уточнення позовної заяви та у зв`язку із цим відкладено розгляд справи. Відповідач вважає, що дії позивача щодо уточнення вказаних обставин є зміною підстав та предмету позову, що суперечить положенням ЦПК України, а такі дії суду призводять до затягування розгляду справи. Указане викликає сумніви в неупередженості та об`єктивності судді. Зазначає, що таким чином суд фактично сприяє позивачу у формуванні його правової позиції та сприяє збору доказів у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши заяву про відвід, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Наступне судове засідання у даній справі призначено на 11.06.2026.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Із змісту поданої заяви вбачається, що представник відповідача, як на підставу відводу, фактично посилається на положення п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.

При цьому частина заяви про відвід присвячена непогодженню представника відповідача із ухвалою від 10.02.2026, якою позовна заява у даній справі була залишена без розгляду. Текстуально заява відтворює зміст апеляційної скарги на таку ухвалу.

Обґрунтовуючи заявлений відвід в контексті раніше постановленої судом ухвали, представник відповідача посилається на відсутність належних доказів, які б доводили позовні вимоги та підтверджували обставини, викладені у позовній заяві. Також представник зазначає, що такі докази не були подані у встановлений законом строк. Тобто на думку представника відповідача, наявних у справі доказів було би достатньо для ухвалення судового рішення, а відкладення розгляду справи для уточнення позивачем своїх вимог є порушенням норм процесуального права та засад рівності і змагальності.

Оцінюючи наведені доводи суд зазначає, що по-перше незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (ч. 4 ст. 36 ЦПК України).

По-друге, в ході судового розгляду даної справи (до 10.02.2026), з огляду на заперечення та доводи представника відповідача щодо обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності наявними у справі доказами, виникла необхідність у виклику представника позивача та його обов`язковій явці до суду з метою надання пояснень щодо наявних розбіжностей у наведених обставинах.

Зазначені обставини відображені в ухвалі суду від 10.02.2026.

Суд звертає увагу, що докази у даній справі не досліджувались, оскільки щодо таких суд мав намір заслухати пояснення представника позивача, визнавши його явку обов`язковою.

Тобто твердження представника відповідача щодо доказів, їх належності та достатності для ухвалення судового рішення є відображенням його позиції, однак така не означає, що обставини справи не повинні бути належним чином досліджені судом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, є відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково.

Таким чином суд зобов`язаний провести судовий цивільної справи в ході якого встановити обставини справи на які посилається сторона та всебічно і повно дослідити докази, якими такі обставини, на думку позивача, підтверджуються.

За умови неузгодженості обставин та наданих на їх підтвердження доказів, суд користуючись наданими йому повноваженнями, повинен вжити заходів щодо перевірки таких обставин та у подальшому прийняти відповідне рішення. Протилежний підхід до вирішення цивільної справи становив би занадто формальне ставлення суду до виконання завдань цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц зазначив, що належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду.

Крім того, у судовому засіданні суд просив пояснити, в тому числі, за яким договором АТ «ТАСКОМБАНК» просить стягнути з відповідача заборгованість, оскільки реквізити такого не збігались із тими, що наведені у позові та зазначені безпосередньо у позовних вимогах. З цього приводу представник не зміг надати однозначної відповіді у зв`язку із чим просив відкласти розгляд справи для відповідних консультацій з банком.

Наразі результат таких дій невідомий (чи була це технічна описка в позовних вимогах при складанні позовної заяви, чи предметом позову є інший договір), а тому висновок про зміну підстав або предмету позову поза межами відповідних строків, є передчасним.

Суд зазначає, що головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Європейський суд з прав людини зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України»).

Висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.

За таких обставин, суд вважає заяву представника відповідача необґрунтованою.

Керуючись ст. ст. 36-39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Демченко М.М., про відвід судді Косолапа В.М. у справі № 950/2776/25 визнати необґрунтованою.

Передати заяву про відвід судді Косолапа В.М. у справі № 950/2776/25 на автоматизований розподіл для визначення судді, який вирішуватиме питання про заявлений відвід, в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України, для розгляду заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Вадим КОСОЛАП