Постанова № 13659388, 25.01.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.01.2011 р. справа №11/250/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

Приходько І. В.,

Акулової Н. В., Гези Т. Д.

за участю

представників сторін:

від позивача:

Гуцал Т. А.- довіреність;

від відповідача:

не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодного машинобудування «Рефма»м.Мелітополь. Запорізької області

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

29.09.2010 р.

у справі

№11/250/10 (суддя Гончаренко С.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас»м.Ніжньовартовськ Ханти-Мансійський Автономний округ-Югра Росія

до

Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодного машинобудування «Рефма»м.Мелітополь. Запорізької області

про

стягнення 723 063,75 рос.рублів

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Анфас»м.Ніжньовартовськ Ханти-Мансійський Автономний округ-Югра Росія (далі ТОВ «Анфас») звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодного машинобудування «Рефма»м.Мелітополь Запорізької області (далі «ТОВ «Рефма») про стягнення суми основного боргу у розмірі 377 217 рос.руб., інфляційних витрат у розмірі 45 000 рос.руб., 3 % річних у розмірі 17 934 рос.руб., збитки у розмірі 282 912,75 рос.руб.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.09.2010р. у справі № 11/250/10 частково задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача суму основного боргу, індекс інфляції та 3 % річних у повному обсязі, стягнуто та зменшено збитки до 100 000 рос.руб.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю вимог та доведеністю розрахунку суми позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог заявник апеляційної скарги посилався на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неналежну оцінку доказам по справі.

Представник скаржника у судове засідання 19.01.2011 р. не з’явився, надав клопотання, в якому підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі, клопотав про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника та прийняття рішення за наявними у справі матеріалами.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, який підтримав в судовому засіданні 19.01.2011 р., вважає, що рішення суду є законним та просив відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне.

20.11.2007 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) був укладений договір № 25/77 (арк. 55-56 том 1).

За умовами вказаного договору відповідач зобов’язувався поставити позивачу товар, визначений у пункті 2.1. договору, а позивач сплатити вартість товару у розмірі 981 651 рос.руб. на умовах попередньої оплати (п.п.4.2., 5.1).

Відповідно до п.11.1 термін дії договору сторони встановили до 31.07.2008 р.

30.11.2007 р. позивач перерахував відповідачу обумовлену договором суму передоплати у розмірі 981 651 рос.руб. (арк.62 том 1).

Як убачається з матеріалів справи відповідач здійснив часткову поставку продукції позивачу за виключенням трьох одиниць компресора марки 5 ПБ36-2-024-01 на загальну суму 347 217 рос.руб.

Проти доведеності вказаного факту не заперечувала жодна із сторін.

Додатковою угодою від 21.07.2008 р. термін дії договору сторони продовжили до 31.12.2008 р. (арк.57 том 1).

Додатковою угодою від 01.11.2008 р. термін дії договору сторони продовжили до 30.06.2009 р. (арк.58 том 1).

У звя’зку з відсутністю певного обладнання у розпорядженні відповідача, сторони домовились про заміну марки компресора 5ПБ 36-2-024-01 на три одиниці компресора марки 4ПБ 36-2-024-01 загальною вартістю 377 217 рос.руб., про що сторонами була укладена додаткова угода від 17.11.2008 р. (арк.59 том 1). В решті положення договору № 25/77 були залишені без змін.

04.12.2008 р. позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 30 000рос.руб.(арк.64 том 1).

Заявляючи позовні вимоги щодо стягнення авансового платежу у розмірі 377 217 рос.руб., позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору по поставці компресорів марки 4ПБ 36-2-024-01 загальною вартістю 377 217 рос.руб., відсутність потреби у товарі та закінчення строку договору №25/77.

Крім того, позивач повідомив про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 282 912,75рос.руб. за невиконання відповідачем зобов’язання щодо поставки товару та ухилення від повернення авансового платежу у розмірі 377 217 рос.руб.

У підтвердження своїх доводів надав до суду протокол про адміністративне порушення від 25.03.2010р., постанову про призначення адміністративного покарання від 12.04.2010р., платіжне доручення № 488 від 12.05.2010 р. про перерахування адміністративного штрафу у розмірі 282 912,75рос.руб. (арк. 118-127 том 1).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду –частковому скасуванню в частині розрахунку індексу інфляції та 3 % річних з огляду на наступне.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Як вже встановлено між сторонами з листопада 2007 р. існували договірні правовідносини щодо постачання певного обладнання на умовах Договору № 25/77.

Відповідно до пункту 3.1. поставка товару здійснюється протягом 60 днів після надходження грошових коштів на рахунок постачальника з правом дострокового виконання замовлення.

З урахуванням змін до умов договору № 25/77, позивач 04.12.2008 р. перерахував відповідачу аванс у розмірі 30 000 рос.руб. (арк.64 том 1).

Таким чином поставка товару мала відбутись впродовж січня-лютого 2009 р.

З листування, яке відбулось між сторонами убачається, що позивач у квітні –травні 2009 р. наполягав на відвантаження йому оплаченого товару (арк.111-113 том 1).

Лише у грудні 2009 р. позивач направив відповідачу претензію № 77 з вимогою про повернення авансового платежу та відмовою від поставки товару (арк.117 том 1).

Статтею 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 377 217 рос.руб.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних суд враховує наступне.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

Підставою звернення позивача до суду стало невиконання відповідачем умов договору № 25/77 (з урахуванням змін) щодо поставки товару та ухиленні відповідача від повернення суми авансового платежу у розмірі 377 217 рос.руб.

Як убачається з умов додаткової угоди від 01.11.2008 р. термін дії договору щодо поставки компресорів марки 4ПБ 36-2-024-01 на загальну суму у розмірі 377 217 рос.руб., сторони продовжили до 30.06.2009 р. (арк.58 том 1).

Заявляючи позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних, позивач посилається на період нарахування вимог починаючи з січня 2009 р.

Але як убачається з матеріалів справи, лише 15.12.2009 р. позивач направив відповідачу претензію № 77 з вимогою про повернення авансового платежу та відмовою від поставки товару (арк.117 том 1).

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині індексу інфляції та 3 % річних, але з урахуванням періоду нарахування починаючи з січня 2010 р. При цьому судова колегія враховує повідомлення про отримання відповідачем претензії № 77 лише 30.12.2009 р. та положення статі 530 Цивільного кодексу України (арк.116 том 1).

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення індексу інфляції підлягають задоволенню у розмірі 2473,97грн., що станом на 16.08.2010р. (дата звернення з позовом до суду) еквівалентно 9538,38рос.руб. та 3 % річних у розмірі 1252,16грн. що станом на 16.08.2010р. еквівалентно 4827,70рос.руб.

В решті позовних вимог щодо стягнення індексу інфляції у розмірі 35 461 рос.руб. та 3% річних у розмірі 13 106,30 рос.руб. - суд відмовляє.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 282 912,75 рос.руб.

Матеріалами справи: протоколом про адміністративне порушення від 25.03.2010 р., постановою про призначення адміністративного покарання від 12.04.2010 р. підтверджується нарахування адміністративного штрафу саме за договором № 25/77, що був укладений з відповідачем. (арк. 118-127 том 1).

Враховуючи матеріали справи та положення статті 616 Цивільного кодексу України, судова колегія вважає правомірним зменшення судом першої інстанції розміру збитків до 100 000 рос.руб.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не надав до суду будь-яких доказів того, що в період визначений п. 3.1. договору, він вживав заходи для поставки обумовленого Додатковою угодою № 3 товару.

Судова колегія вважає юридично неспроможним посилання відповідача на бажання та можливості подальшої поставки товару позивачу, оскільки: по-перше, сплив строк дії договору № 25/77; по-друге, позивач у відповідності до положень статті 693 Цивільного кодексу України заявив вимогу про повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 06.10.2010р. у справі №11/250/10 в частині стягнення суми основного боргу та збитків ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Рішення суду щодо стягнення інфляційних та 3% річних підлягає частковому скасуванню у зв’язку з невірним розрахунком (зменшенням періоду нарахування).

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодного машинобудування «Рефма»м.Мелітополь. Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2010 р. у справі № 11/250/10 задовольнити частково.

Рішення господарського Запорізької області від 29.09.2010р. у справі №11/250/10 –скасувати частково.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Анфас” м.Ніжньовартовськ Росія заявлених до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодного машинобудування «Рефма»м.Мелітополь про стягнення індексу інфляції у розмірі 35 461 рос.руб. та 3% річних у розмірі 13 106,30рос.руб.

Абзац 2 резолютивної частини рішення господарського Запорізької області від 29.09.2010р. у справі №11/250/10 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (вул.Профінтерна 15, м.Мелітополь, Запорізька область, 72301, ЗКПО 00217857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Анфас” (ул.Авиаторов 12, г.Нижневартовск, Ханты-Мансийский Автономный округ - Югра, Россия, 628616, ОКПО 32738701) 377 217 рос. рублів основного боргу, інфляційних в сумі 9 538,38 рос. рублів, 3 % річних у розмірі 4 827,70 рос. рублів, 100 000 рос. рублів збитків, 6744,97рос. рублів державного мита і 220,15грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 29.09.2010р. у справі №11/250/10 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Анфас” (ул.Авиаторов 12, г.Нижневартовск, Ханты-Мансийский Автономный округ - Югра, Россия, 628616, ОКПО 32738701) на користь Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (вул.Профінтерна 15, м.Мелітополь, Запорізька область, 72301, ЗКПО 00217857) витрати по сплаті державного мита в сумі 637,51грн., сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Запорізької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя І. В. Приходько

Судді Н. В. Акулова

Т. Д. Геза

Надруковано: 5 прим.

1-позивачу

2-відповідачу

3-у справу

4-ГСДО

5-ДАГС