Ухвала суду № 136591820, 18.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2208/26

провадження №: 4-с/398/10/26

УХВАЛА

Іменем України

"18" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Шинкаренко І.П.,

за участю секретаря судового засідання Черткова А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області - Городецька Юлія Сергіївна про визнання дій приватного виконавця неправомірними та зобов`язання повернути списані кошти,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця Городецької Ю.С. щодо незаконного списання коштів у сумі 30253,31 грн та зобов`язання повернути списані кошти.

Скарга обґрунтована тим, що на виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, відкрите на підставі виконавчого листа № 398/3268/25, провадження № 2/398/2211/25, виданого 24.09.2025 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області у справі № 398/3268/25, де стягувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС». 04.03.2026 року на банківський рахунок ОСОБА_1 надійшла одноразова допомога при народженні дитини у розмірі 50000 грн. До надходження допомоги залишок коштів на рахунку становив 1369 грн, після надходження - 51369 грн. Протягом березня 2026 року частину коштів було витрачено, і станом на 24.03.2026 року залишок коштів становив 42556,77 грн, що є коштами соціальної допомоги. 24.03.2026 року на рахунок надійшли кошти від чоловіка у розмірі 10000 грн, після чого загальний баланс становив 52556,77 грн. 31.03.2026 року приватним виконавцем Городецькою Ю.С. було здійснено списання коштів у розмірі 30253,31 грн. Предметом оскарження є дії приватного виконавця щодо звернення стягнення на кошти, які є соціальною допомогою при народженні дитини, та їх примусового списання. Також зазначає, що її рахунок був визначений як рахунок, з якого дозволено користування коштами у межах двох мінімальних заробітних плат. ОСОБА_1 зазначає, що зверталася до приватного виконавця з вимогою повернути кошти, однак отримала відмову.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд: визнати дії приватного виконавця Городецької Ю.С. незаконними та зобов`язати повернути незаконно списані кошті у розмірі 30253,31 грн.

Ухвалою судді від 08 квітня 2026 року скаргу прийнято до провадження та призначено її судовий розгляд. Витребувано від приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю.С. копії матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_2.

15 квітня 2026 року до суду від приватного виконавця Городецької Ю.С. надійшли матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2.

20 квітня 2026 року приватний виконавець Городецька Ю.С. подала до суду заперечення на скаргу, в яких зазначила, що вважає скаргу неправомірною, необґрунтованою, не підкріпленою належними доказами та такою що не підлягає задоволенню. Приватний виконавець вказує, що відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчим документом звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, у зв`язку з чим 21.10.2025 винесено постанову про арешт коштів боржника на суму 63148,06 грн. (з урахуванням витрат та основної винагороди), яку направлено електронним обміном до банків - учасників обміну. Арешт з коштів, що обліковуються на рахунках не знімався. Боржником не подано документів, які б свідчили про надходження або призначення виплати коштів звернення стягнення на які заборонено Законом, відповідно до ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі заяви від 21.10.2025 року постановою про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 22.10.2025 боржниці визначено рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк» як поточний для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Станом на 15.04.2026 боржницею не вжито жодних заходів спрямованих на виконання вимог виконавчого документа, вимоги постанови про відкриття виконавчого провадження щодо подання декларації про доходи та майно не виконано, рішення суду, обов`язок його виконати та вимоги ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ігноруються. Внаслідок проведеної перевірки 31.03.2026 з арештованих рахунків стягнуто кошти в сумі 30253,31, які відповідно до ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» розподілено та перераховано стягувачу за виконавчим документом ( платіжна інструкція 2874 від 02.04.2026). Тобто стягнуті кошти в сумі 30253,31 станом на 15.04.2026 року на рахунку для обліку стягнутих з боржників сум не перебувають. На заяву боржниці від 31.03.2026 про повернення коштів надано відповідь, якою роз`яснено відсутність підстав для повернення коштів, оскільки з поданої інформації про рух коштів по картці від 31.03.2026 не вбачається зарахування коштів звернення стягнення на які заборонено законом, є декілька зарахувань в тому числі від фізичної особи, скрін екрану невідомого пристрою, на якому не зазначено рахунок, не свідчить про нарахування та виплату одноразової допомоги у зв`язку з народженням дитини, до того ж виконавця не наділено повноваженнями до виокремлення сум або їх частин з арештованих рахунків у зв`язку з тим, що звернення стягнення заборонено. Банківська установа, на яку нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати можливість накладення арешту на кошти на рахунку або списання коштів в примусовому порядку, платіжну інструкцію приватного виконавця виконала, тобто не визначила кошти на ньому у відповідній сумі такими, на які законом заборонено звертати стягнення. До скарги на дії виконавця боржником подано виписку по рахунку за березень відповідно до якої 04.03.2026 о 19.36 є зарахування коштів в сумі 50000 від Універсал банк та 24.03.2026 року в сумі 10000 від ОСОБА_2 , що свідчить про те, що на рахунок надходять кошти з різних джерел та створюють загальну масу, яка в подальшому витрачається в загальному порядку і виокремити із залишку де і які саме надходження, як і де і які саме витрати на дитину, неможливо. Списання коштів відбулось 31.03.2026 року, тобто після спливу 27 днів від першого зарахування, від зарахування зі слів боржника «допомоги на дитину». Але заяв від боржника щодо зняття арешту з соціальних виплат в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 не надходило, за даними ДПС України інформація щодо призначення будь яких виплат відсутня, останнє джерело доходів за офіційною інформацією 4 квартал 2024 року - АТ «Державний ощадний банк України». Отже, боржником не доведено неправомірність дій виконавця, оскільки з огляду на матеріали виконавчого провадження та інформацію, яка міститься у відкритих базах та реєстрах, виконавець діяв в межах та порядку визначеному Законом; не надано доказів, які б свідчили про те що виконавець знав про наявність коштів, звернення стягнення на які заборонено, але незважаючи на це продовжив звернення стягнення на ці кошти; не надано доказів що списані кошти, а саме сума 30253,31 грн. є соціальною допомогою; вимогу щодо повернення коштів пред`явлено лише до виконавця, хоча набувачем коштів є стягувач - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» і про це боржнику відомо.

20 квітня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли заперечення, в який вона зазначає, що не погоджується з доводами приватного виконавця про змішаний характер коштів на рахунку, а також відсутності доказів, що списані кошти є соціальною виплатою. Вказує, що факт зарахування на її рахунок коштів у вигляді допомоги при народженні дитини підтверджується банківською випискою, отже, такі кошти мають спеціальний правовий режим та не можуть бути об`єктом примусового стягнення. Посилання приватного виконавця на те, що кошти на рахунку були змішаними, не є підставою для їх списання, закон не ставить захист соціальних виплат у залежність від того, чи знаходяться вони окремо, чи разом з іншими коштами. Вважає, що сам факт надходження соціальної виплати виключає можливість звернення стягнення на такі кошти. Твердження про те, що виконавець не має повноважень визначати характер коштів є безпідставним, оскільки обов`язок діяти в межах закону включає і обов`язок не допускати звернення стягнення на кошти, які прямо захищені законом. У зв`язку з викладеним просить суд скаргу задовольнити в повному обсязі.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, у запереченнях, поданих 20 квітня 2026 року, просила суд розглянути скаргу за її відсутності.

Приватний виконавець Городецька Ю.С. у судове засідання не з`явилася, у поданих 20 квітня 2026 року запереченнях просила розглянути справу за її відсутності.

За наведених обставин суд вважає за можливе здійснити розгляд скарги за відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

Суд провів розгляд скарги в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Ю.С. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 398/3268/25, виданого 24 вересня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 49829,50 грн та судових витрат у загальному розмірі 7123,28 грн.

Вказане виконавче провадження відкрито 21 жовтня 2025 року відповідно до постанови приватного виконавця Городецької Ю.С.

21 жовтня 2025 року також постановлено визначити для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму 500,00 грн та стягнути основну винагороду приватного виконавця в сумі 5695,28 грн.

Крім того, 21 жовтня 2025 року відповідно до постанови приватного виконавця накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 63148,06 грн. Також постановлено копії постанови надіслати банкам, небанківським надавачам платіжних послуг, емітентам електронних грошей, іншим фінансовим установам на виконання та сторонам виконавчого провадження.

Також матеріали виконавчого провадження містять відомості від 21 жовтня 2025 року про отримані ОСОБА_1 доходи за 4 квартал 2024 року у виді заробітної плати (дохід застрахованої особи) від Філія-Кіровоградське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», місяць так рік останнього місця роботи 01.11.2024.

21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Городецької Ю.С. із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операції, у якій просила визначити рахунок НОМЕР_1 , відкритий в банку АТ «Універсал Банк» ,код ЄДРПОУ 21133352, винести постанову по визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій та надіслати відповідну постанову обслуговуючому банку.

22 жовтня 2025 року приватний виконавець Городецька Ю.С. за заявою ОСОБА_1 винесла постанову, якою визначила для божника-фізичної особи ОСОБА_1 поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Згідно з розпорядженням № НОМЕР_2 від 01 квітня 2026 року грошові кошти, що надійшли 31 березня 2026 року у сумі 30253,31 грн на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 398/3268/25, виданого 24.09.2025 Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 , розподілено на перерахування: 2704,88 грн на користь ОСОБА_3 , 27048,43 грн на користь ТОВ «Таліон Плюс», 500 грн на рахунок витрат виконавчого провадження.

Згідно з платіжною інструкцією № 2874 від 02 квітня 2026 року грошові кошти у сумі 24048,43 грн перераховано від приватного виконавця Городецької Ю.С. тов. «Таліон плюс» як часткове погашення боргу, стягнутого з ОСОБА_1 при виконанні виконавчого листа № 398/3268/25 від 24.09.2025, виданого Олександрійським міськрайонним судом.

При цьому, 31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до приватного виконавця Городецької Ю.С. із заявою про повернення незаконно списаних коштів, у якій зазначила, що списані з її рахунку кошти у розмірі 30253,31 грн є одноразовою державною допомогою при народженні дитини, що підтверджується банківською випискою. Зазначила, що такі кошти мають цільове соціальне призначення та не втрачають свого статусу у разі їх зарахування на рахунок з іншими коштами. До заяви ОСОБА_1 додала виписку з банку та знімок екрану про зарахування коштів у сумі 50000,00 грн виплати одноразової допомоги при народженні дитини.

Приватний виконавець Городецька Ю.С. надала ОСОБА_1 відповідь за вих. № 8121 від 07 квітня 2026 року про те, що на підставі заяви віл 21.10.2025 постановою визначено рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Універсал Банк» як поточний для здійснення видаткових операцій на суму, в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року. Станом на 07.04.2026 року боржником не вжито жодний заходів, спрямованих на виконання вимог виконавчого документа. Також зазначила, що відсутні будь-які дані, які б свідчили про виплату коштів, звернення стягнення на які заборонено законом. Внаслідок проведеної перевірки майнового стану боржника 31.03.2026 року з арештованих рахунків стягнуто кошти у сумі 30253,31 грн, які розподілено та перераховано стягувачу за виконавчим документом. Приватний виконавець зауважила, що з поданої ОСОБА_1 інформації про рух коштів по карті від 31.03.2026 року не вбачається зарахування коштів, звернення стягнення на які заборонено законом, є декілька зарахувань, в т.ч. від фізичної особи, скрін екрану невідомого пристрою не свідчить про нарахування та виплату одноразової допомоги у зв`язку з народженням дитини, до того ж виконавця не наділено повноваженнями до виокремлення сум або її частини з арештованих рахунків. Зазначила, що обов`язок визначити можливість накладення арешту на кошти або списання коштів в примусовому порядку покладено на банківську установу, яка платіжну інструкцію приватного виконавця виконала, та не визначила кошти на рахунку такими, на язі заборонено стягнення.

Вважаючи вказані дії приватного виконавця незаконними, ОСОБА_1 оскаржила їх у судовому порядку.

На підтвердження своїх доводів та того, що кошти на арештованому рахунку є коштами, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, надала до суду виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк», за період з 01.03.2023 по 31.03.2026, а також інформацію від АТ «Універсал Банк» про те, що 04.03.2026 о 19 год. 36 хв. на рахунок надійшли кошти у сумі 50000,00 грн з призначенням платежу «Виплата одноразової допомоги при народженні дитини», що також відображено і у виписці про рух коштів.

Також надала інформацію про списання з вказаного рахунку 31.03.2026 о 16 год. 26 хв. суми коштів 30253,31 грн за виконавчим провадженням № НОМЕР_2.

Надаючи оцінку встановленим фактичним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

На підставі частини першої статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України уразі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику витрат у зв`язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв`язку з народженням дитини; допомогу при усиновленні дитини; допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомогу на дітей одиноким матерям; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв`язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Частиною 4 вказаної статті передбачено підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, якою зокрема, є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Пунктом 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється. Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 зазначила, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

При цьому пунктом 21 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

При оцінці фактичних обставин справи судом враховано, що постанова приватного виконавця про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Отже, за загальним правилом банк, який виконує платіжну інструкцію приватного виконавця на списання коштів, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів.

Разом з тим, законом покладено обов`язок на виконавця зняти арешт з коштів на рахунку, якщо він отримав документальне підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Судом взято до уваги, що в матеріалах справи наявна інформація про те, що на рахунок, з якого приватним виконавцем здійснено списання коштів в межах примусового виконання вказаного виконавчого провадження у сумі 30253,31 грн, ОСОБА_1 04.03.2026 зараховано одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 50000,00 грн. При цьому ОСОБА_1 31.03.2026 року звернулася до приватного виконавця Городецької Ю.С. із заявою про повернення незаконно списаних коштів, зазначивши їхнє цільове призначення, та надавши відомості з банку про зарахування вказаних коштів.

Водночас, приватний виконавець, 01 квітня 2026 року здійснила розподіл стягнутих з боржника сум та перерахувала на користь стягувача 27048,43 грн, а 07 квітня 2026 року надала відповідь ОСОБА_4 про відсутність підстав для повернення списаних коштів.

Аналізуючи спірні правовідносини на предмет їх відповідності положенням закону, зважаючи на послідовність вчинення дій учасниками цієї справи в контексті предмету спору, суд виходить з того, що приватний виконавець, фактично володіючи інформацією про те, що кошти, на які звернено стягнення, законом віднесено захищених виплат, здійснила списання з таких коштів.

При цьому, суд критично оцінює посилання приватного виконавця на те, що боржник належними доказами не підтвердила правовий статус коштів, оскільки за наявності сумнівів у достовірності поданої інформації приватний виконавець не позбавлений можливості в порядку, визначеному п. 21 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» отримати від банку інформацію про стан рахунку боржника, рух коштів та операції за рахунком.

Також, відхиляючи аргументи приватного виконавця, суд зауважує, що зарахування коштів допомоги при народженні дитини на поточний рахунок їх отримувача, який не має спеціального режиму використання та може бути використаний для інших операцій, не змінює правової природи таких коштів, в зв`язку з чим накладання арешту у виконавчому провадженні на такі кошти та їх списання є помилковим.

При цьому суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до норм національного та міжнародного законодавства дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з Конвенцією про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

Так, положеннями п. 20 Порядку надання допомоги при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2025 р. № 1805 «Деякі питання надання державної допомоги сім`ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини є власністю дитини. Розпорядження коштами допомоги при народженні дитини здійснюється одним із батьків або опікуном як законним представником дитини виключно в її інтересах.

Оцінивши належним чином докази, надані під час розгляду скарги у їх сукупності, та встановивши, що одноразова грошова допомога при народженні є коштами, на які законом заборонено звертати стягнення, суд дійшов висновку про неправомірність дій приватного виконавця щодо звернення стягнення та такі кошти.

Разом з тим, суд не може залишити поза увагою те, що з виписки по рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01.03.2023 по 31.03.2026 вбачається, що залишок власних коштів, походження яких з наданої виписки встановити неможливо, до зарахування допомоги при народженні дитини станом на 13 год. 27 хв. 04 березня 2026 року складав 1369,00 грн. Також судом встановлено, що на зазначений рахунок ОСОБА_1 24. 03.2026 року о 10 год. 42 хв. отримала переказ коштів від фізичної особи у розмірі 10000,00 грн. При цьому 31.03.2026 року о 16 год. 26 хв. здійснено списання коштів у розмірі 30253,31 грн за виконавчим провадженням.

За наведених обставин, у суду відсутні підстави для визнання незаконними дій виконавця щодо списання з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 11369,00 грн, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що такі кошти віднесено до тих, на які не може бути звернено стягнення.

Щодо зобов`язання повернути незаконно списані кошти, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)).

Разом з цим, згідно з п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України безпідставно набуті аліменти не підлягають поверненню, якщо їх виплачено добровільно, за відсутності рахункової помилки платника та недобросовісності набувача. При цьому обов`язок спростувати презумпцію добросовісності покладається на особу, яка ставить під сумнів відповідні дії (правочин).

Статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21) зазначено, що «якщо ж спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства, і виконавець звернувся до суду цивільної юрисдикції (як у цій справі), то підстави для закриття провадження за пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК відсутні. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду про те, що поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону частини шостої статті 294 ЦПК, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даною скаргою на дії приватного виконавця, просить, зокрема, зобов`язати повернути незаконно списані кошти у розмірі 30253,31 грн.

Оскільки в межах розгляду цієї скарги виникли правовідносини щодо, на думку боржника, безпідставного отримання коштів приватним виконавцем та/або стягувачем, що фактично свідчить про існування спору про право, такий спір підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в межах розгляду скарги на дії державного виконавця, тобто не в порядку, передбаченому розділом VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.

Враховуючи зазначене, суд доходить висновку, що скаргу в цій частині вимог слід залишити без розгляду.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 1309/7139/12.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-261, 447-451 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Городецької Юлії Сергіївни щодо звернення стягнення на кошти одноразової допомоги у зв`язку з народженням дитини у сумі 18884,41 грн, які були стягнуті в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Універсал Банк», неправомірними.

В іншій частині вимог скаргу залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя І.П. Шинкаренко